Иварс Тимерманис: "Суперлига входит в топ-5 лиг Европы"

Веселий хлопець із залізними нервами – так можна охарактеризувати латвійського легіонера «Черкаських Мавп» - Іварса Тімерманіса. Наразі форвард є кращим снайпером команди, атакуючи з периметру в середньому 5 разів за матч, його реалізація становить 47,6%. Окрім цього, латвійця вирізняє універсалізм: однаково ефективно Тімерманіс може зіграти як на позиції легкого, так і важкого форварда, і є невід’ємним пазлом в картині командної гри «Черкаських Мавп». Зараз Іварс заліковує травму спини. Знайшовши час між профілактичними процедурами, ми поспілкувалися з 24-м номером «Черкаських Мавп».

Анкета
Розмір взуття – 47
Улюблена страва – все їм, окрім сала
Фільм – Джеймс Бонд з Деніелом Крейгом
Книга – не пам’ятаю
Вид спорту, окрім баскетболу, – хокей
Найбільші преміальні за гру – 2,5 тис. євро

– Коли робив перші кроки у спорті, чому почав займатися саме баскетболом?
– Я починав з 6-ти років, коли пішов до 1-го класу. Я сам родом з маленького латвійського містечка, що розташоване за 45 км від Риги, там живуть мої батьки і там я почав тренуватися. На тренування мене покликав однокласник, мені сподобалось – і так пішло надалі. Був період, коли в 13-15 років мені не хотілося грати, але батьки за руку «тягнули» на тренування. І нині я вдячний їм за це. Мені здається, що не багатьом дана така можливість займатися тією справою, яка тобі довподоби.

– Існує така думка, що в країнах колишньої Югославії та Прибалтики баскетбол – культовий вид спорту. Можеш порівняти український баскетбол із латвійським?
– У Литві баскетбол – як релігія. А в Латвії баскетбол і хокей ділять першість у спорті. Зараз баскетбол став більше розвиватися, і глядачі ходять на матчі. Минулі роки було дуже мало глядачів на іграх.

– Але якщо порівняти український та латвійський чемпіонати, то ми побачимо різницю, підтримуєш цю думку?
– Так, у латвійському чемпіонаті лише 2-3 команди сильні. Суперлігу можна порівняти з Балтійською лігою, де грають литовські, латвійські та естонські команди. Там грають «Жальгіріс», «Лієтувас-Рітас», команди, які виступають в Євролізі. Загалом українська ліга сильніша за латвійську. Взагалі, на мою думку, в цьому році Суперліга входить в топ-5 найсильніших ліг Європи.

– Чому ти опинився в Черкасах. Були якісь інші запрошення, варіанти продовження кар’єри?
– Приїзд сюди пов'язаний зі збігом обставин. Я перебував на оглядинах у казахстанській команді і на турнірі в Латвії ми зустрілися з «Черкаськими Мавпами». Після двох ігор, в тому числі і проти «Мавп», тренер зв’язався з моїм агентом і запропонував приєднатися до його команди. Домовились, що я поїду з ними в Маріуполь на турнір, зіграю 2 гри. Тренеру я сподобався і він вирішив мене залишити. Я теж погодився, мене все тут влаштовує.

– Ти в Черкасах вже три місяці. Як тобі місто, колектив?
– Місто не на багато відрізняється від латвійських. Якщо чесно, я думав, буде гірше. Оскільки в Україні я був востаннє 15 років тому на турнірі молодіжних збірних в Миколаєві. Це був перший і останній раз, коли я приїздив в Україну. Зараз я приїхав знову і бачу, що у вас багато що змінилося в кращий бік. Щодо їжі, то вона дуже схожа на латвійську, практично нічого не відрізняється і в інших аспектах. Тільки тут життя трохи дешевше ,ніж у Латвії.

– Ти – універсальний баскетболіст і граєш на позиції 3-го 4-го номерів. Яка позиція для тебе рідна?
– Важко сказати. Починав я грати четвертим номером, потім, коли я підписав контракт з «Вентспілсом», я почав грати і третім. Причому відіграв на цій позиції аж чотири сезони. Потім поїхав виступати в Німеччину, там також грав 3-м номером, а після цього знову змінив амплуа. Можу грати на обох позиціях, але мені більше подобається грати третім.

– У тебе якісний дальній кидок. Це від народження, чи влучність натренована?
– Не знаю, ще в дитинстві почав кидати, пішло. Згодом багато працювали з тренером, щоб кидок був швидшим. Реалізація ще виросла, причому не лише на тренуванні, а й під час ігор. Мені навіть триочкові легше кидати, аніж середні (сміється).

– Ти був у збірній Латвії. Згадай ті часи, як тобі виступи у збірній?
– Перший раз я грав у збірній у 21 рік. Ми грали кваліфікацію до чемпіонату Європи. Пам’ятаю, що на першу гру в збірній я навіть вийшов у стартовій п’ятірці. Я заробив 11 очок, а ми тоді вибороли путівку на чемпіонат у Сербію. Для перших разів – вдалі виступи. Потім були певні обставини, через які я відмовився грати в збірній, це було через конфлікт з тренером.

– Це було з Айнарасом Багатскісом, який зараз тренує «Кривбасбаскет»?
– Ні, з іншим. З Багатскісом в мене також були дискусії. Для нього я надто старий, аби грати в збірній. В цьому році я був у збірній, тренувався там 2 місяці. І за два тижні до чемпіонату Європи мені сказали, що я надто старий для цього турніру. Ну не знаю: мені 29 років, а говорять, що я старий?!

– Як вважаєш, чому так?
– Я думаю, це лише в Латвії так. В інших країнах (Італії, Греції) в 30 років лише починається справжня кар’єра. Це думка тренера і я це прийняв.

– Якщо повернутися до «Мавп», на твою думку, цій команді за що під силу поборотися?
– Якщо ми будемо грати, як грали деякі матчі, скажімо, як вдома проти «Миколаєва» , то є непогані шанси попасти в плей-оф і навіть там зачипитися за призові місця. Все залежить від нас, від того, як ми гратимемо – як одна команда, чи сам за себе!

– Кого з гравців команди знав до переходу в «Черкаські Мавпи»?
– Звісно, Віллі Соломона, я бачив, як він грав у «Маккабі». Там він гарно виглядав, це хороший гравець. Пам’ятаю, навіть коли тренер сказав про його приїзд, я спитав, чи той це Соломон. Він відповів: «так». І я зрадів.

– Скажи, чи є у тебе якісь захоплення?
– У Черкасах немає. Коли в Латвії грав, то ходили в кіно. Тут якщо в кіно ходити, то потрібно українську мову вчити.