Житомирский тренер: "Мы могли бы попробовать поиграть в Евролиге"

Олексій Мазур більше п'яти років працює в Житомирі дитячим тренером з баскетболу з дівчатами. За цей час, разом зі своїми вихованками, він встиг зіштовхнутися із чималою кількістю проблем у місцевому баскетбольному середовищі. І мав можливість порівняти ситуацію в Житомирі із тією, яка є в Україні та світі.

Свої міркування щодо рівня розвитку баскетболу в Житомирі, Україні та Європі Олексій розповів "Спортивному Житомиру".

- Ваші вихованки зараз успішно грають у ВЮБЛ. Як починали виходити на всеукраїнський рівень?
- Коли я почав займатися з меншими дітьми, житомиряни уже грали у ВЮБЛ. Це були старші вихованці Георгія Демба і Тетяни Дернової. А молодші зайшли вперше. Цьому сприяла Катерина Журба. У неї чудові організаторські здібності. Ми вирішили заявлятися в чемпіонат України, бо набрали необхідну кількість дітей. І навіть могли відбирати кращих, хто зможе грати на всеукраїнському рівні.

- А як взагалі зараз в Україні розвивається дитячий баскетбол?
- Зараз федерація робить акцент на масовість. Можливо, поки що від цього страждає якість. Але, я думаю, що через деякий час це принесе свій якісний результат. Якщо декілька років назад у ВЮБЛ грало від чотирьох до шести команд всього на всього у чемпіонаті України серед дівчат, то зараз - як мінімум 10. У хлопчиків там взагалі за 30 команд в одному тільки віці, а якщо порахувати, що є вісім чи дев’ять вікових категорій, то це дуже багато. Це досить хороший такий стрибок. ФБУ працює у цьому напрямку, підтримує. Коли я почав почав співпрацювати з федерацією, то зрозумів, що там такі ж люди, як і всі. Вони завжди допоможуть, підскажуть, навіть у матеріальному плані десь в чомусь забезпечать.

- Окрім чемпіонату України, деякі ваші вихованки доросли до європейського рівня. Ви як тренер їздили з ними?
- Так, я їздив зі збірною України 2003 р.н. в Польщу. Потім в Ригу з “Тейваз-Багірою”, дівчатами 2005 р.н. на Євролігу їздили. І я можу сказати, що Європейська ліга - не є чимось недосяжним. Якщо раніше я думав, де Євроліга, а де Житомир. То зараз я думаю, що ми могли б спробувати там пограти.

- Є якісь відмінності між рівнем баскетболу в Україні і в Європі?
- Такі бази, які є у нас і які там, то це різні речі. Там є все. Починаючи від м’ячів всіх розмірів , стійок, сіточок. Закінчуючи конструкцією, яка подає м’ячі автоматично. Ти приходиш на тренування, кидаєш у кільце, а вона тобі м’яч подає сама. В Європі до цього відносяться по-іншому. Окрім цього, FIBA забезпечує і Україну інвентарем. Раз на рік чи на два федерація надає надає м’ячі для дитячих і дорослих команд безкоштовно. FIBA надисилає їх в ФБУ, а вона уже розсилає по Україні по спортивним школам. І це дійсно допомагає у розвитку, бо у нас зараз на місцевих рівнях спортшколи працювали практично без інвентарю. Я коли прийшов у ДЮСШ №1 у мене не було нічого. Але зараз з цим набагато простіше.

- Ви сказали, що в Європі та на всеукраїнському рівні баскетбол розвивається і федерації цьому сприяють. А в Житомирі і області як з цим?
- В цьому плані все складно. Моїй команді федерація обласна не допомогла нічим. Часто траплялося таке, що ФБУ відправляла по усім областях листи про спонсорську допомогу у вигляді м’ячів. До тренерів ця інформація, чомусь, не доходить. Федерація Житомирщини допомагає більше дорослим командам. Єдине, що вона для нас зробила, це сприяла проведенню чемпіонату області в ЖДТУ. Ось і все. Я зараз чиню по-іншому, я телефоную одразу у федерацію України. З ними простіше все вирішити. А з місцевою федерацією практично не співпрацюю. Бо вона ніяк не допомагає ні з організацією, ні з інвентарем, не забезпечує навіть грамотами і медалями.

Источник: sportzt.com