Майк Кеффи: "Главная мотивация показывать наилучшую игру - это моя дочь"

Розігруючий БК "Запоріжжя" Майк Кеффі яскраво увірвався в українську баскетбольну Суперлігу. В першому ж матчі сезону американець оформив дабл-дабл, ставши одним із головних творців сенсаційної перемоги над грандом українського баскетболу – "Прометеєм". Майк не просто лідер запорізької команди, а й один із кращих гравців усього чемпіонату. Кеффі другий у Суперлізі за середнім показником результативних передач, восьмий за результативністю і п’ятий за ефективністю. Прес-служба БК "Запоріжжя" у першій частині інтерв’ю розповідає про адаптацію Майка в Україні, сильні сторони цього гравця та побудову конкурентоспроможного баскетбольного колективу в Запоріжжі.

– Майк, ти зараз претендуєш на звання кращого гравця місяця в українській Суперлізі. Наскільки важливо для тебе  перемогти і як розцінюєш власні шанси?

– Насправді для мене велика честь бути в списку кращих гравців місяця. Особливо не відстежую перебіг голосування, але мені приємно, що я там є. Попереду дуже багато матчів, не один місяць серйозної боротьби, тож мені значно важливіше, щоб команда гідно пройшла увесь цей баскетбольний шлях.

– Невже навіть не просив нікого, щоб віддали голос за тебе?

– Я написав кільком друзям з Америки, але коли вони перейшли за посиланням на сайт федерації баскетболу України, зорієнтуватися там не змогли. Після цього я зрозумів, що нехай буде як буде. Все ж таки українські вболівальники стежать на нашим чемпіонатом, розуміють ситуації і мають доступ до інформації. Сподіваюсь, що прихильники нашої команди мене підтримають.

– Влітку ти погодився приїхати в український чемпіонат у непрості часи, пов’язані з пандемією. Раніше щось знав про нашу країну і чи грали тут твої знайомі співвітчизники?

– Один з моїх хороших друзів із Каліфорнії добре знає Брюса Мессі з “Київ-Баскета”. Кілька років тому я спілкувався з Брюсом, тоді він грав за “Одесу”. Я запам’ятав ту розмову. Він говорив, що в Україні достатньо високий рівень чемпіонату, клуби тут розвиваються, мають непогане фінансування. Також я отримав схвальні відгуки від Костянтина Анікієнка, з яким грав торік у чемпіонаті Словаччини. Мій агент так само переконував мене їхати в Україну, бо ця ліга в ТОП-10 кращих в Європі, її поважають, навіть один сезон тут додасть для мого резюме більше варіантів у майбутньому. Єдине, це звісно пандемія. Але для мене був найважчий вибір в іншому. У мене народилася донька тому дуже не просто далося рішення залишати їх з мамою в Америці і їхати грати в баскетбол у Європу.

– Здивувало, коли наш тренер Станіслав Овдєєнко сказав, що в Україні взимку мало снігу. Я чекав тут справжньої засніженої зими, а виявилось, що її може не бути. Здивувало, що в Україні є клуби з надзвичайно потужними бюджетами, з якими ми зараз конкуруємо. Також не очікував, що ваша країні наскільки велика. Чемпіонат лише розпочався, а ми вже відвідали багато цікавих міст.

– Майк, розкажи, як проходить твій звичайний день, якщо не брати до уваги час тренувань?

– Насправді майже весь вільний час я проводжу вдома або йду в ресторан харчуватися. Іноді замовляю їжу додому, можу приготувати самостійно. Буває, що зустрічаюся з хлопцями із команди, але в основному сиджу дома. Намагаюся менше контактувати з людьми.

– У цьому сезоні багато говорять про “командну хімію” в БК “Запоріжжя”. Пригадай свою першу зустріч із партнерами та тренерами.

