Дмитрий Липовцев: "Получаю большой заряд энергии от пения нашего гимна"

На плечі криворізького десанту в “Запоріжжі-ZOG” покладено багато надій. Валерій Плеханов разом зі своїми колишніми підопічними має надію прикрасити невиразну другу частину сезону яскравими результатами в плей-офф. Дмитро Липовцев першим після появи нового головного тренера приєднався до складу БК “Запоріжжя-ZOG”. 30-річний гравець вперше захищає кольори свого рідного міста на рівні Суперліги. Незважаючи на те, що виступати на професійному рівні Дмитро почав доволі пізно, він наразі небезпідставно вважається одним з провідних гравців української Суперліги. Прес-служба баскетбольного клубу “Запоріжжя-ZOG” поцікавилася у Дмитра Липовцева, як він почувається у новій команді та які перспективи клубу в цьому сезоні.

- Дмитро, розкажіть про перші кроки в спорті та де починали займатися баскетболом?

- Пам'ятаю як у третьому класі до нас на урок зайшла Марина Вікторівна Сорокіна з учителем фізкультури. Я сидів на останній парті. Сказали: “Липовцев, ходитимеш на баскетбол!” Я особливо й не заперечував, тому що був найвищий серед усіх. Спочатку займався в 103-й школі, потім перейшов до 110-ї. Досвіду тренувань в дитячо-юнацьких спортивних школах не маю. Ключовим у подальшій кар'єрі стали студентські роки. Я грав  за студентський колектив запорізького Класичного приватного університету спочатку в Першій лізі, а потім у Вищій.

- У Вищій лізі Ви виступали за ще одну запорізьку команду “Авіастар”.

- У “Авіастарі” провів лише півсезону. Більше грав у студентській команді КПУ. У нас зібрався хороший колектив. Всі серйозно ставилися до справи, ніхто не філонив. Оскільки рівень Першої ліги невисокий, я був одним із лідерів всього чемпіонату. Хоча баскетбольну майстерність опановував пізніше за своїх ровесників.

- По-справжньому зуміли проявити себе лише в 25 років. Із чим це пов'язано?

- На початку кар’єри був дуже худим і тому не охоче йшов у контакт.  Це вже потім почав посилено працювати в тренажерному залі, набрав необхідну вагу і конкурувати з “великими” гравцями стало легше. Це позначилося під час кар'єри у севастопольському “Мусоні”.

- Після того як у складі  “Мусону” ви стали кращим гравцем сезону у Вищій лізі України  вас було запрошено до команди Суперліги.

- Так, почав грати під керівництвом Євгена Мурзіна за івано-франківську “Говерлу”. Але на перших ролях тоді були американці, а з ними важко конкурувати. Тому частіше сидів на лаві запасних.

- Однак у стрітболі у Вас серйозні здобутки. Ви навіть брали участь у складі збірної України на Чемпіонаті Світу.

- Під час одного з турнірів, який відбувався у Москві і де був шалений бюджет, мені наскільки сподобалася атмосфера стрітбольних змагань, що я всерйоз зайнявся цією справою. Коли повернувся до України, продовжив розвиватися тут. Згодом запросили до збірної, ми поїхали на чемпіонат світу 2012 року в Грецію. Несподівано для себе виграли бронзові медалі. А могли досягти й більшого. В чвертьфіналі перемогли сильну збірну Росії.  А у півфіналі нам не вистачило зовсім трохи, програли два очки сербам. Однак бронзові медалі теж вважаю пристойним результатом. На цьому ж чемпіонаті посів третє місце ще й в міксті.

- Під час Вашої кар'єри у Суперлізі були схожі ситуації у “Говерлі” та “Кривбасі” – брак фінансів, розформування команди. Порівняйте ці ситуації.

- Без сліз важко порівнювати. Начебто перший сезон в обох командах починався добре, але в другому – різко закінчувались гроші. Неприємно про це говорити... Але таке життя. Добре, що у Кривому Розі залишилася Вища ліга. Я гадаю залишаються шанси на те, що ми побачимо ще «Кривбас» серед учасників Суперліги. У Кривому Розі люблять баскетбол і хочуть вкладати в нього гроші.

- Під час дебютного матчу у складі «Запоріжжя-ZOG» Валерій Плеханов довірив вам на майданчику більше 38 хвилин ігрового часу. Чи задоволені своїм дебютом та взагалі виступами у команді?

