Лэнс Харрис: "Надеемся в будущем побеждать в каждом матче"

Цей захисник львівської команди уже давно завоював симпатію в місцевих уболівальників. Чорношкірий американець «Політехніки-Галичини» упродовж усього сезону 2011-2012р.р. демонстрував доволі стабільну гру, однак в останніх матчах Ленс Харріс став справжнім лідером «левів»…

– Ленсе, чи можеш ти назвати цей сезон провальним?
– Ні! Ми багато зробили цього року. У нас змінився тренер, тепер ми спромоглися здобути три перемоги у трьох матчах. Зрозуміло, що шансів потрапити у плей-офф у нас немає. Однак, тепер у нашої команди є й інший шлях: з надією у майбутнє перемагати у кожному матчі. Будемо намагатися перемогти кожного суперника. Битися до кінця. Баскетбол для нас не закінчився.

– Чи змінилося щось особисто для тебе з приходом нового тренера?
– Усе змінилося. Тренування стали значно динамічнішими та виснажливішими. Ми дуже багато працюємо над захистом та нападом, дуже втомлюємося. Зараз (розмова відбувалася після тренування. – Авт.) у мене дуже болять коліна. Тому лікарі мені наклали лід. Тішить, що з новим тренером у нас повне порозуміння.

– Останні перемоги не принесли надлишкової самовпевненості?
– У жодному випадку. Просто побільшало впевненості у висланих силах. З’явилася віра. Ми перемогли ті команди, яким поступалися раніше. Особливо це стосується БК «Київ». Дуже хочемо продовжити свою переможну серію, однак про недооцінку суперників не може йти й мова. Ми достатньо об’єктивно сприймаємо силу наших опонентів.

– У попередньому матчі ти продемонстрував дива техніки – це було відпрацьоване на тренуваннях?
– Шалений м’яч, який я закинув у проході рукою назад, – чистий фарт. Хотілося завершити атаку влучним кидком. Це не було передбачено ігровою схемою. Те ж стосується і аллей-аппу. Просто у мене з Кеддріком Мейсом дуже хороший зоровий контакт. Він побачив мене, а я відчув його пас і зумів скористатися передачею Мейса, забивши «парашут» зверху.

– Як на тебе впливає перебування дружини та дитини у Львові?
– Тільки позитивно. Це мені полегшує життя. Коли вони були в США мені було дуже неспокійно. Стосунки на відстані нічого доброго не приносять. Зараз мені набагато легше. До їхнього приїзду я взагалі нікуди не виходив на прогулянки. Зараз мені вдалося піти пограти в боулінг. Хотів поїздити з Брейденом (сином. – Авт.) на каток, однак, як з’ясувалося, для нього немає потрібного розміру ковзанів. Сам дуже люблю кататися на ковзанах, просто не вистачає часу для цього. Загалом, я дуже домашній. Коли не було дружини з сином, постійно сидів удома й бавився PlayStation і нікуди не ходив. Прогулянки, екскурсії мені не надто до вподоби. Тепер же, коли дружина і син поряд, – поготів.

– Чи бачиш ти себе у львівській команді наступного сезону?
– Дуже важко відповісти. Таке рішення мені потрібно прийняти з дружиною. Звичайно, мені дуже подобається у Львові, та й, загалом, в Україні. Проте остаточно відповісти мені важко.