Игорь Чумаков: "Формула победы - сочетание максимума трудолюбия и стремление к успеху"

Iгор Чумаков – єдиний гравець запорізького клубу, який виходить на матчі головної команди в стартовій п’ятірці, а перед цим основний ігровий час отримує в іграх дублерів, допомагаючи їм утримуватися на верхніх щаблях турнірної таблиці. Тому, розпочинаючи інтерв’ю з дебютантом «ФЕРРО-ЗНТУ», автор цих рядків поцікавився, чи не обтяжують його такі навантаження?
- Спершу такий режим був для мене незвичним, та вже другого ігрового дня я пристосувався до нього і зрозумів, як готуватися до таких подвоєних ігор. Головне, що тренери довіряють мені, і кожного разу своїми діями на ігровій арені я намагаюсь довести, що готовий виступати не тільки за резервний склад, а й за «основу».

- І все ж таки, чого, на твій погляд, бракує, аби стати повноцінним гравцем головної команди клубу?
- Перш за все, фізичної моці. Аби набути її, я відвідую тренажерний зал у центрі міста, неподалік від того будинку, де мешкаю, і за індивідуальною програмою займаюся там. Насамперед, дбаю про нарощування верхнього плечового поясу, м’язів спини.

- Який зі зіграних матчів залишив найяскравіше враження?
- Безумовно, гра з моїми колишніми одноклубниками – донеччанами, в якій кожен гравець «ФЕРРО-ЗНТУ» діяв з максимальною самовіддачею. А з матчів резервних складів – двобій із МБК «Миколаїв», який склався непросто, але ми, зціпивши зуби, вирвали ту перемогу. Наскільки я радів тоді, настільки боляче сприйняв невдачу у протистоянні з командою Валентина Берестньова. Особисто для мене немає нічого гіршого за поразку…

- Яким був твій шлях у великий баскетбол?
- Я прийшов у цей вид спорту дещо запізно – у п’ятнадцятирічному віці. До цього перепробував чимало видів спорту – від футболу до плавання. Займався і східними єдиноборствами. А у баскетбол мене привів батько, котрий свого часу займався у відомого харківського фахівця Бабушкіна й був навіть призером юнацької першості СРСР.

- Мабуть, батько мріяв, щоб ти став класним баскетболістом?
- Ні, він – вчений в області радіоелектроніки, й хотів, щоб я теж знайшов місце у науці. До радіоелектроніки я ставився байдуже, бо мене більше цікавила хімія. Між іншим, батьки мені ніколи не нав’язували своєї волі, бо вважали, що життєвий шлях я маю обирати самостійно. Тому я вступив до Харківського національного університету імені Каразіна і, як розумієте, закінчив хімічний факультет.

- Хімію важко уявити без формул. Скажи, будь ласка, а як має виглядати формула спортивної перемоги?
- Це – сполучення максимуму працелюбності та прагнення успіху. Навіть за відсутності везіння ці два фактори можуть його компенсувати.

- Ігоре, в тебе є кумири в баскетболі?
- Взірцем для мене є два гравці, котрі увійшли і історію НБА – Хакім Оладж’ювон та Дірк Новицьки. До речі, перший почав займатися баскетболом навіть пізніше, ніж я – у 17-річному віці, а став найвеличнішим центровим в історії світового баскетболу. З тих гравців, з якими я зустрічався в чемпіонатах України, найбільше сподобався Діметріус Александер. Загалом, у багатьох є чому повчитися, незалежно від їхнього амплуа.

- Чого ти очікуєш від матчів «ФЕРРО-ЗНТУ» - «Говерла»?
- Якщо казати про зустріч резервних складів, нам поталанило, що зустрічатимемося з 11-ою командою першості, але й від неї можна очікувати несподіванок. Тому чимало залежатиме від моїх взаємодій з Іваном Тимощуком і Максимом Козловцем, гравців з певним досвідом. А щодо гри основних складів, «ФЕРРО-ЗНТУ» дуже не вистачатиме травмованого капітана команди Олександра Рибалка. Та, гадаю, кожен з моїх одноклубників чітко уявляє значимість результату цього матчу перемоги для подальшого турнірного становища.

Інтервював Аркадій КОПЕЛІОВИЧ, прес-аташе БК «ФЕРРО-ЗНТУ».

bcferro.com.ua