НОВОСТИ
Айнарс Багатскис: "Готовил себя к тренерской карьере не один год"
11.04.2013Головний тренер «Будівельника» Айнарс Багатскіс відповів на запитання вболівальників в офіційних групах Суперліги на Facebook і ВКонтакте в рамках інтерактивної рубрики «На зв’язку».
Саша Волков: С чем вы можете связывать два обидных проигрыша от БК «Одесса» дома?*
Ми втратили пильність перед грою, адже нам здалося, що ми вже виграли, що ми герої. Але в баскетбол грають живі люди, й часто перемоги здобуває не той, хто посідає вище місце, а той хто більше цього хоче.
Игорь Ярох: Как вы оцениваете шансы «Будивельника» в ПО, и какую команду вы считаете самой неудобной для вас, которая может принести достаточно хлопот?
У кожному матчі ми повинні грати тільки на перемогу, незалежно від того, проти кого ми граємо. Потрібно думати про свою гру, а не про інших. Якщо нам це вдасться, ми будемо на висоті.
Олег Мельник: С чем было связано поражение против «Бильбао»?
У цієї поразки є кілька причин. По-перше, в нас не грали два важливі для ротації баскетболісти. По-друге, ми занадто поважали суперника і в домашній грі, і в Іспанії. У будь-якому разі, «Більбао» – це дуже досвідчена команда, яка минулого року грала в Євролізі, й вона нас жорстко та боляче карала за наші прорахунки.
Олександр Прокопенко: Скільки вам було років, коли ви вперше взяли до рук баскетбольний м'яч?
Мені було 10 років, коли я почав займатися баскетболом. Після першого тренування я ледве доповз додому.
Олександр Прокопенко: Чи любите ви співати?
Іноді, якщо є відповідні місце та компанія.
Олександр Прокопенко: Який спортсмен, не тільки баскетболіст, для вас є прикладом для натхнення?
Я ніким не захоплююся. Єдиний, хто мені подобався як гравець, як особистість – екс-гравець НБА Ларрі Берд, а так прикладу для наслідування серед спортсменів у мене не було.
Андрей Крыжановский: Як полюбляєте проводити вільний час?
Важко сказати, адже значну частину свого життя я проводжу в залі, працюючи з командою. Але намагаюся знайти час, щоб попрацювати над собою в плані власних фізичних кондицій. Якщо є можливість, відвідую концерти, ходжу в кіно, щоб відпочити, відволіктися. На жаль, поки що не зміг потрапити в київську оперу.
Александр Адвокат: Этот вопрос я задаю всем: Джордан или Джеймс? Почему?
Джордан, тому що він більш різноплановий гравець.
Александр Адвокат: Вы получили настоящее признание в Украине. Вас называют лучшим тренером нынешнего сезона, болельщики буквально боготворят Вас. А как начинался Ваш тренерский путь? Много ли на Вашем пути было злопыхателей, были ли откровенные неудачи? Расскажите в целом про Ваше становление как тренера.
Важко погодитися з тим, що справжнє визнання я здобув лише в Україні, адже всі мої команди, де я грав, які я тренував, завжди за щось боролися. Щодо основних віх кар’єри, то я міг би грати довше, але у віці тридцяти семи років здоров’я мені не дозволило продовжувати ігрову кар’єру. Після семи-восьми років, проведених закордоном, я повернувся до Латвії та став граючим тренером «Баронса». До речі, тоді ми зустрілися в рамках Єврочелленджу із зірковим складом БК «Київ». Потім був «Жальгіріс» – перша серйозна тренерська робота. Останні десять років ігрової кар’єри я знав, що буду робити по її завершенні – коли я грав у Латвії, два роки поспіль я вставав о сьомій годині, йшов тренуватися до залу, де мені подавав м’ячі один «студент», як я його називав, а потім щодня я відвідував по чотири лекції на факультеті педагогіки та психології. На сьогодні я маю дві вищі освіти, є кандидатом педагогічних наук, навчаюся в докторантурі, хоча зараз узяв академічну відпустку.
Крім того, я відвідував дуже багато семінарів, скажімо так, інвестував у себе, як у майбутнього тренера. З того часу маю багато знайомих європейських топ-тренерів, скажімо – Невена Спахію чи Девіда Блатта, спілкуюся з ними, можу в будь-який момент їм зателефонувати. Баскетбол один для всіх, але в кожного тренера своє бачення окремих нюансів, і мені завжди цікавила думка інших американських і європейських фахівців.
Мене важко назвати випадковою людиною в тренерському цеху, я готував себе до цієї професії, планомірно йшов до цього не один рік свого життя.
Как Вы считаете, нужен ли команде наряду с тренером психолог?
Уявлення про те, що команді потрібен психолог, і справді побутує сьогодні. Якщо гравець втратив з якихось причин упевненість, якщо молодого баскетболіста молодим занадто рано «кинули» в чоловічий спорт, то, можливо, психолог і потрібен. Сьогодні, крім психологів, надзвичайно ефективними є «коучі»**. Саме одного з таких топ-коучів я свого часу запросив у збірну Латвії. Я й сам вивчав вправи, здатні допомогти вселити у гравців упевненість, віру у власні сили. Насправді ми використовуємо лише 25-30 відсотків власних можливостей, в треба знайти спосіб застосувати їх повністю. Можливо, саме завдяки цьому збірна Латвії, яка була наймолодшою на Чемпіонаті Європи та у кваліфікаційному турнірі, вже встигла показати, чого вона варта… Найлегше сказати: «Я нічого не можу, дайте мені психолога». Перш за все, попрацюй, «поживи» в залі кілька днів, тижнів, місяців, а тоді жоден психолог не буде потрібен.
