Винсент Хантер: "Предложение от "Ферро-ЗНТУ" стало для меня огромным сюрпризом"

Важка травма Майкла Девіса змусила керівництво і тренерський штаб запорізького клубу вести термінові пошуки заміни. Було вирішено залучити до складу команди випробуваного бійця Вінсента Хантера. Цього баскетболіста у Запоріжжі добре знають. 208-сантиметровий американець був одним із безпосередніх творців найвищих досягнень «ФЕРРО-ЗНТУ» в новітній історії – бронзового успіху в чемпіонаті та перемоги у Кубку Суперліги у сезоні 2009/2010 років. Вболівальникам команди Вінсент запам`ятався як харизматичний та незвичайний гравець: він вирізняється серед більшості центрових класним триочковим кидком. Про минуле, сьогодення і майбутнє вдалося поспілкуватися з Вінсом після виїзної перемоги у Миколаєві.

— Вінсенте, ти вже багато де встиг пограти. Виступи в якій команді залишили в пам’яті найприємніші спогади?

— Найсильніші враження залишилися від перемоги «ФЕРРО-ЗНТУ» у Кубку Суперліги в 2010 році. Це був мій перший кубковий трофей у кар`єрі, а виграв я його разом із моїми найкращими друзями! Приємно бачити фото зі своїм зображенням в офісі баскетбольного клубу.

— Розкажи про свої пригоди після того, як залишив «ФЕРРО-ЗНТУ». Наскільки я знаю, ти став переможцем літнього чемпіонату Китаю. Як оцінюєш проведений там час?

— Після того, як поїхав з України, десь три тижні відпочивав вдома. Згодом прийшло запрошення з Китаю, де я ще не бував. Особливе враження на мене справила Велика китайська стіна. Цікаво було познайомитись з тамтешньою культурою, їжею і, звичайно ж, з баскетболом. Рівень його оцінюю як достатній. Звичайно ж, це – не Європа, але там також вміють грати. Я допоміг команді «Джангсу» виграти чемпіонство, і китайці запрошують мене до себе й прийдешнього літа. Тож, можливо, я повернуся туди.

— Нинішній сезон ти розпочинав у Миколаєві. Чому завчасно покинув тамтешній баскетбольний клуб?

— Було чимало неприємних моментів, пов’язаних із менеджментом, фінансовими негараздами, а в підсумку довелося піти у відставку головному тренеру. З Валентином Берестнєвим у нас серйозних непорозумінь не було. Він – досвідчений фахівець. Якщо й траплялися конфліктні ситуації, ми їх вирішували мирним шляхом, у тому числі й мій від`їзд. Щодо ж самого міста, воно судове, та й миколаївські уболівальники досить симпатичні. За рівнем підтримки команди вони нагадують мені запоріжців.

— Згодом ти певний час виступав у D-league…

— Це був новий досвід для мене, оскільки я не грав у баскетбол у США з тих пір, як закінчив коледж. Довелося дещо пристосовуватися до нового стилю гри та деяких різниць у правилах. Та, як на мене, нічого надскладного. Я грав в D-league, сподіваючись на запрошення якоїсь з команд NBA. Обов`язково спробую себе у таборі NBA й цього літа. Мрію зіграти за «Далас Маверікс» разом із Дірком Новицьки.

— Чи стежив за виступами «ФЕРРО-ЗНТУ» після того, як залишив Запоріжжя?

- Звичайно, був обізнаний з усім, що відбувалося у клубі. Нинішній «ФЕРРО-ЗНТУ» – надзвичайна команда.

— Пропозиція повернутися у «ФЕРРО-ЗНТУ» стала сюрпризом для тебе?

— Так, і дуже великим! До запорізького клубу я повернувся як ветеран Суперліги. Знаю, що можна робити, а чого неможна. Сподіваюсь проявити лідерські якості, додати харизми в цілому. Я перебуваю в чудовій фізичній формі, жодних травм у мене не було. Тож я готовий вирішувати долю матчів!

— Вінсенте, для тебе це вже третє пришестя до «ФЕРРО-ЗНТУ». Відчуваєш, начебто повернувся додому?

— Я почуваюся чудово! Щасливий повернутися до своїх фанів! Тут мені все подобається – місто, уболівальники, менеджмент команди. Запоріжжя – затишне місто. За майже три роки перебування тут я встиг добре його вивчити. Знаю, де можна поснідати, відпочити або повеселитися. До того ж неподалік від Запоріжжя розташований Дніпропетровськ, де проживає мій найкращий друг Чарльз Томас. Взагалі в Україну приємно було повернутися. Тут сильний чемпіонат.

— З уболівальниками у тебе особливі стосунки. В чому секрет вашої взаємної любові?

- Я завжди намагаюся робити їх щасливими. Вболівальники мають знати, що ми любимо їх так само, як і вони люблять нас. Коли здійснюю влучний три очковий кидок, як правило, посилаю їм повітряний поцілунок. Вони ж підтримують нас навіть якщо ми програємо! Гадаю, запорізька команда має найкращу підтримку в Суперлізі.

— Вінсе, ти провів вже чотири матчі після свого повернення. Які зміни відчуваєш порівняно із минулими сезонами?

