"Звезда без звездного сознания": журналисты с теплотой вспомнили Григория Хижняка

Смерть видатного українського центрового Григорія Хижняка, котрого не стало сьогодні вночі, у віці 44-х років, стала шоком не лише для людей, які з ним грали, а й для журналістів, які розповідали чи досі розповідають про баскетбол. Воно й не дивно, адже Григорій був одним із найдоступніших українських спортсменів, завжди відзначався відкритістю і надзвичайною порядністю.

"Найсвітліша пам‘ять найдушевнішому баскетболісту України, Гриші Хижняку, - пише кореспондентка "Плюсів" Ярослава Шумик. - За всю роботу із вітчизняним баскетболом, кращого людського ставлення до вболівальників та журналістів ні від кого не бачила. Великий чоловік з іще більшим серцем. Дякую, що був собою!"

"Це була найбільш добра і відкрита людина в українському баскетболі, - каже Дмитро Дорошенко, котрий встиг поспілкуватися з Григорієм не лише як журналіст, а й як працівник баскетбольного клубу "Будівельник". - Зірка без зіркової свідомості. Назавжди запам'ятаю як ледь навчився тиснути цю велетенську руку.

Назавжди запам'ятаю перше телефонне інтерв'ю ще в "Болєльщіку" - і мій подив, як взагалі спортсмен його рівня може бути настільки безпосереднім. І як все ж сказав йому, вже перед закінченням ігрової кар'єри: "Гриша, для мене ти найкращий forever and ever".

Вічна тобі пам'ять, Гришо. Це сталося несправедливо рано".

"Ще три тижні тому, на матчі з Іспанією, Гриша був як завжди веселий, енергійний і радісний, - згадує головний редактор сайту "Планета Баскетбол" Олександр Прошута. - В останні два-три роки ми часто з ним спілкувалися перед іграми "Будівельника". Все почалося з того, що він підійшов до мене, абсолютно по-простому простягнув руку (до того моменту ми не спілкувалися) і став скаржитися, що "Саню, у тебе на сайті про Євролігу мало, раніше було побільше".

Не знаю людини в Україні, яка б стежила за Євролігою більше і глибше нього. Стежити-то ми всі можемо, але він же грав там, він знайомий з Блаттом, Обрадовічем, Івковічем, він розуміє все набагато краще і чистіше.

Діалог, який у нас відбувся перед однією з ігор, де ми обговорювали те, як гравці Євроліги помінялися за останні 15 років, наскільки вони стали іншими за мисленням і метою в житті - глибшої баскетбольної бесіди у мене не було взагалі ніколи. Шкода, не записував...

"Саню, чого ти сюди прешся? Їдь додому, подивися НОРМАЛЬНИЙ баскетбол. А, на Троєщину їхати? Ну хоч після половини, не дарма ж їхав", - стандартна картина перед матчами минулого сезону.

Я не буду навіть перебирати всіх його регалій як баскетболіста - відкрийте Вікіпедію, Євроліга, рекорди. Цього вистачить на все життя, як одного разу вистачило Малкольму Ділейні, який не знав, що за людина працює в його клубі.

Вічна пам'ять, Гришо. Дякую за уроки..."

"На жаль, світ залишають найкращі. Сьогодні помер один з найбільш харизматичних гравців в історії нашого баскетболу, - пише ведучий "Радіо Промінь" Костянтин Дульцев. - Завжди веселий, позитивний, забавний Григорій Хижняк. Пару тижнів тому він був на матчі Іспанія - Україна. Як завжди з усіма спілкувався, обіймався. На вигляд був абсолютно здоровою людиною, який радіє життю.

Як гравець він був дуже крутий. Він один з тих, завдяки кому і я полюбив баскетбол. У його кар'єрі було багато клубів, різні титули, цікаві враження... Ці блок-шоти, це було феноменально. Йому належить відразу кілька рекордів Євроліги по блок-шотах в одному сезоні. Як гравець він не реалізувався наповну. Так, у нього досить потужна кар'єра. Але вона могла бути іншою. Я кажу про НБА. Якщо б цей хлопець з такими феноменальними даними народився у США, впевнений, з нього б зробили зірку.

Близько двох років тому в Києві проходив баскетбольних турнір серед журналістів, працівників литовського посольства і адміністрації БК "Будівельник". За збірну литовського посольства грав Григорій. І мені навіть пощастило отримати від нього блок-шот. Щоб кинути в кошик, від нього треба було відійти на метри три-чотири. Ну, це так, мої спогади.

