Тренер БК "Житомир" рассказал про перезагрузку команды

Трохи більше місяця тому БК «Житомир» закінчив участь в Першій баскетбольній лізі України. Команда перемогла у груповому етапі, однак зазнала поразки в 1/8 фіналу чемпіонату. Попри це у житомирян є шанс грати у Вищій лізі наступного сезону.

Тренер житомирян Денис Апарін розповів, як клуб із аматорської команди збирається стати професійним, та скільки на це потрібно коштів. Він також поділився стратегією виховання житомирських баскетболістів. Окрім цього, Денис зізнався, що у новому сезоні БК «Житомир», можливо, буде тренувати не він.

Перед початком сезону 2017/18 БК «Житомир» поставив за мету - вийти у Вищу лігу. Чи дозволяє це зробити турнірне становище команди по завершенню чемпіонату?

У Вищій лізі ми можемо грати, тому що ми стали переможцями групового етапу чемпіонату. Але завдання ставилися, звичайно, трохи вищі. Бо у нас підбір гравців був доволі таки гарного рівня. Єдина проблема – це те, що ми до кінця сезону не змогли зберегти кістяк команди, що вплинуло потім в іграх плей-оф. У нас з’явилися проблеми на позиції першого номера. Павло Цьопич по сімейних обставинах поїхав за кордон грати теж у баскетбол. Хоча повинен був з нами бути до кінця сезону і допомогти, як мінімум, стати призерами України в Першій лізі. На жаль, ми спіткнулися на команді \"Калуш-ПНУ\". Хоча це команда, якщо чесно, не нашого рівня. Але вони грали ніби останній раз в житті. Це їм і допомогло виграти 2:1 в серії плей-оф.

Ми, звичайно, на цьому зупинятися не будемо. Зараз у міжсезонні влітку ми хочемо провести збори або тренувальний табір, запросити гравців для відбору в нашу команду. Незважаючи на те, чи будемо грати в Першій лізі чи Вищій, ми будемо переглядати гравців: і житомирських, і з інших міст, і студентів.



Коли і де плануєте проводити збори і перегляд гравців?

Це кінець літа має бути, десь в серпні-вересні, тому що початок сезону в жовтні. Якщо всі організаційні питання вирішаться, то, можливо, навіть і раніше зробимо збори. Де? Поки що це відкрите питання. Хоча влітку легше це зробити. Є вулиця, є майданчики, хоча їх мало в Житомирі, але все рівно є. А от з залом проблема. Будемо думати над цим.

Окрім досвідчених гравців та легіонерів у сезоні 2017/18 клуб поповнили вихованці Житомирської ДЮСШ №1. Як молодь проявила себе?

Що стосується молодих гравців, у нас було в команді троє гравців 2002 року народження (Ернест Вовк, Данило Марків, Нікіта Кравченко - прим. ред.). Це вихованці житомирського баскетболу - Гусаківського Валентина Феліксовича і Шевченко Ірени Володимирівни. Ми проводимо для них окремі тренування. Так само в іграх по максимуму, коли це можливо, я старався їх випускати, давати їм шанс проявити себе. Загалом, поки що я ними задоволений. За цей рік хлопці підросли не лише в зрості, але й в майстерності.



Є перспектива, що у наступному сезоні вони будуть грати не лише декілька хвилин за матч?

Звичайно, в цьому і суть. Мета у нас була яка: за допомогою гравців з інших міст, за допомогою їх майстерності, переманити досвід молодшим гравцям. Щоб хлопці в тренувальному процесі це використовували і росли професійно.

Отже, будете продовжувати цю стратегію і знову долучатимете баскетболістів з інших міст?

Будь-яка команда – Першої, Вищої, Суперліги – вона має залучених гравців, так званих, легіонерів. У Вищій лізі – вони, можливо, з обласних центрів, де вищий рівень баскетболу, краща спортивна база, тренери. Як правило, в таких містах – в Києві, Білій Церкві, Львові, Харкові, Запоріжжі – доволі-таки сильні дитячі спортивні школи, є свої тренувальні бази, є все для розвитку баскетболу, і там рівень гравців вищий. Тому ці хлопці шукають собі клуби, щоб там грати, отримувати зарплату, для них це робота. А в командах Суперліги – це уже американці… У кожному клубі є легіонери, інколи вони складають половину складу, а кістяк складається з місцевих гравців. У нас в цьому році в заявці було чотири людини, а взагалі було сім-вісім чоловік житомирських, інші – залучені. Без них, чесно кажучи, ми були б не так високо, як зараз.



Все таки, чи є зараз у БК «Житомир» можливість заявитися у Вищу лігу? Скористаєтесь цим шансом чи спробуєте перевершити себе у Першості України?

У цьому році рівень Першої ліги був значно вищий. Брали участь 28 команд. З них 8-10 команд були рівня Вищої ліги і не де-небуть на останніх позиціях, а в топі. Ми спокійно могли б цим складом грати у Вищій лізі. Але буде все залежати від фінансування нашого клубу. Якщо нам допоможуть, ми знайдемо коштів трохи більше, ніж на Першу лігу, значить ми будемо заявлятися у Вищу. Якщо ні – залишимося в Першій. Але краще все таки у Вищу, там рівень вищий, організація уже інша, серйозний підхід, команди високого рівня. Хоча, звичайно, там і вартість участі інша, і внесок більший, і приймаюча сторона оплачує всі витрати по суддівству, розміщенню і т.д.

Скільки приблизно потрібно команді для гри у Вищій лізі? Цифри сильно відрізняються від Першості?