— Гадаю, керівництву і тренерам вдалося зберегти філософію швидкого баскетболу. «ФЕРРО-ЗНТУ» залишається видовищною командою. Данки, триочкові, швидкі прориви – все це збереглося. Вперше граю з Кулпеппером і Шеппеллем, а з Гуінном – лише вдруге. Тому зараз проходжу «притирку» на майданчику та намагаюсь усвідомити, як партнери маніпулюють м`ячем, як рухаються самі. Вже у грі в Миколаєві почувався комфортно.

— Не розгубив свого влучання з-за дуги?

— Ні! Я вже довів це в кількох матчах.

— До речі, звідки взагалі у Вінсента Хантера такий добре поставлений триочковий кидок?

— Я завжди прагнув бути снайпером. З роками ставав вищим, а кидок залишався при мені. Тепер це моя перевага – бути небезпечним з будь якої точки паркету. До речі, у D-league я грав на позиції третього номера, бо керівництво знало про мої кидкові здібності. У США треті номери зазвичай мого зросту.

— У складі «ФЕРРО-ЗНТУ» є й інший «бігмен» зі снайперськими даними – Річард Гуінн. Що, по-твоєму, може принести команді наявність двох таких гравців?

— Велику перевагу. Зазвичай «бігмени» не мають гарного кидка, тому вони менш небезпечні, перебуваючи далеко від кільця. Тож залишається тільки цим скористатись.

— Нещодавно завершився Фінал Чотирьох Кубка Суперліги. Яке враження на тебе справила гра «ФЕРРО-ЗНТУ»?

— Гадаю, нам не вистачило ротації. Нам довелося грати практично увісьмох. Півфінальний матч з «ОДЕСОЮ» дуже виснажив нас. «Будівельник» переміг завдяки рівномірному розподілу навантажень на гравців. Та попри все, ми дали справжній бій майбутнім переможцям. Можливо, якщо б мали день відпочинку після гри з одеситами, зазіхнули б на Кубок.

— Як ти зазвичай відновлюєш сили?

- Надаю перевагу спокійному відпочинку. Передивляюсь телепередачі, граю у відеоігри (полюбляю NBA 2K), завдяки Інтернету стежу за подіями в NBA.

— Раніше ти займався репом. Чи не зрадив цьому вподобанню? Маєш нові записи?

- Мені дуже хотілося створити нову пісню і присвятити її Кубку Суперліги, але мій реп-партнер Станіслав Овдєєнко зараз грає у чемпіонаті Білорусі, а без нього я нікуди.

— Що надихає тебе найбільше у житті?

— Бажання бути кращим! Для мене важливо, щоб мене запам’ятали не тільки як класного гравця, а й як добру, веселу людину.

— У тебе багато татуювань. Яке з них цінуєш найбільше?

- На лівому передпліччі я маю портрет моєї доньки. Поряд з її зображенням набито маленького ангела, котрий має захищати її протягом життя, поки батько десь грає в баскетбол. Зараз моя маленька ходить до школи, тому взяти її в Україну не міг.

— Уяви, що в тебе з’явився шанс полетіти у космос. Що б ти обов’язково взяв із собою?

— Комп’ютер, доньку, свій Айпод і баскетбольний м’яч!

- Розповіси трохи про свій рідний дім.

— Моє рідне місто – невеличкий Літл-Рок у штаті Арканзас. Обожнюю повертатись туди, де народився і виріс. Там моя донька, моя родина, мої друзі. Кожного літа я проводжу там незабутній час. Частенько навідуюсь додому і на Різдво.

— Рідні планують відвідати тебе?

— Мама дуже хоче побачити мою гру наживо. Можливо, якщо я залишуся в Україні і на наступний сезон, я привезу мати і доньку сюди. Україна – мальовнича країна, де є що подивитись.

— Яка з команд Суперліги, на твою думку, демонструє найцікавіший баскетбол?

- Таких клубів три – «Будівельник», БК «Донецьк» та «Азовмаш». Усі вони заможні, тож укомплектовані дійсно сильними гравцями. Важко визначити, хто з них найсильніший. Кожного року рівень чемпіонату зростає, тож не виключено, що й «ФЕРРО-ЗНТУ» скаже вагоме слово у плей-офф. Чому б ні? Адже наша команда має досвід перемог над усіма командами чемпіонату! А найдовше нездоланим залишався МБК «Миколаїв». Але 29 березня ми внесли поправку в цю статистику!

- Який результат у чемпіонаті може бути мінімально задовільним для «ФЕРРО-ЗНТУ»?

— Звичайно ж, ми спробуємо виграти чемпіонат. Але й, якщо завоюємо бронзові нагороди, ніхто не розчарується.

Ще дещо з уподобань Вінсента ХАНТЕРА:

Улюблена страва – смажена курка.

Улюблений напій – виноградно-яблучний сік, «якого в Америці, нажаль, немає!».

Улюблений музичний виконавець — Lil Wayne («допомагає відчути власну силу»).

Улюблена кінострічка – «300 спартанців» («справжній чоловічий фільм!»).

Улюблені країна, місто: Чеська Республіка («обожнюю Прагу!»), Італія (Венеція).

bcferro.com.ua