Майкл Дэвис: "Перед каждой игрой тщательно чищу зубы"

Професійна кар’єра Майкла Девіса тільки розпочинається. За той час, що американець провів у «ФЕРРО-ЗНТУ», він виявив себе як дуже здібний і талановитий гравець з високим рівнем розуміння баскетболу. Майкл є головним ребоундером команди (8,56 підбирання в середньому за гру). Головний тренер запоріжців Кирило Большаков неодноразово казав, що дуже розраховує на молодого форварда. Про мрії, завдання, перспективи, переваги та недоліки – в інтерв’ю з випускником Іллінойського університету, а наразі – з 23-м номером біло-зелених.

- Майкле, розповіси, будь ласка, з чого починався для тебе баскетбол. Мабуть, атлетичні дані відіграли не останню роль?
- Велику роль у моєму житті відіграв дідусь, котрий був професіональним гравцем. Він і досі підтримує мене, передивляється всі мої матчі, вказує на мої помилки. Мої батьки також грали у баскетбол. Зріст мами – 5 футів 10 дюймів, батька – 6 футів 4 дюйми. Тому я маю дякувати їм за мої фізичні дані. Особисто для мене баскетбол розпочався шестирічному віці. Коли пішов до школи, почав швидко рости. Грав там у баскетбол, потім потрапив до непоганого коледжу і, нарешті, опинився тут!

- Розкажи про свого тренера Айвена Томаса. Які баскетбольні навички ти придбав у дитинстві?
- Мій тренер зробив з мене гравця і навчив бути професіоналом. А найголовніша його настанова: «Завжди грай до останнього – і станеш видатним гравцем. Грай, поки є сили»

- Чи важко у США поєднувати навчання із заняттями баскетболом? Яку освіту ти здобув?
- Баскетбол, звичайно, займає багато часу. Потрібно тренуватися і подорожувати країною разом із командою. А навчання у коледжі займало приблизно 10 годин на тиждень. Велику підтримку нам у вирішенні цієї проблеми надавав наш тренер. Я маю освіту спортивного менеджера. Можу бути агентом, аналітиком або коментатором на ТБ. Сподіваюсь, що все це станеться мені в нагоді в майбутньому, бо можливості дійсно широкі.

- Які предмети ти полюбляв, а які не дуже?
- Я дуже любив математику. Мені казали, що в мене математичний склад розуму. До речі, щоб грати у баскетбол, треба мати високий відповідний коефіцієнт інтелекту.

- Давай перейдемо ближче до твоєї кар’єри у «ФЕРРО-ЗНТУ». Розкажи, чому і як обрав саме Україну і Запоріжжя.
- Був варіант пограти у Франції, але у другому дивізіоні. Коли підвернувся варіант з Україною, ми з агентом вивчили ситуацію через Інтернет і дійшли висновку, що чемпіонат Суперліги гідний того, щоб спробувати себе в ньому. Анітрохи не жалкую про наш вибір!

- Розповіси, будь ласка, про перші враження перебування в Україні.
- Я небагато знав про «ФЕРРО-ЗНТУ» та цю країну перед приїздом сюди. Чув тільки, що тут холодно. Але все виявилось класно. Усі намагаються допомогти мені й роблять все, щоб я комфортно почувався. Спочатку трохи нервував, але вже через тиждень цілком освоївся. Дуже домотають мені партнери по команді – Ренді Кулпеппер і Джеремі Шеппелл.

- Що вразило тебе найбільше в Україні?
-  Приємно вразили люди своєю ввічливістю і поводженням. Що стосується баскетболу, то найбільше враження на мене справив тренер. Кирило Большаков добре розуміється на баскетболі. Він відкрив для мене дещо, чого я не знав, навчає мене, як грати проти більш фактурних опонентів.

- З якими труднощами ти зіткнувся, коли розпочалася твоя професіональна кар’єра
- Баскетбол – гра сильних духом. Саме віра у власні сили допомагає опановувати секрети майстерності. Не меншу роль відіграє фізична витривалість. Завдяки цим складовим мені вдається пристосовуватися до нових умов.

