Первый год со сборной Украины: итоговое интервью с Айнарсом Багатскисом

В 2020 році чоловіча збірна України провела чотири матчі кваліфікації Євробаскета-2022. На посаді головного тренера національної команди дебютував латвійський фахівець Айнарс Багатскіс, під керівництвом якого було здобуто 2 перемоги в 4 поєдинках відбору. У великому інтерв’ю прес-службі ФБУ Багатскіс підбив підсумки року, дав оцінку виступу команди та розповів про плани збірної на 2021 рік.

Ви провели декілька зборів, чотири офіційних матчі зі збірною України. Яким для вас був перший ігровий рік з командою? 

- Мабуть треба сказати, що поставленне завдання виконано і це добре. Але це далеко не так. Те що ми забезпечили собі місце на чемпіонаті Європи, це було головне. У той же час далеко не все закінчено. Якщо у нас є можливість посісти вище місце у кваліфікації і бути у вищому кошику при кваліфікації, ми маєво це використовувати. У професійному спорті треба брати те, що тобі дають. Особливо враховуючи, що другий бабл буде в Києві, ми маємо зробити все від нас залежне, щоб посісти краще місце. 

Що дізнались нового про команду за цей рік?

- Часто тренери із заздрістю дивляться на інші команди. Всім здається: “Якщо б я взяв цю команду, якщо б я тренував — там такий склад, такий матеріал — я б зробив краще". Я зі своїм досвідом давно розумію, що це все лише умовно. Колись мені сподобались слова Фратело: “Щоб можна було якісно керувати своєю командою, ти маєш знати про своїх гравців усе”. Все — це не тільки на баскетбольному майданчику, маєш не тільки розуміти талант гравця, а й знати, як гравець поводить себе поза майданчиком. Як він ставиться до своєї справи, наскільки він професіонал.

Наївно було минулого року, коли я став тренером збірної і провів тренувальний збір, говорити, що я всіх добре знаю. Але зараз за цей рік у мене вже набагато більше інформації і бачення того, як використовувати гравців. Також ми дедалі краще розуміємо один одного у тренерському штабі. Класно було, шо влітку у нас була можливість провести майже двотижневий збір. Звичайно, гравцям було важкувато після 5-місячної перерви, але за той час, який ми проводимо разом, ми почуваємо один одного краще. І в напружених нервових матчах, як проти Австрії, ми вже десь краще один одного розуміли, відчували та змогли виграти цей матч.

Які основні принципи філософії, яку ви намагаєтесь прищепити команді?

- Мені хочеться, щоб команда грала швидко, агресивно і найголовніше розумно.  Частково вдалося цього досягти. Коли ми перемогли збірну Австрії на початку року, ми грали терпляче, швидко, використовували ситуації, але було багато втрат. Тим не менш, ми перемогли доволі впевнено. У матчі проти Угорщини ми грали агресивно, розумно, але повільно. Знову ж таки, все це виходило від ростера, на ту гру посприяло декілька факторів і один з них — це фактор удачі. Якщо вона буде не на твоєму боці, можеш грати як хочешь, але ти не виграєш. Гра дала шанс угорцям і вони його використали. 

Я вже втомився про це говорити, але, передивляючись матч, намагаются зрозуміти, чому перші 12 хвилин гри проти Словенії ми виглядали, так, як виглядали. Більше я схиляюся к тому, що десь ми перегоріли. Програвати під час матчу “-30” і мати у четвертій чверті реальний шанс зачепитися за гру, який ми не використали через ігрову дисципліну… Це показує, що у нас є характер. Але ми маємо включатися в гру з першої хвилини, починати її агресивно, жорстко і навіть грубо. А ми почали її занадто спокійно. Ми тренери намагаємося зрозуміти, чому так вийшло. Невже на збірну Словенії, в якій гравці виступають в Адріатичній лізі, чемпіонатах Франції, Іспанії, ми дивимося згори, невже у нас така манія величі? 

За 5 тренувань до матчу ми, як могли готували збірну фізично та тактично. Але гравці також повинні готувати себе. Після другого матчу із Австрією, враховуючи те, як ми програли словенцям і так як важко ментально було готуватись до австрійців, ми зробили це. Це показує, що у нас є сила духа та командна хімія, а гравці можуть себе переломити, коли важко. Але так і мало бути, адже ми досвідчена команда, у нас небагато молодих гравців. Але одночасно мені б хотілося, щоб молоді гравці своїми діями ломали хід гри на свою користь. Це зробив Іссуф Санон у матчі проти Словенії.

Які висновки для себе ви зробили після ситуації зі Стівеном Бурттом, яка сталася перед матчами другого ігрового вікна?