– Перший, з ким я зустрівся, це був Джош Форчун, коли ми разом летіли зі Стамбулу до Запоріжжя. Тут нас одразу оточили доброзичливістю і дружелюбністю. Заочно я знав Джоша ще раніше, мій товариш грав разом з ним у коледжі, тому розпитав все, що мені треба. У нашій команді дійсно приємна атмосфера. Під час передсезонних турнірів був закладений цей фундамент командного духу, зараз ми намагаємося його зміцнювати.

– У першому матчі сезону ти зумів здивувати всю Україну, провівши результативний матч з “Прометеєм”. Чи було хвилювання перед тією грою і які методи налаштовуватися на поєдинки особисто в тебе?

– У мене сформувалася така думка, що впродовж усієї кар’єри мене сприймають як недооціненого гравця. Для мене це стало додаткової мотивацією. Кожного разу, коли я виходжу на майданчик, ставлю собі за мету довести всім і самому собі, що я можу більше. Перемога над “Прометеєм” не стала сюрпризом, ми підійшли до гри в хороших кондиціях, були майже в повному складі, серйозно тренувалися перед цим. Ми зробили свою роботу.

– Тренерський штаб разом з вами розбирає суперників не теорії. А ти самостійно переглядаєш і аналізуєш своїх опонентів, які грають на твоїй позиції?

– Тренерський штаб якісно підходить до розбору суперників. У нас є багато матеріалу, який ми обговорюємо і дивимось наочно. Вдома у вільний час, коли матчів нашої команди немає, а в чемпіонаті грає хтось інший, я обов’язково дивлюся Суперлігу. По-своєму щось запам’ятовую, аналізую, відслідковую тенденції, бачу сильні і слабкі сторони опонентів.

– На старті сезону ти виглядаєш дуже стабільно, не було такого матчу, де набирав менше 10 очок. У чому секрет твоєї надійності і стабільності? І чи не вважаєш, що в майбутньому суперники більше розбиратимуть твою гру і буде значно важче?

– Ніякого секрету немає. Коли грав у коледжі, я був націлений на власну результативність. Переймався як зробити так, щоб набрати якомога більше очок. Зараз ставлення до гри зовсім інше. Намагаюся комбінувати. Треба віддати передачу – віддам, треба взяти не себе – піду в прохід. У нашій команді достатньо гравців з хорошим кидком, тому передача – це теж надійна опція. Стосовно того, що суперники розбирають мою гру і буде важче, погоджуюсь, але я все одно намагаюся приймати різні рішення навіть на пік-н-ролі: можу кинути, пройти, віддати передачу. Навіть якщо суперник змінює систему захисту, я швидко підлаштовуюся, аналізую, а потім знаходжу протиотруту.

– Після затяжної серії з перемог, яка налічувала 7 матчів у “передсезонці” і 5 у чемпіонаті, БК “Запоріжжя” вперше пограв. Як команда сприйняла ці поразки і чи готова психологічно прийняти невдачу?

– Рано чи пізно ми повинні через це пройти. Насправді нічого страшного не трапилося. Треба й надалі впевнено продовжувати робити те, що ми робимо. Навіть останню гру вшістьох ми могли виграли. Зараз трохи почекаємо, хлопці повернуться і ми обов’язково виправимо всі невдачі.

– Багато гравців ліги хворіють або вже перехворіли коронавірусом. Наскільки серйозно ти ставишся до цієї інфекції і що робиш, щоб її оминути?

– Коронавірус це дійсно серйозно. Я дотримуюсь всіх вимог, більше сиджу вдома, по мінімуму контактую з людьми. Я розумію, що без мене, як без стартового розігруючого команди, буде дуже важко. Я це визнаю. Тому стараюся робити все можливо, щоб убезпечити себе від захворювання.

– Підвішений стан, у якому опинилися баскетбольні чемпіонати по всьому світу, це тисне на тебе психологічно і заважає сконцентруватися?

– Дійсно, багато чемпіонатів призупинено, у нас теж матчі переносяться. На щастя, є можливість тренуватися, грати в баскетбол, більшої мотивації і не треба. А найголовніша мотивація зараз показувати свою кращу гру – це моя донька. Задля неї я готовий зробити все.