Лучший скорер женской Суперлиги рассказала о надеждах на новый сезон

Новачок Київ-Баскета Олександра Чек розповіла про особливі враження від столиці. Ця дівчина минулий сезон провела у ХАІ ставши найрезультативнішим гравцем команди (28 ігор, 21.1 оч, 8.8пб, 2.7рп у середньому за матч). Втім відіграла вимушено. Бо ще у попередньому відборі на Євробаскет саме перед домашнім матчем з Сербією у лютому 2016-го важко травмувала ногу у чемпіонаті Франції, потім довго відновлювалася. І ось тепер – київська сторінка кар’єри, у складі чемпіона України

– Тренер мені запропонував, я погодилася. Ми добре знаємо одне одного. Так і сказала: підлікую коліно – і обов’язково приїду. І ось я у столиці.

– Рівень цієї команди вищий, ніж ХАІ, де ти грала у тому сезоні?
– Звісно, вищий. У ХАІ я залишилася тільки тому, щоб відновити колінний суглоб, частіше бути вдома, не перевантажувати ногу. У тому сезоні я взагалі не знала, чи розпочну його, чи ні. Вже тоді мала пропозицію від Київ-Баскета. Але я відмовилася, бо були проблеми з коліном і я не була впевнена, чи зможу взагалі грати. То ж розпочала у ХАІ, зіграла сезон, а тепер у Київ-Баскеті?

– Порадилася з мамою (Елеонора Чек, мама Олександри, очолює команду ХАІ – ред.) щодо переходу?
– (посміхається – ред.) Відверто кажучи, навіть інколи сама дивуюся, чому тренери дзвонять мамі і запитують щодо мене. Вона усім відповідає – Саша вже доросла дівчина, телефонуйте напряму до неї. У неї і агент є, і вона сама приймає рішення. Але мама є мама – вона перший тренер, звісно, я з нею раджуся, але рішення завжди приймаю я.

– З дівчатами у новій команді роззнайомилася?
– Я абсолютно усіх знаю, хіба що з молодими тільки познайомилася, а з більш старшими – Афанас’євою, Завидною, Краєвською, Покайовою – ми і у збірних командах перетиналися неодноразово.

– Київ для тебе особливе місто?
– Це улюблене моє місто після Харкова. Я тут грала у 17-18 років. Була така команда Регіна-Бар, яка базувалася у столиці. Я тут жила. Ще й в інтернаті у Києві вчилася. Тому Київ для мене другий дім. Я люблю змінювати локації і Київ я люблю.

– Улюблені локації у Києві? Якщо друзі приїдуть, що показуватимеш їм насамперед?
– Парк КПІ (сміється – ред.). Я ж у Києві і з майбутнім чоловіком познайомилася.

– В районі парку КПІ.
– Можна і так сказати. Приблизно там (посміхається – ред.)

– Повернемося до справ баскетбольних. Якщо чемпіонський титул у Київ-Баскета. Наскільки важко його буде утримати?
– Напевно, утримати титул важче, це і боксу , та й усіх ігрових видів стосується. Але Київ-Баскету усе по силах. Мета у команди чемпіонство, жодних інших варіантів бути не може. Чемпіонство і Кубок.

– Наскільки непокоїть нога зараз?
– Минулий сезон давала про себе знати. Дівчата кажуть – що, знов операція, а скільки можна? Коли є шанс, коли лікар говорить, що шанси є для повного одужання, то звісно, цим шансом я скористалася. І буду користатися. А взагалі то я налаштована оптимістично. Тому мені здається, лікарі вже зробили усе, що могли, тепер багато чого залежить від мене, від мого настрою. Думки також мають бути позитивними, щоб із здоров’ям усе було гаразд. Ну і проробити певну роботу. Але в цьому я вже досвідчена. У реабілітації, в усьому. До початку сезону, думаю, усе буде добре. Як сказали, гірше уже точно бути не може. Я налаштована грати, грати на повну, допомагати максимально. Я люблю баскетбол і хочу знову стати чемпіонкою України. Якщо граєш у баскетбол, звісно хочеш бути чемпіоном. Це логічно. Не просто вийти пограти, а завжди прагнути медалей, у цьому і є сенс спорту.

Источник: kyiv-basket.com.ua