Александр Адвокат: Если бы Вам, условно, завтра предложили подписать контракт с Будкой на выгодных для Вас условиях на, скажем, 5 лет, согласились бы? Все ли Вас устраивает в нашем клубе, в нашем городе? Расскажите в целом о Ваших впечатлениях.
Напевно, так. Чому б ні? Мені тут усе подобається. В мене й минулого року були кращі у фінансовому плані пропозиції, але, як виявилося, «Будівельник» – це те, що потрібно мені, а я – те, що треба «Будівельнику», й ми зійшлися.
Щодо Києва, то мені не подобається лише одна річ – анархія та вседозволеність на дорогах, те, що всі паркують машини, як хочуть і де хочуть, а потім ще й дивуються, що в місті затори. А так чудове місто з масою можливостей для культурного дозвілля. Мені подобалося навіть у Кривому Розі, незважаючи на специфіку міста. В першу чергу, я приїжджаю кудись працювати, і все, що мені потрібно, – умови для роботи. А в Кривому Розі вони були чудовими.
Cергей Глазырин: Каким видом спорта интересуетесь кроме баскетбола?
Сам я займаюся хокеєм і боксом, непогано граю у футбол і волейбол. Загалом я захоплююся командними видами спорту, слідкую за ними, а бокс мені потрібен для підтримки фізичних кондицій.
Какой хоккейной команде симпатизируете?
Звісно ж, ризькому «Динамо».
Cергей Глазырин: Следите ли Вы за НБА? Если да, то какая команда вам симпатизирует?
Слідкую, якщо є можливість. Два роки роки тому, коли «Даллас» став чемпіоном НБА, я там провів майже три місяці перед сезоном і після його початку. Раніше я не надто симпатизував НБА, оскільки думав, що це тільки бізнес, тільки шоу, але коли побачив цю «кухню» зблизька, побачив, як гравці важко працюють, особливо перед сезоном, я змінив свою думку. Тож, якщо для мене й існує фаворит у НБА, то це «Даллас». Загалом американський баскетбол відрізняється від європейського тренувальним процесом, адже там у команду приходять готові гравці. В нас баскетболістів навпаки часто доводиться вчити азбуці баскетболу. Американці ж учать дітей, починаючи з простішого і йдучи до складнішого, що мені імпонує, а в нас зазвичай не вчать узагалі або пропускають елементарні речі. І коли гравець потрапляє до команди професіоналів, відчуваються технічні та тактичні недоліки, йому не вистачає елементарних знань.
Часто говорят о том, что есть своя баскетбольная школа в Прибалтике, в балканських странах. Видите ли Вы какие-то особенности украинской школы баскетбола?
Ще в радянські часи я грав проти багатьох українських команд, під час виступів за юніорську збірну Радянського Союзу жив разом із українськими гравцями й завжди захоплювався вашою школою, особливостями якої був колосальні фізичні дані, генетика, й гарний фізичний розвиток гравців. Водночас елементарні технічні навики, такі, як дриблінг чи передача, а також тактичне розуміння гри, на жаль, «накульгують». Україна – велика країна, сподіваюся, з часом, кількість талановитих гравців буде зростати, адже є з кого вибрати. Але все починається з дитячого баскетболу.
Виллиам Блаке: Айнарс что бы вы посоветовали своему коллеге Агрису Галвановскису, чтобы МБК «Николаев» в следующем сезоне попал в финал Суперлиги – или хотя бы в плей-офф?
Агріс – молодець, він був близьким до плей-офф, але його підвело те, що він, можливо, не зрозумів, наскільки сильною є Суперліга, де немає прохідних ігор, де кожен матч за виживання. Відповідно, часу на те, щоб виховувати молодих гравців, немає, і якщо ти запрошуєш у команду п’ятьох іноземців, то вони мають бути високого рівня. Бажаю йому успіху, адже він трудяга, готовий, як і я, жити в залі.
Анастасия Семенова: Расскажите про свою семью и их отношение к Вашей работе. Одобряли ли они изначально Вашу работу тренером?
Коли я став тренером, нічого не змінилося, порівняно з тим часом, коли я грав. З останніх п'ятнадцяти років я провів у Латвії чотири, та й ті – не в Ризі, що не може не заважати відносинам у сім’ї. У мене є два сини віком 20 і 9 років. Старший минулого року закінчив середню школу у Сполучених Штатах, куди потрапив, отримавши стипендію завдяки баскетболу. Зараз він мріє про професійну військову кар’єру. Молодший син – розтелепа, йому подобається все, а від баскетболу він просто отримує насолоду, постійно грає. Маю дружину, вона працює адвокатом.
* Орфографію авторів запитань збережено.
** Коучинг (від англ. coaching) – різновид психологічного тренінгу, спрямований на досягнення високого результату в певній сфері й заснований на спільному пошуку шляхів підвищення ефективності психологом і клієнтом.
Источник: Суперлига
По теме:
Популярные теги
-
6
-
19
-
1
-
6
-
1
-
60
-
36
-
1
-
5
-
64