- Те що я вже говорив — команда вірить у себе, у команди є хімія. Відповідальність  — це дуже важлива частина спільної роботи. В ситуації з Бурттом гравці показали, що у них є відповідальність, вони знають, що можуть досягти поставлених завдань і без нього. І це добре, адже краще говорити відкрито, ніж виходили на майданчик і грати із гравцем, якого ти не відчуваєш за певних причин, з яким немає контакта. Це було командне рішення, яке показало, що у нас є стержень.

Достроковий вихід на Євробаскет розв’яже вам руки, чи доведеться шукати додаткову мотивацію на заключні матчі відбору?

- Я вважаю, що якщо в професійному спорті гравцю потрібно шукати екстрамотивацію, йому потрібно закінчувати з баскетболом. Яка ще може бути мотивація, коли та граєш за країну із прапором на майці? Або якщо ти отримуєш гроші по контракту в клубі. Мені подобаються слова Грегга Поповича, який говорить про те, що ніколи в житті не говорив гравцям про додаткову мотивацію. Гравець знаходиться тут і знає, навіщо він все це робить і зробить максимально добре. Якщо мова йде про мотивцію, то краще не приїжджати. Такого не має бути: якщо гравець виходить на поле, він має віддати все, що він може. 

Тож можливо достроковий вихід розв’яже нам руки, десь ми будемо більш розкуті. Але я впевнений, що в ситуації, в якій ми опинились в матчі проти збірної Словенії, ми показали своє справже обличчя. Ми можемо грати агресивно, швидко, але, можливо, не дуже розумно, адже у нас був реальний шанс зачепитися за цю гру. Це був хороший матеріал, по цьому матчу можна робити висновки.

Як сприйняли новину про те, що заключний бабл проходитиме в Києві?

- Знаєте, я же давно все сприймаю без емоцій. Чесно, я радий, адже де ти можеш показати свій найкращий баскетбол, якщо не вдома — в Україні. По-друге, я не хочу нікуди їхати. Краще вже зіграємо тут, і добре, що нам не прийдесться кудись їхати, особливо враховуючи графік клубів.

Як ви сприймаєте критику преси та вболівальників?

- Я дуже добре сприймаю конструктивну притику. Мені її вистачає, адже найбільший критик собі я сам. Я дуже злий, якщо до гри я не дав інформацію гравцям і через це ми щось втрачаємо. Звичайно, головний тренер відповідає за результат. Тренери — Степановський та Міхельсон — виконали великий обсяг роботи. І звичайно ми за все відповідаємо, я відповідаю. Тож я за конструктивну критику, а просто на критику я вже давно не звертаю уваги, нічого не читаю. Головне, що є результат.

Фінальна частина чемпіонату Європи пройде більш ніж за півтора роки після завершення кваліфікації. Як заповнити цю паузу?

- Є дуже багато ідей. Нам треба спробувати знайти молодий, агресивний в якомусь сенсі дикий ресурс, який міг би влитися в команду. Для мене найголовніше, щоб команда не грала в прогнозований баскетбол. Команда має бути непрогнозованою — в хорошому сенсі. Дисциплінована і непрогнозована. Але цього не можна досягти, якщо граєш один і той самий баскетбол з одними й тими самим гравцями. У той же час в збірній мають грати найкращі. 

Влітку ми постараємося зробити збір. Того ж літа буде кваліфікація Олімпійських ігор і самі Ігри. Я вже спілкувався з деякими командами і сподіваюсь у нас буде можливість влітку зіграти проти хороших збірних, особливо проти тих, які грають на Олімпійських іграх. Я хочу, щоб гравці, які раніше менше виступали за збірну, влітку зіграли проти великих команд. Щоб подивилися збоку на свій рівень і побачили, як вони виглядають проти топ-команд Європи. Є така ідея. Також влітку треба залучити молодих гравців, щоб подивитись, як вони виглядають на фоні кращих гравців країни. Це має бути процес нон-стоп, постійно потрібні мікро-цикли, збори, ігри.

Зараз ми кваліфікувалися на Європу, а до чемпіоната ще стартуватиме кваліфікація чемпіонату світу в листопаді. До цих матчів ми маємо підходити чітко розуміючи, які гравці є в нашому розпорядженні і з чітким розумінням, що ці гравці можуть зробити. Не хочу говорити слово “експеримент”, але коли будуть контрольні ігри, цікаво буде подивитися на гравців, які класно себе проявили в Суперлізі, на фоні іменитих команд. Зараз у нас хороша робота, Федерація робить все, щоб збірна могла розвиватися, кожного літа проходить збір. 

Ви спілкуєтесь із європейськими тренерами, фахівцями. Яке в Європі реноме у збірної України, що думають про цю команду?

