Денис Носков: "Запорожская команда способна победить любого"

Ім’я Дениса Носкова добре відоме в українському баскетбольному середовищі. Він встиг ствердити свою конкурентоспроможність ще в часи, коли українська Суперліга була заповнена якісними легіонерами. Тому, коли стався відтік іноземців з української ліги, він легко взяв на себе лідерські функції і в Одесі, і в Черкасах. І після невеликого закордонного вояжу, повернувшись до України, одразу став гравцем стартової п’ятірки в запорізькій команді. Перед початком вирішального відрізку сезону, прес-служба БК "Запоріжжя-ZOG" вирішила дізнатися у одного з лідерів запорізького колективу про стан справ та перспективи команди в цьому сезоні.

- Денисе, ви прийшли в команду у той період, коли БК “Запоріжжя” проводив серію проти сильних клубів, більшість із яких команда програвала в заключній чверті. Як Ви вважаєте, з чим це пов'язано? Команді не вистачає бійцівських якостей?
- Дивлячись яку гру розглядати. “Миколаїв” взагалі не хочеться згадувати. Ми віддали всі сили для цієї перемоги, але у нас її просто вкрали.  Я був у шоці, такого нахабства збоку багатьох людей ніколи не бачив. Та поразка сильно вдарила. Погоджуюсь із тим, що першу половину ми граємо сильніше, а в третій чверті нам не вистачає впевненості та злагодженості. Значить нам потрібно більше над цим працювати.

- Попереду гра-відповідь чвертьфіналу FreezeOil Кубка України з київським “Будівельником”.  Останні новини про зміну головного тренера позитивно вплинули на команду напередодні від'їзду до Києва?
- Одна справа грати вдома, а інша в Києві. Це зовсім різні речі. Якщо ми повністю будемо викладатися, доводити свої атаки до логічного завершення, покажемо нормальний відсоток реалізації, зможемо поборотися за місце у Фіналі Чотирьох. Все залежатиме від нас самих. Зміна тренера – це завжди емоційний сплеск. “Будівельник” вищий за класом, для перемоги нам потрібно залишити у Києві всі свої сили.

- Тепер, коли “Кривбас” знявся з чемпіонату, на кого із суперників хотілося б потрапити на першій стадії в плей-офф?
- На чужому горі щастя не збудуєш. Дуже шкода хлопців з Кривого Рогу, я можу їм тільки поспівчувати. Нам зараз треба налаштовуватися на кожну гру і перемогти якомога скоріше. Важливо перервати серію із поразок. Всіх це вже дістало. Про підсумкове місце та суперника у плей-офф я ще не думаю. Все може змінитися в останніх матчах.

- У минулому сезоні разом із “Черкаськими Мавпами” ви пройшли до півфінальної стадії плей-офф у чемпіонаті. “Запоріжжю” під силу повторити це досягнення?
- У нас хороший склад, але знову ж таки, все буде залежати від того, як ми зіграємо. Потрібно налагодити механізм щоб машина поїхала. Нам теж під силу пройти до півфіналу. Чому ні? Ми не слабші від інших команд. Головне, щоб ніхто не випадав із командних взаємодій і всі показували свій кращий баскетбол. Коли ми починаємо збиватися на індивідуальні дії, тоді з'являються проблеми.

- “Черкаські Мавпи” один з основних конкурентів нашої команди. Для Вас ігри проти колишнього клубу завжди носять принциповий характер?
- Для мене кожна гра однаково важлива. Я вже досвідчений гравець, пограв у багатьох клубах. Хочеться показувати свій кращий баскетбол у грі з будь-яким суперником, у мене немає такого, що я налаштовуюся на одну команду більше, на другу – менше. Треба виходити і робити свою роботу.

