Майк Кеффи: "В БК "Запорожье" у меня есть шанс реализовать мечту о золотой медали"

MVP останнього ігрового тижня у Суперлізі Паріматч, автор поки єдиного тріпл-даблу в сезоні, найкращий асистент чемпіонату та найкращий гравець за перехопленнями. Майк Кеффі — справжній смарагд баскетбольного клубу Запоріжжя. Сильний, надійний стабільний. Без нього важко уявити перемоги цього сезону. Ключовий гравець і лідер команди розповів клубній пресслужбі, у чому сила запорізького колективу, який націлюється на високі місця вже у плеф-оф.

- Якщо повернути час на рік назад, з якими думками ти їхав до України, що знав про нашу країну і як тобі місто Запоріжжя?
- Коли отримав пропозицію від БК “Запоріжжя” я одразу зайшов в YouTube, почав шукати відео, щоб познайомитися з містом. Те, що я знайшов, виглядало не дуже презентабельно. Постійно якісь дощі, хлопець катається містом на велосипеді, це мене якось не вразило. Але коли приїхав до міста, особливо зараз, коли все квітне, тут дійсно гарно.

- А що здивувало найбільше або вразило в Європі та Україні?
- В Україні мене вразив рівень чемпіонату. Це правда. У Суперлізі всі матчі в шаленій конкуренції, кожен може перемогти будь-кого. А коли їхав сюди, наш тренер Стас Овдєєнко сказав, що в Україні снігу багато не буде. Я не вірив, бачив різні відео, тут постійно холодно та сніжно взимку. Слова Стаса якось мене розслабили. Але через кілька місяців снігу стільки навалило... Я спочатку дуже мерз, а згодом вже адаптувався.

- За цей майже рік ти звик до України? Залишився б тут ще на сезон?
- У баскетбольному плані я тут добре освоївся. За цей рік я виріс професійно, став набагато сильнішим. Звісно, якщо буде пропозиція та можливість залишитися, я її розгляну.

- Майк, розкажи як ти виховувався? Бо в тебе дуже незвичний характер і менталітет як для американця. Аж занадто ти ідеальний.
- Я почав займатися баскетболом у своєму штаті Каліфорнія у віці трьох років. Усе завдяки старшого брату. Потім і батьки, і дідусь з бабусею всі сприяли, щоб я займався спортом. Мої батьки постійно працювали, не можна сказати, що ми були багаті, але й бідними не вважались. У нас було все, що треба, щоб рости в нормальних умовах. У дитинстві я також займався і баскетболом, і паралельно американським футболом. У якийсь момент я обрав баскетбол, тому що наша команда почала більше подорожувати, грати на виїзді, це мені дуже подобалося і так я визначився назавжди. Що стосується мого характеру — я просто така людина, я не люблю бути на першому плані, виділятися, навпаки, десь скромно, але завжди розслаблений і впевнений.

- У тебе є донька. Розкажи як її звуть, це мабуть найбільший фактор, який безмежно тягне тебе на Батьківщину.
- Так, у мене є донька, їй один рік. Зараз я проводжу свій кращий сезон у кар’єрі в Європі. Вона це головний фактор чому я так добре граю. Це моя мотивація, звісно, я не можу дочекатися, коли вже її побачу.

- Майк, звідки в тебе скільки сил? Ти не пропустив жодного матчу в чемпіонаті, в Кубку, оминули травми, хвороби. У чому секрет твоєї фізичної форми?
- Насправді немає ніякого секрету. Що стосується коронавірусу, я просто беріг себе, багато пив чай, у мене сильна імунна система. Я не пропустив жодного матчу, тому що я ненавиджу цього робити, це найгірше, що є в баскетболі, коли ти не можеш грати. Поки не відпадуть ноги, я буду грати. Можливо, ви бачили мене дуже втомленим після матчів. Але я граю завжди, коли тільки є така можливість.

- Як взагалі переносиш такі великі навантаження. Можливо, лайфхаки якісь є, стиль життя, сон, харчування, який алгоритм дій?
- Я б не сказав, що витримую якісь шалені навантаження. Я багато сплю, багато відпочиваю, відновлююсь, коли приходжу додому. Тренер знає, в який час я сплю. Можливо секретом є те, що вдома я завжди проводжу вправи з розтягування — не важливо, була гра чи тренування. Це допомагає мені відновлюватися і проводити великі хвилини на майданчику.

- У цьому сезоні багато гравців і тренерів говорять про командну хімію БК “Запоріжжя”. Що мається на увазі. Ви всі стали реальними друзями між собою, з ким ти здружився з команди?
- Насправді це так. Зараз у моїй кар’єрі найкраща атмосфера в клубі між гравцями. Взагалі між усіма, хто є в залі, на тренуваннях. Дуже часто, коли абсолютно всі гравці зустрічаються за межами майданчика, проводять час разом. Жартують спілкуються, це допомагаю нам грати разом і підтримувати один одного.

