Майкл Ли: "Перстень и медаль чемпиона Суперлиги храню дома в Америке"

Интервью с форвардом львовской команды Майклом Ли

- Майкле, минулого року ти став чемпіоном Суперліги у складі завтрашнього суперника “Політехніки-Галичини” – “Донецька”. Цікаво, а де твої нагороди – перстень переможця та медаль? Де зберігаєш колекцію своїх відзнак?
- Більшість своїх нагород я віддаю мамі. Їй дуже подобається зберігати їх у себе. Мабуть, ті нагороди важливіші для неї, аніж для мене. А чемпіонський перстень та медаль тримаю у себе вдома в Америці.

- Чи плануєш цього року покласти до своєї скарбнички ще одну золоту медаль?
- Звісно! Як і кожен гравець завжди прагну виграти чемпіонат! І цей сезон – аж ніяк не виняток!

- Багато гравців “Політехніки-Галичини” кажуть, що львівській команді навряд чи вдасться виграти чемпіонат. Мовляв, треба бути реалістами. Ти теж так вважаєш, чи ти завжди віриш у більше? У те, що неможливе є можливим!?
- Як на мене, немає нічого неможливого! Звісно, для того, щоб завоювати медалі, потрібно докласти багато зусиль, провести багато важких матчів. Це вимагає максимальної віддачі від гравців. І дуже прикро, коли врешті виявляється, що ці зусилля витрачалися намарне!

- У вчорашній грі ви дозволили “Миколаєву” перемогти в останній чверті. Це досягнення суперника чи ви, побачивши, що справу зроблено, вирішили поберегти сили перед грою з “Донецьком”?
- Так, мені здається, коли тренер переконався, що гра – у наших руках, то дав ключовим гравцям трохи відпочити перед завтрашнім матчем. А це й дозволило “Миколаєву” дещо відігратися.

- Вчора ти знову був одним із найкращих на майданчику у складі “Політехніки-Галичини”. Також ти відіграв ключову роль у двох попередніх матчах проти “Донецька”. Чи готовий завтра вкотре повторити свій успіх?
- Так! У кожному матчі намагаюся грати якнайкраще, і завтра теж спробую показати все, на що здатен! Адже дуже хочеться завершити чемпіонат так, щоб всі розуміли, що ми на правильному шляху!

- Протягом сезону у “Донецька” тричі змінювався тренер. Власне, зараз “тигри” фактично не мають наставника. Його обов’язки виконує спортивний директор Олексій Єфімов. Ви просто знайомі, друзі? Ви спілкуєтеся?
- Так, Олексій Єфімов – мій добрий друг. Проте, я знаю, що він переважно дуже зайнятий, тому не має багато часу на спілкування не лише зі мною, а й із багатьма іншими своїми друзями. Але коли ми зустрічаємося, то знаходимо кілька хвилин на те, щоб поговорити трохи.

- Як не дивно, фактично не маючи тренера, “Донецьк” почав перемагати. Як думаєш, завтра Єфімову вдасться зробити те, що не вдалося двом попереднім наставникам – обіграти Лукаїча?
- Щоразу, виходячи на майданчик, ми намагаємося скористатися слабкими місцями суперника. Для того, щоб знати про ці недоліки, ми з нашим тренером передивляємося багато записів із матчами суперника та думаємо, як вразити ці слабинки. Змусивши суперника грати у нашу гру, матимемо чудовий шанс на перемогу й завтра.

- Чи хотів би ти бачити “Донецьк” суперником галичан у плей-офф?
- Ой, навіть не знаю. Чесно кажучи, мені все одно хто буде нашим опонентом. Єдине, чого хотілося б – щоби суперник виявився із не надто віддаленого міста. В іншому випадку нам знову доведеться вирушити у чергову тривалу й виснажливу мандрівку. А це аж ніяк не йде на користь команді.
 

Источник: bcpg.lviv.ua