- В коледжі ти грав важкого форварда, а у «ФЕРРО-ЗНТУ» тобі доводиться виконувати роль центрового. Чи комфортно ти себе почуваєш у такій ролі?
- Цілком. Так, я форвард, але функції бігмена виконую із задоволенням і завзяттям. Звичайно, доводиться концентруватися на захисті. А головне завдання – підбирання. Моя мета – досягти в середньому 10 підбирань за гру. Важливо також робити блок-шоти, забивати слем-данки, щоб завести глядачів. Я задоволений тим, що роблю. У нашій команді є достатньо результативних гравців, а я мушу добре грати і захисті та вигравати підбирання.

- Чи відчуваєш довіру головного тренера?
- Поступово довіра тренера до мене зростає. Я - молодий гравець, мені багато чому ще треба навчитися, тож добре розумію тренера, коли вотум довіри до молоді раптом знижується.

- Як тобі мікроклімат у команді?
- Дуже важливо, що у нас дружній колектив і жоден із гравців не цурається інших.

- Який суперник із тих, з ким ти зустрічався в матчах чемпіонату Суперліги, був для тебе найважчим?
- Серед гравців – Аарон МакГі з «Хіміка», а також можу відзначити Чарльза Томаса з «Дніпра». Серед команд найважче довелося в матчі з «Азовмашем».

- В яких матчах, на твою думку, «ФЕРРО-ЗНТУ» мав стовідсоткові шанси для здобуття перемог, але недорахувався очок?
- Це були виїзні матчі в Южному та Одесі. Ще в деяких іграх ми втрачали шанс на перемогу на останніх секундах…

- В якій грі ти проявив себе найкращим чином?
- Мабуть, у Черкасах. Я назбирав 15 очок, 14 підбирань і 2 блок-шоти.

- На післяматчевих прес-конференціях Кирило Большаков завжди відзначає тебе як дуже навченого гравця, але зауважує, що тобі не вистачає жорсткості…
- Так, він завжди налаштовує на безкомпромісну боротьбу на межі фолу. Коли я грав за команду коледжу, такі прийоми завжди каралися. В Україні ж так грати дозволено. Саме у цьому полягає головна відмінність між двома баскетбольними системами.

- Над чим ще, на твою думку, тобі потрібно посилено працювати?
- Гадаю, над швидким дриблінгом, за допомогою якого можна легко пройти до кільця. Та й загалом треба більше атакувати.

- Склалося враження, що ти уникаєш кидків з середньої дистанції, навіть коли перебуваєш у вигідній позиції. Чому так?
- Мені не вистачає агресивності. Президент клубу і головний тренер також зауважували мені про це. Насправді ж у мене непоганий кидок.

- Що важливіше: красива гра чи результат?
- Безперечно, результат. Адже кінцева мета будь-якої гри – перемога. Можна протягом матчу записати до свого активу два очки і разом з командою відсвяткувати перемогу, а можна 50 пунктів набрати, але в підсумку програти.

- Чи дотримуєшся якихось забобонів або ритуалів?
- Я ретельно чищу зуби перед кожною грою! Одного разу я забув зранку почистити зуби, і ми мали не дуже добру гру потім.

- Чи маєш ти тату?
- Так, ось на руці. Там написано: «Тільки найсильніші виживають».

- Які зараз настрої у твоїх одноклубників? Адже протягом сезону були і спади, і підйоми…
- Попри все ми граємо з повною самовіддачею. Між гравцями повне порозуміння. Тож, треба продовжувати у такому ж дусі.

- З ким ти найбільше спілкуєшся?
- З Ренді Кулпеппером, Джеремі Шеппеллем та Річардом Гуінном. А з числа українців – зі Станіславом Овдєєнком. З ними ми граємо у відеоігри – NBA, FIFA та інші. Разом зазвичай обідаємо, іноді відвідуємо боулінг.

