Андрей Кремез: "Поддержка болельщиков - залог успеха "Говерлы"

Помічник головного тренер БК "Говерла" Андрій Кремез розповідає про свої перші кроки в спорті, життя в США, роботу з Євгеном Мурзіним та багато іншого... Завдяки своїй вірі у власні сили та великій любові до баскетболу він зумів потрапити до тренерського складу флагмана західно-українського баскетболу – БК «Говерли». Про свої перші кроки у спорті, про США та про перспективу збірної України нам розповів асистент головного тренера БК «Говерла» Андрій Кремез.

- Розкажіть нам про себе, де ви росли, навчались?
Народився я у Івано-Франківську, навчався у 23-й загальноосвітній школі, але вже у третьому класі ми переїхали до Богородчан, де і закінчував свою шкільну освіту. Після закінчення 9-го класу я поступив до Івано-Франківського коледжу фізичного виховання на спеціалізацію «баскетбол». Це, мабуть, було перше моє самостійне, свідомо прийняте рішення. Дякувати Богу, батьки підтримали мій вибір, але по закінченню коледжу мама наполягала на тому, щоб я здобув вищу освіту. Так, я поступив у Міжнародний науково-технічний університет у Києві. Проте по закінченню третього курсу я поїхав до Сполучених Штатів.

- Розкажіть нам про цей період?
В США я прожив два роки, де зрозумів не тільки як тяжко заробляються гроші, але й побачив відношення людей до спорту. Лише там я вперше побачив, як старенькі дідусь і бабуся зранку бігають по парку. Кажуть, що Сполучені Штати – одна із найповніших націй світу, але окрім цього, це ще і одна із найспортивніших країн! Проте в один момент я зрозумів, що там мені не місце, я повернувся до України, адже дуже скучив за своїми рідними та близькими.

- Якими були перші кроки в баскетболі Андрія Кремеза?
Коли я повернувся із США зрозумів,що потрібно займатись тим, що тобі подобається. З дитинства у мене була мрія – організувати спортивну секцію з баскетболу. Завдяки підтримці моїх близьких ми побудували баскетбольний майданчик у Богородчанах, де зуміли провести одні з кращих стрітбольних змагань в Україні. Тоді ж я зумів створити секцію, де вже за рік в мене було понад 80 учнів!

- Чому вибрали саме баскетбол? Ніколи не пробували свої сили в інших видах?
Звичайно ж пробував! Починав свій спортивний шлях з… настільного тенісу! (сміється) З другого класу я займався цим видом спорту, але брак характеру на той час та невпевненість під час давали своє, тому я і вибрав баскетбол. Велике спасибі хочу сказати своїм першим тренерам у Богородчанській школі - Вербовському Андрію Володимировичу та Долотку Василю Дмитровичу, адже саме вони дали мені велику любов до спорту!

- Розкажіть про початок роботи разом із БК «Говерла»?
Саме після того, як у Богородчанах я тренував дітей, мою важку працю помітили і за рахунок знання англійської мови, великого бажання та певного досвіду, котрий я отримав у США мені надійшла пропозиція від баскетбольного клубу «Говерла». Спочатку я був асистентом головного тренера дублюючого складу, пізніше, через пів року, очолював їх. Саме це і було моїм першим серйозним досвідом. Тому що коли ти працюєш з дітьми і тобі вдається завоювати їхні серця, то в «дублі» були спортсмени з різних шкіл, зі своїм уявленням про баскетбол. Проте згодом, після приходу в команду Євгена Мурзіна керівництво команда запропонували мені стати його асистентом.

- Як вам працюється із головним тренером Євгеном Мурзіним?
Пропозиція керівництва стала для мене великою несподіванкою, адже коли я ще працював з «дублем», на одному з поєдинків я побачив як в зал заходив Євген Вікторович, людина, котра вражала своєю стійкістю та впевненістю. Це – велика особистість! Працювати з ним для мене є великою честю і останні три роки я насолоджуюсь кожним проведеним спільним тренуванням чи хвилиною спілкування з ним.

- А як ви проводите свій вільний час?
Баскетбол – це така гра, в якій часу на відпочинок, особливо під час сезону,практично немає. Але інколи, для того, щоб просто розвіяти думки, я граю у комп’ютерні ігри.

- В цьому сезоні «Говерла» показує доволі неоднозначну гру. То обігрує всіх лідерів на своєму майданчику, то зазнає болючих поразок від «Києва». В чому причина?
Ви знаєте, причина мабуть в розумінні кожного гравця, наскільки важлива командна гра! Адже якщо один з гравців не допрацював якийсь епізод, то у підсумку виходять такі от болючі поразки, або ж навпаки, якщо вся команда зібралась і на майданчику був один колектив, то можна обіграти будь-якого суперника!

- Чи слідкуєте ви за обласним баскетболом, чи є звідки черпати зміну для «Говерли»?
Так, звісно слідкую. Але, на мою думку, всі баскетболісти з обласного чемпіонату, котрі б могли підсилити нашу команду,вже мали шанс проявити себе у «дублі» чи у першій команді. Вважаю, що на даний момент на Івано-Франківщині немає баскетболістів, котрі можуть підсилити «Говерлу», хоча все залежить від них самих, якщо вони будуть тяжко працювати над собою, то це не пройде даром. Адже одного таланту мало, його потрібно розкривати за рахунок праці над собою. Адже формула успіху проста: віра+ важка праця = успіх!

- Разом із «Говерлою» ви брали участь у Єврочеленджі. Які враження у вас залишились від єврокубку?
Це був ще один крок нашої команди вперед. Звичайно, це було нелегко! Адже команди з тієї ж Франції чи Чехії мають дуже розвинуту інфраструктуру. Де б ми не були, нас вражали їхні майданчики, умови для тренувань. Саме тому навіть маленькі країни мають значно більші досягнення, аніж Україна. Справа в тому, що у Європі цілодобово відкриті спортивні зали, де кожен охочий може прийти і пограти у баскетбол, а у нас цього, на жаль, немає. У Європі є популяризація баскетболу! Він повсюди, на телебаченні, у журналах, це і вразило мене найбільше.

- Якби у «Говерли» була можливість запросити когось із відомих баскетболістів світу, хто б це був?
На мою думку, найкращою ідеєю було б запрошення до Івано-Франківська Майкла Джордана. Це б зробило великий поштовх до всього.

- Команда мрії від Андрія Кремеза?
Я б хотів, що ця команда розуміла наскільки важливими вони є один для одного. Я б хотів, щоб вони знали як потрібно любити та як треба важка працювати у баскетболі, щоб досягти максимального результату.

- У 2015 році Україна прийматиме чемпіонат Європи з баскетболу. Чи є шанс у когось із гравців «Говерли» взяти участь там?
Мені здається, що шансів для наших гравців зіграти на «Євробаскеті» є не так вже й багато. Основний, так би мовити «кістяк» команди вже сформовано. Якщо Україна зуміє гідно провести два великих європейських турніри «Євро-2012 з футболу» та «Євробаскет-2015», то весь світ зовсім по-іншому буде відноситись до нас.

- Що хочете побажати вболівальникам?
Хочу побажати лише одного: коли команда виграє кожен з нас отримує багато позитивних емоцій та хорошого настрою. Хочеться, щоб вболівальники підтримували «Говерлу» завжди і під час поразок, так і під час перемог. Адже їхня підтримка є чи не найбільшою запорукою успіху кожної команди. Гравці відчуваючи підтримку залу, отримають додаткові сили, котрі просто необхідні для здобуття перемог!

match-rv.at.ua