По фінансуванню не дуже. Участь в Першій лізі – це приблизно від 300 до 500 тисяч гривень. Цього бюджету вистачає команді на рік. А на Вищу лігу потрібно від 1,5 млн до 3 млн. 1,5 млн це мінімум, щоб правильно все організувати, щоб команда тренувалась, чи це оренда залу, чи це якийсь зал свій, якого у нас поки що немає. І звичайно ж, преміальні гравцям, які грають у п’ятірці. Знову ж таки, зарплату тренеру. Хто буде тренером ми поки що не знаємо… Можливо, це навіть буде запрошений тренер, який буде тренувати і дітей, і дорослих. Можливо, і я буду цим займатися. Не знаю поки…



Тобто можливий такий варіант, що не Ви будете тренувати БК «Житомир»?

У мене просто є основна робота. Я приватний підприємець, займаюсь бізнесом, але весь свій робочий і вільний час я витрачаю на команду, при чому безкоштовно. Навіть навпаки, виступаю спонсором, як показав цей рік. Тому що нам федерація баскетболу України обіцяла допомогти з фінансуванням, але, на жаль, не зробила цього. Ми обійшлися тим, що у Житомирі нам допомагали управління сім’ї, молоді та спорту міста і області, ну і ряд спонсорів. І я в тому числі. Але тренер повинен бути однозначно, нехай він буде другий чи перший. Він потрібен, бо якщо ми хочемо піднімати дитячий баскетбол, юнацький, студентський, то один тренер просто не впорається. Крім того, у нас зараз створюється клуб, в якому повинні бути і медпрацівники, і перший тренер, і помічник тренера, і президент. Тобто ми поступово будуємо інфраструктуру в нашому клубі.

На все це, очевидно, потрібні чималі гроші? Як плануєте шукати спонсорів і залучати їх в команду?

Ми проводимо щороку ці пошуки. Ми зверталися в цьому році до різних підприємств. Звертались за невеличкою допомогою, щоб нам придбали інвентар – м’ячі, стійки, щоб діти могли тренуватися, бо цього немає у дитячих спортивних школах. Але нам відмовили, і ті, і інші. Ми купили за свої гроші це все для тренувального процесу. Але взагалі, в ідеалі, хотілось би, щоб був якийсь один спонсор, якому було б цікаво мати клуб, утримувати його для розвитку баскетболу в області. Але, на жаль, поки що такого спонсора немає. Просто їм не вигідно на законодавчому рівні, мабуть, бо не звільняє від податків. Це просто взяти гроші і віддати, а ніхто не хоче цього робити.

Хіба що реклама?..

Реклама… Так. Якщо рівень команди уже вищий – це Вища ліга, Суперліга – так, там уже телебачення є, і можна рекламу... Але знову ж таки, комусь вона потрібна, а комусь – ні.



Окрім проблеми з коштами, команда зіштовхнулася ще й з відсутністю місця для ігор. Перше коло чемпіонату в цьому сезоні БК «Житомир» майже всі матчі грав на виїзді. Ви уже думали, що будете робити з цією проблемою у наступному сезоні?

Перед сезоном у нас часу не було приготуватися взагалі, тому що кістяк нашої команди перейшов грати за БК «Коростень». Окрім молодих гравців і капітана команди, у нас нікого не залишилося. Тому проблема у нас до Нового року була із залом. В орендованих залах весь час було зайнято, тому ми грали всі матчі на виїзді. А уже в другому колі я поступово це питання вирішував, підходив у педінститут, розмовляв з Кутек Тамарою Борисівною, вона пішла нам назустріч, орендувала зал. Взагалі у нас дуже велика з цим проблема, але я чув, що ніби там уже щось збираються будувати в майбутньому. На наступний сезон у нас проблема, у нас немає де тренуватися. Якщо приймати ігри, то це ще більш-менш можна вирішити. Зіграти в місяць чотири гри, то можна домовитися орендувати. А для тренувального процесу потрібен зал кожен день, навіть по два тренування в день.

А до цього де тренувалася команда?

Ми орендували зал в агроуніверситеті два рази на тиждень. Ми і зараз орендуємо. Ну і у нас ігри по чемпіонату міста, дві гри в тиждень теж. Тобто у нас так виходили чотири тренування, одні ігрові, інші тактичні, а на вихідних ігри чемпіонату України. Тобто загалом вистачало. Але ЖНАЕУ закривається з 15 травня. У нас взагалі всі зали влітку закриваються, і взимку теж. А якщо нам тренуватися в маленькому залі, в школі, і грати у великому, то це буде якийсь дворовий рівень. Це повинно бути все серйозно.



Оскільки клуб збирається виходити на більш професійний рівень, будете підписувати контракти з гравцями?

Ми хочемо на наступний рік більш професійно підійти до цього питання. Підписати з кожним гравцем контракти. Суми там будуть невеликі, але просто, щоб гравець розумів, що він чимось зобов’язаний команді, а команда теж зобов’язана в чомусь йому. Так само цей гравець зможе розраховувати на преміальні при гарній грі, на харчування і т.д. А мені, як тренеру, важливо, щоб гравці не залишали нашу команду. Так, бувають різні ситуації, але на початку сезону ми створили такий колектив боєздатний, який на своєму шляху всіх вигравав, але втрата одного-двох гравців вплинула на наш подальший рух. А був би контракт, то ми б отримали комісійні і могли б ще когось залучити або витратити на розвиток клубу.

Источник: sportzt.com