- А ще в тебе є якісь захоплення, Майкле?
- Разом із Ренді ми трохи займаємося репом. Поки що не маємо жодних записів – для нас це більше забавка.

- Тільки репом обмежуються твої музичні уподобання?
- Мені подобаються різні стилі музики – хіп-хоп, RnB та інші. Головне, щоб текст пісні мав сенс. А виконавцям віддаю перевагу на зразок Кені Веста, Ліл Вейна, Наса або Джей-Зі.

- З Ренді Кулпеппером у вас особливе порозуміння?
- Ми - найкращі друзі на ігровому майданчику та поза ним. Ця дружба допомагає нам ефективніше діяти під час гри.

- Чи бажаєш взяти участь у конкурсі слем-данків за програмою заходів Матчу Зірок?
- Так, безперечно. Ми з Ренді вже говорили про це. Це було б чудово!

- Чи відвідував якісь цікаві місця в Запоріжжі?
- На жаль, ні – тренування займають багато сил та часу. А загалом Запоріжжя – непогане місто, мені подобається. Жодних складнощів з акліматизацією тут у мене не виникло. До холодів я звичний: на моїй батьківщині – в Іллінойсі – також досить холодно, іноді навіть сніжно. А здивувала мене в Запоріжжі досить тепла зима…

- Іллінойс варто відвідати, тому що…
- …це надзвичайне місто. Там надзвичайні люди, які дуже переймаються баскетболом і тепло ставляться до своїх гравців.

- Розкажи трохи про своє рідне місто - Олександрію.
- Це велике місто неподалік від Вашингтону. Воно дуже затишне.

- Хто підтримує тебе вдалині від рідного дому? Чи важко перебувати так далеко від рідних?
- Звичайно ж, це мої батьки. Мама телефонує мені кожного дня. Я дуже скучив за ними, але розумію: якщо обрав кар’єру професіонала - мушу піклуватись про себе сам.

- Твої рідні планують відвідати тебе?
- Мама збирається на пару тижнів приїхати десь у лютому.

- Чи маєш дівчину? Як тобі українські красуні?
- Наразі я не маю дівчини. Помічаю, що в Україні багато вродливих жінок. Хтозна, можливо, я знайду своє кохання в Україні!

- Які епізоди матчів з числа тих, що ти коли-небудь бачив, запам’яталися тобі найбільше?
- Мабуть, це гра Кобі Брайнта, коли він протягом матчу набрав 81 очко.

- Хто з баскетбольних зірок надихає тебе найбільше? Чи є у тебе команда мрії?
- Мій кумир – Майкл Джордан. Я й ігровий номер обрав, під яким він виступав, - 23-й. Серед сучасних гравців подобається Кевін Гарнет, який вміє на майданчику все. Моя улюблена команда – «Майамі Хіт». Мрію грати в NBA, а якщо не вийде – в Іспанії.

- Чи збираєш якусь атрибутику?
- Атрибутику – ні, а ось кросівки збираю. Сотню пар кросівок маю вдома!

- Яка в тебе заповітна мрія?
- Хотів би грати у «Майамі Хіт», створити свою родину.

- Чим плануєш зайнятися по завершенні баскетбольної кар’єри?
- Мрію стати баскетбольним тренером.

Досьє і анкета

Майкл ДЕВІС народився 21 жовтня 1988 року в Александрії (штат Вірджінія, США). Громадянство – США. Перший тренер - Айвен Томас (Александрія). Закінчив факультет спортивного менеджменту університету Іллінойса. Виступав у чемпіонаті NCAA за команду «Іllinois Fighting Іllini». Амплуа – важкий форвард, центровий. Зріст – 205 см. У «Ферро-ЗНТУ» - з 2011 року.

Улюблений фільм – «Один вдома»

Актор - Уілл Сміт

Колір - голубий

Страва - спагеті

Напій – «Спрайт»

Міста - Олександрія, Чикаго

Країна - США