Станислав Овдеенко: "Одно дело быть помощником главного тренера, совсем другое - быть главным тренером"

У минулому сезоні БК Запоріжжя зупинився у кроці від звання чемпіона України. Зелено-білі вперше у власній історії пробилися до фінальної серії плей-оф Суперліги, де поступилися Прометею.

До срібних нагород національної першості запоріжців привів Валерій Плеханов. Провідний фахівець очолював команду протягом 4 сезонів. Однак, по закінченню попередньої кампанії, 49-річний спеціаліст залишив клуб, ставши головним тренером Харківських Соколів.

Новим коучем Запоріжжя було призначено Станіслава Овдєєнка. За часів ігрової кар’єри, він був багаторічним капітаном та лідером запоріжців. А останні два сезони Овдєєнко був асистентом Плеханова.

Як новоспечений керманич звикає до нових обов’язків, які тренерські уроки засвоїв від Валерія Плеханова та які цілі стоять перед запоріжцями на цей сезон, пресслужбі ФБУ розповів сам тренер Запоріжжя.

Пане Станіславе, у минулому сезоні, ви тимчасово виконували функції головного тренера. Зараз ви є повноцінним головним тренером команди. Із якими відчуттями підходите до дебютної кампанії на цій посаді?

По-перше, це неймовірна відповідальність. По-друге, це дуже велика честь для мене. Запоріжжя – це місто, у якому я народився, пішов на баскетбол, став гравцем, потім став тренером. Зараз мені довірили дуже важливу роль у клубі. З одного боку, це великий кредит довіри, з іншого, це чимале навантаження та відповідальність. Я чудово розумію, яке важливе значення має команда для міста, скільки у нас вболівальників, які щиро хвилюються за клуб. Зі свого боку, я намагаюся докладати максимум зусиль, ідей та часу для розвитку команди.

Для мене, звичайно, це нова історія. Одна справа бути помічником тренера, який може лише вносити певні пропозиції, підказувати якісь ідеї. Однак, саме на головному тренерові лежить відповідальність прийняття рішень, це вже зовсім інший рівень відповідальності.

Пропозиція очолити команду для мене була дуже неочікуваною. Я не думаю, що я на 100% готовий, щоб ідеально відразу справлятися з цією роллю. Втім, процес іде, я намагаюся пристосуватися, рости над собою, дослухатися до гравців. Гадаю, ми на вірному шляху. 

Недовготривалий досвід роботи головним тренером, набутий у минулому сезоні, став у нагоді зараз?

Звичайно, це був безцінний досвід. Не можна сказати, що впродовж тих двох тижнів я керував командою, швидше, я дотримувався тих ідей, які ставив Валерій Плеханов. Тобто, тоді було менше моїх рішень, а більше Валерія Миколайовича. Втім, десь саме у той момент я почав приміряти на себе роль головного тренера і почав аналізувати свої дії.

Що від Валерія Плеханова, як від провідного тренера, ви почерпнули?

Валерій Миколайович зіграв велику роль у моєму житті і як гравця, і як тренера. Я багато чого у нього навчився. Я йому неймовірно вдячний за його професіоналізм та за його відношення до баскетболу. Він дуже відкритий та чесний наставник. Я достатньо багато та прямо у нього запитував про якісь баскетбольні моменти, які я не розумів. Він завжди йшов на зустріч, намагався пояснити свою позицію. Головне, чого я у нього навчився – це те, що у кожного тренера повинна бути система у нападі, у захисті. Вона повинна бути рухливою та адаптуватися до тих гравців, які у тебе є прямо у цей час.

Зараз Валерій Миколайович очолив Харківські Соколи, немає жодних сумнівів, що він впорається із поставленим завданням. Перед ним багато викликів у цьому сезоні, але він до них готовий, він дуже сильна людина, сильний тренер, сильний психолог. Переконаний, що він вже зараз зібрав боєздатний колектив, це показали і передсезонні матчі.

Источник: ФБУ