- У складі баскетбольного клубу “Запоріжжя” Ви граєте лише півтора місяці. Вже встигли подивитися наше місто і звикнути до нової команди?
- У Запоріжжі доводилося бувати з дитинства. Ми часто приїжджали сюди, виступаючи на різноманітних турнірах. Але одна справа, коли ти гість, інша, коли гравець і представляєш інтереси свого клубу. Місто мені подобається, але познайомитися ближче, чесно кажучи, ще не встиг. Стосовно колективу, він просто чудовий. Кращого навіть й уявити  не міг. З багатьма гравцями вже був знайомий, адже виступаємо в Україні не перший рік.

- Розкажіть, як починалася Ваша баскетбольна кар'єра?
- Свій баскетбольний шлях я почав за шкільною партою у 12-річному віці. Займався у місцевій спортивній школі у Маріуполі. Якраз у той час формувався баскетбольний клуб “Азовмаш”. Пізніше виступав за другу команду цього клубу, але в 21 рік я зрозумів, що треба йти далі. Мені бракувало майстерності щоб грати в першій команді. Серед варіантів куди піти, обрав БК “Київ”. Мені дуже  подобалось як веде справи Віталій Черній. Він робив ставку на молодь. На той час в 21 рік, щоб грати у Суперлізі, мені не вистачало “фізики”. Тому той рік склався невдало. Але я дуже вдячний Віталію Чернію, що займався зі мною, підказував, що робити. Потім у моїй кар'єрі були виступи в  Одесі, Грузії, Черкасах та Франції.

- Також у вас є досвід виступів за національну молодіжну збірну України з баскетболу. Яким він був?
- Це найцікавіший період в плані досвіду. У нас була дуже хороша команда. Ми досягли чудового результату, потрапили до вісімки кращих збірних на чемпіонаті Європи в Хорватії. Хоча починали невдало. Ми поїхали до Туреччини і програли п'ять матчів. Всі говорили, що це найгірша збірна, нас багато критикували. Але, як виявилося, це послужило поштовхом для подальших успішних результатів.

- У Франції Ви грали в команді третього дивізіону. Який там рівень баскетболу і чому поїхали звідти?
- Там дуже атлетичний баскетбол. Грати четвертого номера в Україні та Франції – дуже велика різниця. У мене склалися добрі стосунки з тренером “Лурд-Тарб”. Але, коли ми програли кілька матчів поспіль, президент клубу вирішив прибрати всіх легіонерів. Та й грати четвертого номера там мені було не просто. Аби проявити себе у всій красі, не вистачало маси. Якби ж я грав на позиції третього, було б простіше.

- Коли виступали закордоном, був мовний бар'єр?
- У мене не було проблем з іноземними мовами, тому що в Маріуполі я закінчив університет за спеціальністю “англійська мова та література”. Вільно володію англійською. Більш поглиблено вивчав і коли тренувався з першою командою “Азовмаша”. У нас був перекладач, але тренер змушував вивчати іноземну мову.

- Маєте кумирів у баскетболі і чи є такі люди, що вплинули на Ваше становлення як професійного гравця?
- Мабуть як і всі, подивився в дитинстві комедійний фільм “Space Jam” з Майклом Джорданом, очі загорілися, потім став стежити за матчами NBA, почав дивитися Євролігу. Одного кумира виділити не можу, багато гравців подобалися. Коли почав кар'єру, вже треба було самому розвиватися, рости як індивідуальність.

- Які захоплення окрім баскетболу?
- Для мене найприємніше – це проводити час у компанії рідних та близьких. Люблю ходити у кіно, грати в більярд. Тут в Запоріжжі не вистачає моєї другої половинки. У мене є дівчина, її звуть Анастасія, вона навчається в Одесі. Влітку я зробив їй пропозицію. Вона вже бувала у мене в Запоріжжі, Новий рік разом святкували.

- Якого максимального результату мрієте досягти в професійній кар'єрі?
- Я не хочу загадувати наперед. Усі мої мрії стосуються сьогодення і пов'язані з баскетбольним клубом “Запоріжжя-ZOG”. Я вважаю, що наша команда з таким складом має потрапляти в четвірку. Це стане можливим якщо всі ми будемо викладатися на повну. Якщо не пройдемо перший раунд плей-офф, результат цього сезону можна вважати як незадовільний .

Источник: БК Запорожье