- Коли я став тренером збірної України, я розмовляв із Девідом Блаттом. Він сказав: “Якщо ви будете повним складом, а ти вигадаєш в цій команді щось своє, і якщо все складеться, як треба, ви можете досягти великих результатів”. Я згоден із ним. Якщо в команді є Лень, Михайлюк, Пустовой, Герун, а також агресивні і у той же час дисципліновані гравці, ми можемо досягати великих цілей. Я ніколи б не погодився працювати із командою, яка згодна на мінімум. Ми маємо ставити цілі і треба, щоб гравці ставили цілі перед собою. Не має бути такого, щоб гравця викликали, він приїхав, пограв, відбув номер — такого не може бути. Хочу, щоб гравці не шкодували суперників, не шкодували себе і насолоджувались процесом.

Артема Пустового завжди чекають у збірній, але Барселона часто в останній момент його не відпускає. Наскільки це ускладнює ситуацію?

- Це “принада” головного тренера збірної, коли ти лише в останній момент дізнаєшся, які гравці будуть в твоєму розпорядженні. Барселона ніколи не відпускала гравців, але минулого року перед сезоном я зустрічався із Пешичем (колишнім тренером Барселони - ред.), і він сказав, що якщо буде потрібно, треба заздалегідь оформити бумаги і якщо Артем не гратиме, збірна його отримає. І ми його отримали. Це було вперше за багато років, коли хтось із гравців Барселони залишив клуб заради збірної.

Цього року також було близько, але тренери в останній момент за три дні до його виїзда порахували, що Артем буде необхідній клубу. Я не збираюся це коментувати. Якщо б я був тренером клуба, я також хотів би бачити в своєму розпорядженні всіх гравців, навіть тих, хто, можливо, не грає. Він належить Барселоні і клуб вирішує де і коли він гратиме. 

Чи бачите ви молодих гравців, які можуть найближчим часом підтягнутися до рівня збірної України?

- Влітку мені дуже сподобалось, як виглядав Войналович. Часто буває так, що в збірній у гравця може бути одна роль, а в клубі він відчуває себе по-іншому. Мені дуже подобається як виглядає, як старається Іссуф Санон. Але особисто моє йому побажання - знайти команду та тренера, який йому довіряє і який навчатиме його грати у сучасний дисциплінований баскетбол.

Дуже цікавий гравець, можливо вже і не дуже молодий це Шундель. У нього був дебют, це серйозний хлопець із серйозним ставленням до баскетболу. Не дарма він проводить зараз найстабільніший сезон. Хотілося подивитися на Павла Дзюбу, який зараз не має великої ігрової практики в США. Не впевнений, що американці відпустять його в лютому, але ми будемо цікавитись. Хочемо подивитись, як виглядатимуть на фоні досвідчених гравців ці молоді баскетболісти. В цілому ми слідкуємо за всіма гравцями, які грають і дають результат в Суперлізі. 

Минулого року я подивився збірні України U-16, U-18, U-20 і намагався зрозуміти, чи може хтось із цих хлопців найближчим часом стати кандидатом до збірної України. Окрім цих призвищ, які я назвав, інших не було. Одночасно є багато гравців, які розвиваються після 20 років.

Дайте свій прогноз на сезон для Святослава Михайлюка та Олексія Леня.

- Зараз буду говорити, як колишній гравець: кожному гравцеві треба знайти свого тренера та свою команду. Чому Леня так викорстовують і чому він грає стільки, скільки грає, мені важко сказати. Михайлюк може дати велику користь не тільки, як шутер, а й грати з м’ячем. Хочеться, щоб і команда більше ці його якості використовувала. Зараз на старті сезона бажаю йому як можна скоріше знайти більше ігрових хвилин. Він без жодних проблем може грати 25-30 хвилин в команді НБА і давати результат. Те саме стосується і Леня.

На Євробаскеті-2022 В’ячеславу Кравцову буде вже 35, Денису Лукашову 33, іншим провідним гравцям збірної 30 і більше. Це проблема для нашої команди? 

- Звичайно. Раніше в Євролізі було так, що середній вік команд, які виходили в плей-оф, становив 30-31 рік. Я впевнений у тому, що виграє досвід. Одночасно досвід треба розбавити дикими, агресивними, непрогнозованими гравцями. Без досвіда не може бути результата. Але в команді не може бути дуже багато досвідчених гравців і дуже багато молодих — в команді має бути баланс. Так, нашим лідерам вже буде за 30, але старий кінь борозни не зіпсує. Не бачу в цьому проблеми: вони професіонали, знають, як тримати своє тіло в порядку і гратимуть настільки добре, наскільки будуть в формі. 

Короткий бліц: називаємо ігрові, або не обов’язково ігрові якості, а ви говорите, з яким гравцем збірної вони асоціюється:

Спокій — Лукашов.

Розсудливість — Липовий.

Енергія — Санон.

Імпровізація — також Санон.

Працездатність — Бобров. 

Айнарс, які ваші очікування від наступного року і побажання українським вболічвальникам?

- Це буде два в одному. Я всім, включаючи себе, бажаю здоров’я — без цього нікуди. Спокою та удачі. Це три головні речі для будь-якої людини.

Источник: ФБУ