В Хмельницком состоялся семинар Дмитрия Базелевского

Минулий семінар в Хмельницькому, був саме таким, яким я його собі уявляв. У команді працювали тільки справжні, зацікавлені тренери і живі, зосереджені молоді спортсмени. В принципі, зовсім неважливо було у кого який рівень підготовки, — головне, що у усіх учасників відчувалося бажання зустрітися і спілкуватися, тренуватися.

Я підготувався і ділився тим, що знаю по певних темах. Гравці прагнули зрозуміти і зробити саме те, що я пропонував. Тренери просто захоплено слухали і записували, іноді ставили питання.

У семінарі брало участь 9 тренерів і 25 молодих спортсменів.

Як сказав один тренер: «Цей семінар був дуже цікавий тренерам, але, думаю, ще більше дав інформації гравцям». І швидше за все він правий. Річ у тому, що це випробувався пілотний проект  — тренерський семінар одного дня. Тобто, тренерам був запропонований варіант, що складається з усього одного дня семінару, але для того, щоб ця зустріч проходила чіткіше і якісно, я провів ознайомлювальне тренування з молодими гравцями вдень раніше. Іншими словами, гравцям вже було щось пояснено і показано на одному тренуванні і потім закріплено на семінарі.

Порадував той факт, що вправи, які давалися молодим в перший день насилу, буквально наступного дня досить якісно виходили практично у усіх. Всього одне тренування і результат. Невеликий, але результат. Природно, не йдеться про категоричні зміни у фізичній підготовці або  прогресі в техніці, але ось розуміння і виконання не дуже складних, але незвичних завдань явно покращало.

Як раніше було сказано, слухали семінар дев’ять тренерів — два з Хмельницької області, один з Львівської, інші з самого Хмельницького.

Я знаю, що запрошення на семінар було вислане в усі обласні Федерації баскетболу. З першої спроби складно однозначно визначити, чому географія тренерів, що приїхали, така обмежена. Не хотілося б думати, що в пошуку, в прогресі, в бажанні вивчати, порівнювати підходи в тренерській роботі усього лише не більше десятка баскетбольних тренерів на усю Україну. Вірю, їх більше, ніж показала явка. Звичайно, я розумію, непросту економічну ситуацію в країні, яка відбивається на матеріальних можливостях тренерів. Але з іншого боку, мені складно згадати той час, коли у нас було усе у усіх ідеально в матеріальному плані, а тренера скаржилися на те, що так мало зустрічей для обміну думками.

Чи можливо проблема декілька в іншому плані?

Повертаючись до теми семінару, повідомлю, що на цій зустрічі опрацьовувалися виключно питання практичного баскетболу, уся увага була звернена тільки роботі на майданчику: пояснення, вправи, комбінації, взаємодії.

У завершенні роботи семінару, як і було заздалегідь оголошено, я запропонував тренерам заповнити анкети (відповісти на декілька питань) за підсумками зустрічі. «Наскільки він був цікавий? Що було зайве? І що хотілося б почути ще?» Але оскільки зустріч вийшла в досить вузькому крузі, то тренери просто висловили свою думку по семінару. Мені було необхідно почути їх думку, і я був задоволений озвученими відгуками.

Але, проте, питання у мене залишилися. Вони обернені, до тих, хто з тих або інших причин не зміг або не захотів (я не виключаю подібного підходу) брати участь в роботі тренерського семінару. У чому причина їх відсутності? Немає засобів, немає часу? Можливо, пропоновані теми не актуальні? Можливо, тренери взагалі не бачать сенсу в подібній роботі? Тоді, як про це дізнатися, як упізнати їх ідеї і пропозиції, якщо не можливий контакт, люди просто не йдуть на нього?!

У результаті, у мене як і раніше жевріє надія почути відповідь на це одвічне питання : «Хто винен? І що робити»?

Зі свого боку, я продовжуватиму робити, те, що я вважаю за необхідне для розвитку баскетболу в Україні.

Але я упевнений, що для реальних досягнень нам необхідно працювати в команді — адже як би то не було ми займаємося баскетболом, — а це командна гра!

З надією на взаємовигідну співпрацю чекаю коментарів.