- Чому досі залишаєшся таким недооціненим гравцем в Європі? Твої скіли в захисті, в нападі, в організації атаки. В Україні грали такі легіонери як Пі Джей Такер, Патрік Беверлі, Малкольм Ділейні, але вони все одно тоді не відігравали такої важливої ролі як ти. Тож чому досі не вдавалося себе проявити в Європі?
- Це лише мій п’ятий рік в Європі, я вважаю, у мене ще достатньо часу, щоб розвиватися і перейти на новий рівень. Правильно ви зауважили, що і Пі Джей Такер і Малкольм Ділейні вони всі розпочинали з нижчих ліг і піднімалися угору. Цей рік для мене проривний. Я відчуваю, що рухаюся у вірному напрямку, у мене є всі можливості рости, виходити на новий рівень і заробляти більше грошей для своєї родини.

- Тріпл-дабл у матчі з Київ-Баскетом. У нас в Україні це вперше за три роки таке досягення для гравця у Суперлізі. У твоїй професійній кар’єрі вперше оформив тріпл-дабл?
- В університеті мені не вистачило однієї передачі до тріпл-даблу. Але такого результату як в матчі з “Київ-Баскетом” не було ніколи. Я дуже здивувався, коли побачив скільки підбирань я зробив. Насправді, у мене була така мета, я нікому про це не говорив. Але колись хотілося оформити саме тріпл-дабл. В Америці велика увага приділяється статистиці. От Рассел Уестбрук часто цим відзначається, і в мене теж була така мрія. Такі досягнення неможливі без партнерів, сьогодні вже говорили про командну хімію в клубі.

- Майк, охарактеризуй кожного зі своїх партнерів буквально кількома словами?
- Так, ну розпочну з Андрія Грицака. Прекрасний захист, у ньому багато енергії, це такий двигун, який підбирає все, що можна. Класний атлет з великим розмахом рук. Яша Титов просто шалений на майданчику і дуже веселий поза ним. Він поступово набирає, стає кращим і дуже додав протягом сезону. Мій улюблений партнер, через якого я заробляю дуже багато асистів — це Дмитро Тихонов. П’ять результативних передач мені допомагає набрати тільки Діма. Я завантажую на нього, він, не дивлячись ні на що, забиває. Віталій Мальчевський, без сумніву, один з кращих шутерів чемпіонату. Я завжди його маю на увазі, шукаю передачею. Ваня Міхєєв — це дуже важливий гравець у нашій команді, не дивлячись на те, що він молодий. Він багато працює, прогресує, точно знаходиться на вірному шляху. Олександр Сизов — це справжній капітан. З того часу, як Джош травмувався, саме Саша взяв на себе його роль, багато влучає, надійно атакує. Аурімас Маяускас — це мабуть найменший центровий, який з легкістю обігрує всіх цих великих іменитих центрових у лізі. Мій ще один улюблений партнер у команді — це Рустам Рагімов. Веселий хлопець, я пам’ятаю його на початку сезону і зараз — це дві великі різниці. Він додає, завжди грає поруч зі мною. Так само і Роман Морозов. Це молоці гравці, які ще будуть додавати і додавати.

- Про тренерів БК “Запоріжжя” хочеться почути твою думку.
- Стас Овдєєнко нам завжди допомагає з перекладом, те, що головний тренер хоче донести і сам багато показує. Цікаво, що я зовсім недавно побачив відео, де Стас читає реп, у нього багато треків, я навіть подумати про це не міг. Я просто в шоці... Стас проводить багато часу з нами індивідуально, те, що розвиває кожного окремо. У нас чудові стосунки в цьому плані. Головний тренер Валерій Плеханов, це мабуть, мій кращий тренер за роки роботи в Європі. З одного боку він дуже позитивний і веселий, а з іншого боку, він великий тренер у баскетбольному понятті, завжди знає, що він говорить, що треба роботи і як це втілити у результат. Ще один асистент тренера Дмитро Щиглінський — теж професіонал, з почуттям гумору, в основному працює з великими гравцями, тому в тренувальному процесі перетинаємося рідше.

- Скоро розпочнеться найвідповідальніша стадія в сезоні — плей-оф. В якій формі ти підходиш до цих матчів?
- Фізично я готовий, моє тіло в порядку, трохи бентежить те, що в плей-оф виростає рівень відповідальності, тривоги за результат. Але мені особисто це додає енергії. Можливо, є маленькі травми, пошкодження, але це не суттєво. Зараз я в кращій формі взагалі у своєму житті. Я готовий це доводити, завойовувати кращі місця в плей-оф.

- Нашому клубу щастить на гравців з іменем Майк. У позаминулому сезоні розігруючим БК “Запоріжжя” був Майк Холтон і тоді ми стали бронзовими призерами. Ти готовий перевершити досягнення того Майка?
- Цікава ситуація, тому що мій кращий друг — це хороший друг Майка Холтона. Він теж навчався в університеті Лонг Біч Стейт. Через нього я звернувся до Холтона, щоб розпитати про місто Запоріжжя, місця, куди можна сходити. Зараз у нашого клубу хороший сезон. Команда створена, щоб досягати чогось більшого. Я завжди ставлю ціль лише чемпіонство. Поки що я не вигравав золоті медалі. Зараз у нас є шанси, щоб нарешті здійснилася і ця мрія.

Источник: БК "Запорожье"