Сергей Алферов: "Репутация "Волиньбаскета" в Украине на высоком уровне"

У цього гравця потужний послужний список:  "Вінницькі Зубри", "Сумихімпром", "Хімік-2" (Южне), "Будівельник" (Київ), "Ферро-ЗНТУ" (Запоріжжя), "Барси Атирау" (Казахстан), "Політехніка-Галичина" (Львів), "Говерла" (Івано-Франківськ). Його поява в таборі "Волиньбаскета" викликала оптимізм та схвалення у луцьких шанувальників баскетболу. Півтора року  гравець провів у Грузії, а досягненням в Україні є статус півфіналіста Суперліги  2011 та 2013 років. Тож клубна прес-служба  поспілкувалася з новачком Сергієм Алфьоровим.

- Сергію, ти достатньо пограв як в Україні, так і за кордоном. Як з’явився варіант із "Волиньбаскетом"?
- Ніякої особливої історії нема. Тренувалися разом з Артемом Чемякіним у міжсезоння і чекали пропозицій. Не криюся, вони були, адже працюємо з агентом Єгором Чемякіним, що займається нашим працевлаштуванням. Проте українські команди, що кликали спочатку, не зовсім влаштовували, а ті варіанти, що були з-за кордону – також не вразили.  Вже потім була пропозиція від Луцька. Ми постійно моніторили ситуацію з баскетболом в нашій країні, і, що дуже важливо в нинішній час, репутація БК "Волиньбаскет" на високому рівні. Принаймні, ще ні разу ні від кого я не чув, щоб про луцький клуб загалом чи про тренерський штаб зокрема говорили погано. Особисто для мене це надзвичайно вагомий фактор. Також не втомлююся повторювати, що Західна Україна мені дуже подобається. Тому особливо й не вагався – за день-два було вирішено їхати до Луцька.

- Минулосезонні результати новачка суперліги не насторожували?
- Вважаю, той чинник, що команда минулого сезону пробилася до плей-оф і з боротьбою програла там майбутньому чемпіону "Хіміку" – то вже досягнення. Зараз у нас доволі молодий колектив, але достатньо  боєздатний. Так, ми перебуваємо ще на етапі зігрування, бо ж підготовчого циклу фактично не було, а ще один новачок Саша Фурс під’їхав буквально на гру з "Кременем". Думаю, тренерський штаб ще кілька позицій розглядає для підсилення. Але ми працюємо з натхненням, тож впевнений, що ігровий малюнок тільки поліпшуватиметься.

- Чимось Луцьк здивував чи, може, навпаки – неприємно вразив?
- Негативу абсолютно ніякого нема. В тренувальному плані в нас усе добре – працюємо інтенсивно. Єдиний нюанс – це проблеми з залом. То час різний, то готуємось надворі. Добре, що поки  погода дозволяє. Розумієте, для організму спортсмена дуже важливий чіткий час тренувань, сну та прийому їжі. Це режим, від якого напряму залежить твоя форма та результат ігор. Щиро сподіваюся, що зовсім скоро ця ситуація тільки покращуватиметься.  І найголовніше, що чекають всі хлопці у команді – вирішення питання фінансування клуба.

- Як оцінюєш перші два виїзні тури в Кременчуці та Харкові?
- Для клубу, який не провів жодного спарингу, програти три очки "Кременю" на останніх секундах – не такий вже й поганий результат. А якщо брати до уваги особливості тамтешнього залу – і поготів. У другій половині почався  каток, добре, що ніхто не травмувався.  У Харкові команда достатньо зіграна, яка багато років грає разом, а минулого сезону виграла Вищу лігу України. Першу чверть відіграли на рівних, а далі "Волиньбаскет" контролював ситуацію. Тому заcлужено перемогли. І, якщо я не помиляюся, то перша звитяга Луцька в Харкові. Тож привезти 1:1 з виїзного туру – однозначно не найгірший варіант.

- Чого чекаєш від виїзду у Дніпро й Запоріжжя?
- У нас молоді амбітні гравці, які прагнуть себе показати, закріпитися у складі й отримувати більше ігрового часу. Наперед забігати не хочу, але ми налаштовуємось на битви в Дніпрі та Запоріжжі. Хоча поки що ми не в ідеальних фізичних кондиціях, однак запрограмовуємось на боротьбу – це факт. Зрештою, я вважаю, що не так вже й багато в Україні команд, які на дві голови сильніші за "Волиньбаскет". Тим паче, м’яч круглий, а майданчик рівний – в конкретний день одні можуть показати свій найкращий баскетбол, інші ж – найгірший. Та й погодьтеся, перший тур продемонстрував – в Суперлізі Парі-Матч доволі рівні суперники.

- Маєш досвід виступів у різних країнах, чим вирізняється український баскетбол?
- Нажаль, нинішній рівень українського баскетболу таки нижчий, аніж він був 3-4 роки тому. Тоді вкладалися великі гроші, з-за кордону приїжджали висококласні тренери та гравці. Наскільки мені відомо, наша суперліга входила до Топ-5 європейських чемпіонатів. Зараз же, зрозуміло, через війну в країні та економічні негаразди спорт навіть не на третьому чи четвертому місцях, а значно нижче. Сподіваюся, якнайшвидше все піде на покращення. Стосовно специфіки українського баскетболу… Казахстан був дуже давно, а от за півтора сезони в Грузії можу сказати, що там більш жорсткий баскетбол – можливо, менш розумний, але більш контактний.  У нас же більш мудрий, однак трактовка лояльна на користь атакувальних гравців. Якщо ж судити по нинішньому сезону, то щось стверджувати зможу тільки після завершення першого кола.