А ще мені найбільше запам'яталося його спілкування з пресою. Він ще в 90-х роках давав інтерв'ю для телебачення і радіо українською мовою. То якщо з ним розмовляли українською. І він був одним з перших спортсменів, який перейшов у спілкуванні з пресою саме на українську. Вдумайтеся, хлопець з російськомовного Миколаєва в 90-х давав інтерв'ю українською мовою! Для багатьох це навіть шоком було.

Це фото зроблене 27-го січня 2001 року, після домашнього матчу збірної України, у відборі на Євробаскет-2001. Місце - приміщення біля роздягалень за сценою Палацу спорту. Саме після тієї гри і перемоги над Македонією збірна України забезпечила собі право зіграти у фінальній стадії. Всі були щасливими. Всі фотографувалися з Григорієм і Григорій ніколи нікому не відмовляв.

Спочивай з миром, Гравець. Ми тобі завжди будемо вдячні за яскраві емоції".

"Якщо навіть відкинути суто баскетбольний хист, поважав його виключно за те, що будучи уродженцем Миколаєва, ще з ранніх років ігрової кар'єри, тобто, з початку 2000-х Григорій розмовляв українською Навіть у побуті. Причому грамотною українською, майже без русизмів, - зауважує журналіст UA-Футболу Іван Вербицький.

- Я дуже сильно люблю Україну, - пояснював він під час інтерв'ю, яке ми записували у грудні 2011-го в фоє спорткомплексу "Меридіан". - Мій батько жив у селі Миколаївської області. Так, це не західна Україна. Я потроху намагався, мені була цікава українська мова. Хоча є один грішок. Коли почав займатися баскетболом у четвертому класі, у нас існувала тенденція до звільнення від уроків української мови та літератури, наприклад, для спортсменів або відмінників. Тоді вважали, що українську мову знати не обов'язково. У цей час ми сиділи і робили домашні завдання з інших предметів. Але у моєї дружини коріння із Західної України. Зараз це польська територія. Познайомившись із майбутньою дружиною, свої знання української удосконалив ще більше. Розумієте, бажання володіти українською не залежить від того, в якому місті ти народився.

Звичайно, нинішня звістка - шок. Бо Григорій Хижняк був одним із найулюбленіших і найколоритніших баскетболістів серед тих, кого коли-небудь бачив вживу. Не знаю, чи тримається досі його рекорд за кількістю блок-шотів у Євролізі. Якщо навіть ні, то років десять протримався. То був дуже неординарний гравець і гарна, відкрита людина. Якої бракуватиме всім, хто цікавиться у нашій країні баскетболом..."

"В кар'єрі 2К завжди граю під шостим номером, тому що це номер Григорія Хижняка", - написав коментатор Ігор Бойко.

"В таких випадках кажуть, що неможливо повірити, що людини не стало... Але дійсно, неможливо... Такий позитивний і добрий...", - підписала світлину керівник прес-служби Київської обласної держадміністрації Світлана Вербицька, на якому вона і редактор сайту 24.tv Анатолій Яворський сфотографувалися Григорієм в образі Святого Миколая.

"Не стало легенди нашого баскетболу Хижняка. Лише 45. Як же так, Григорію...", - сумує відомий теле- і радіоведучий Олександр Журахівський.

"Григорій Хижняк, я знаю тебе як гравця, колегу, друга, брата... Для мене ти став містком до мого Бога, ти підтримував і наставляв. Наші бесіди про сенси безцінні і вічні. Царство Небесне, відпочивай з миром!" - то слова журналістки Вікторії Веремієнко.

"Гриша Хижняк помер. Діла, діла..., - пише відомий блоґер Роберт Боб Тибурак. - Кому що, а я ніколи не забуду його шалене, майже шаківське почуття гумору. Повеселити публіку, вихопивши у хлопчака швабру та почавши витирати підлогу після власного ж падіння? Та запросто.

Витягнути Романа Рижика потанцювати з групою підтримки під час тайм-ауту на матчі зірок в "Метеорі"? Без проблем. А його характерна посмішка - це взагалі мем з серії чи то вказівного пальця Мутомбо, чи то виразу обличчя Формана. Хороша людина була, позитивна. Жаль, коли такі йдуть від нас".

Источник: ua-football.com