- Я давно знаю Валерія Плеханова, знайомий з його системою гри. Мабуть, через це. До приїзду Віталія Мальчевського в команді була маленька ротація. Та й важко перебудовуватись наприкінці сезону. Думаю, що з кожною грою будемо додавати. Валерій Плеханов пропагує жорсткий і захисний баскетбол, а «Запоріжжя» – команда легка і навіть вибухова. Подивимось як ми зможемо це поєднати.

- У матчі з «Будівельником» саме Вам довірили право останньої атаки, коли залишалися шанси мінімум на овертайм. Як Ви вважаєте, правильно зробили, що кидали з середньої дистанції, а не пішли під кошик? Та чи коли-небудь приносили своїм командам перемоги на останніх секундах?

- Таке бувало тільки у стрітболі. В баскетболі пригадую лише ось цю гру з «Будівельником». Тоді була установка – йти під кільце. Але коли я побачив, що захисник знаходиться далеко від мене, прийняв рішення виконувати відкритий кидок. Не влучив, буває. Пізніше я передивлявся повтори, під кільцем було багато гравців, тому йти туди не було сенсу. Хіба що міг отримати випадковий фол на собі. 

- Чого, на Вашу думку, не вистачало в останніх матчах «Запоріжжю», щоб перемагати конкурентів?

- Не вистачає виконавців. У нас проблеми з першим та п'ятим номерами. Паша Буренко травмувався, зараз його функції виконують молоді Юрій Кондраков та Максим Теряник. Не завжди виходить стабільно – заважають нерви, мандраж, брак досвіду. В цілому не вистачає ротації, але знову ж таки, все залежить від фінансів.

- Команду покинув один із лідерів – Макс Конате. Психологічно, це не підкосить колектив?

-  Подивимось, як буде. Гратимемо в чотири «маленьких». У чемпіонаті, крім Михайла Анісімова, немає таких домінуючих центрових. От з ним реально складно боротися на позиції п'ятого номера. З іншими є можливість штовхатися та упиратися. Будемо виходити із ситуації власними силами, намагатимемося грати, як кажуть, і за себе, і за того хлопця.

- Розкажіть про Ваші татуювання, що вони значать для Вас?

- Татуювання з’явилися, коли грав за івано-франківську «Говерла». Коли команда припинила виступати в Суперлізі, з’явилося багато вільного часу, та й сумно було, от і вирішив набити. Одну, потім іншу. Ніякого особливого значення вони не мають – просто красиві картинки.

- В Івано-Франківську Ви також займались доброчинністю, допомагали бездомним тваринам. Зараз приділяєте увагу цій добрій справі?

- На жаль, зараз не виходить. Тоді було більше часу. Це відчуття, які неможливо передати. Ти приходиш до притулку, годуєш тварин, отримаєш шалений заряд позитиву. Собаки –найвдячніші істоти у світі. Я б усім радив приходити до притулків і допомагати тваринам. Це коштує небагато, але відчуття доброї справи допомагають краще сприймати багато речей.

- Ви один з небагатьох в команді, хто співає гімн. Що це значить для Вас?

- Я завжди співаю гімн нашої країни і тримаю руку на серці. Це великий заряд енергії. В мене мурашки по тілу, коли я співаю. Потрібно також і замислюватись над словами гімну. Це допомагає налаштуватися.

- Чим будете займатись після завершення ігрової кар'єри?

- Поки що про це не думав. Але треба буде приділити увагу якійсь справі. Думаю, це буде бізнес. На жаль, граючи в баскетбол у нашій країні, наразі важко отримувати великі гроші. Я вже не молодий, тому скоро треба переходити від слів до справи.

- Чи під силу БК «Запоріжжя-ZOG» пробитися до фінальної стадії плей-офф?

- Вважаю, що і з «Дніпром», і з «Біпою» можна грати. Звісно, тепер будемо обходитись без Макса Конате, а це вагома втрата. Нам знову не вистачає великого гравця. Антон Буц в одиночку нас не витягне, тому необхідна підмога. Але руки опускати точно не будемо. Намагатимемся перебудуватися. Пройти до півфіналу нам цілком під силу. Тому після поразки від Черкас ніякої трагедії не робили. Судячи з останніх матчів із «Будівельником», ми можемо боротися на рівних з усіма.

Источник: БК Запорожье