Евгений Мурзин - о стажировке в Турции, словах Лэня и своих планах

Головний тренер національної чоловічої збірної України Євген Мурзін розповів про стажування у Туреччині у клубі Євроліги "Дарушафака", прокоментував позицію Олексія Леня щодо його бажання зіграти у збірній на Євробаскеті. Мурзін оцінив календар збірної на груповому етапі чемпіонату Європи, виступ команди U-16 на міжнародному турнірі у Туреччині. Також він поділився подальшими планами щодо перегляду кандидатів до збірної України.

- Дарушафака – найбільш стабільний клуб Туреччини щодо матеріального забепечення. Метою поїздки було подивитися, як команда готується, переглянути матчі. Я відвідав дві гри тамтешнього чемпіонату і гру Євроліги. Був здивований теплим прийомом, бо усе ж таки їхав до Девіда Блатта. Його представляти не треба – це тренер іменитий. Одне з його останніх досягнень – це срібло НБА, з командою з Леброном Джеймсом у складі. Зайвої реклами він не потребує, я їхав і хвилювався – як він мене прийме. Перестороги виявилися марними. Це дуже відкрита, душевна, приємна у спілкуванні людина. Я був присутній на обговоренні, тренерських планах на гру, у роздягальні, на тренуваннях. Мав дві неформальні зустрічі з Блаттом - ходили разом вечеряли розмовляли про баскетбол, він відповідав на усі запитання що виникали. Його помічник Кястутіс Кемзура на сьогодні очолює збірну Австрії, свого часу очолював збірну Литви. Познайомився з ним, увійшли у тісний зв’язок. Він дуже багато мені допомагав у тонкощах перекладу. Ще один помічник Блатта турок, очолює збірну U-20. І тренери зі скаутінгу та ОФП. Це тренерський штаб Девіда Блатта і я повністю був присутній на усіх тренерських зборах, нарадах. Перед тренуваннями, перед іграми, на скаутінгу і мав бесіди після гри. Обговорювали помилки, роботу, що треба робити. Було цікаво.

- Якщо у Туреччині є ресурс залучити до співпраці з командою Девіда Блатта, відтак грошей на баскетбол вони не жалкують?
- Розкажу що мене наприклад здивувало. Я був на тренуваннях, на них присутні 17-18 людей. Є склад, що виступає у Євролізі і склад що виступає у чемпіонаті Туреччини. За регламентом шість гравців національної першості Туреччини шість гравців мають бути місцевими. І ще шість – легіонери. У Євролізі таких обмежень нема. Тому у них 13 іноземців і 8 гравців турків. Одним складом грають євролігу, іншим чемпіонат Туреччини. Що ще вразило – приходить гравець на тренування, посидів і пішов, сам "великий". Я запитую, а чого він? Ми, кажуть, зробили йому турецький паспорт але він не подобається Блатту. Але він у складі, ми не хочемо підсилювати іншу команду. Людина просто приходить відзначитися на тренуванні – у нього контракт. Тобто по грошах там дійсно усе стабільно і матеріальних проблем нема. Що ще сподобалося? Чітка організація тренувального процесу і усього, що з ним пов’язано. У них не буває дрібниць. Чітке планування похвилинно тренувального процесу. Перед кожним тренуванням, за три години збираються помічники і обговорюють свою роботу – варіанти захисту, нападу, слабких сторін. Дуже сильно розвинутий скаутінг. Я спілкувався з тренером зі скаутінгу. Він володі двома програмами – Сінерджи вартістю 10 тисяч доларів і Скаутінг for you 2.5 тисячі доларів. Придбали йому останньої моделі компьютер Аpple і людина працює, виконує дуже великий обсяг роботи. В його завдання входило зокрема передивитися три гри і робити по них нарізку. Не по одній останній, а по трьох. Скаутінг є цифровий, є текстовий і відео. Для себе я почерпнув вимоги по скаутінгу – є варіанти індивідуальні,  робота над помилками, і ці програми дають моливість тренеру визначити стратегію. У чому вона полягає? Скільки очок було набрано після пікенролів, скільки швидких проходів зробили, скільки очок другого шансу набрали. І ця програма, виграв ти чи програв, дає багато інформації. Цю інформацію перевіряють дуже ретельно, вивчають її і роблять висновки. Я був присутнім на цих зустрічах зі скаутінгу. Дрібниць не буває, на кожну звертають увагу. Я був присутній на шести тренуваннях, на двох іграх. Мало бути більше тренувань. Але нажаль тоді випав сніг і життя у Туреччині було паралізоване. Але були і неофіційні зустрічі – обіди і вечері з тренерами, де я багато інформації почерпнув.

- Що стосується тренера з фізпідготовки, наскільки ця позиція у тренерському штабі є важливою?
- Що я помітив? Фіксується усе. Я взяв це собі на замітку. Тренер з фізичної підготовки має план – скільки на місяць було тренувань, скільки вихідних, скільки проїхала команда, скільки пролетіла. Скільки було тренувальних занять з ОФП. Скільки було кидків під час тренувань. У його компетенції було складати і вести такий план. У нього є тека, він складає туди інформацію. Це відомий українцям фахівець, до речі. Він був тренером з фізпідготовки у Будівельнику за часів Багатскіса. Він з Литви і ми з ним також багато часу ровели разом. Він склав список, найбагатший клуб, знає, що проблем з фінансуванням нема. І він склав список необхідних речей. Половину забракували, але половину вимог виконали. Система яка? Кожний гравець, який приходить до команди, отримує сумку для роботи над собою. До неї входять резинки, відновлюючи їжаки, м’ячики тощо. Отже у сумці є гума для роботи у захисті, для бігових вправ… повний комплект. І кожний гравець отримує таку сумку. І тренер каже – сьогодні візьміть сумку з собою, будемо працювати. Цю сумку гравці беруть з собою і у поїздки, а переїздів багато. Є вимоги до гравців – яким має бути розпорядок, як вони мають харчуватися. Для такого заможного клубу на мій подив немає лікаря. На себе ці функції беруть фізіотерапевти. Лікар у них дуже високооплачувана професія і вони важають мати лікаря зайвим. Є масажисти, фізіотерапевти. Розраховано усе буквально по хвилинах. Звісно, матеріально-технічна база дуже сильна – зал тренувальний, зал ігровий, За побажанням Блатта усі тренування, на яких я був присутній, проводилися в ігровому залі. Там, де вони проводять усі офіційні матчі. Жодних проблем з цим не виникає. І у тренувальному залі я подивився, у яких умовах вони займаються – це зал на 2.5 тис. глядачів. І там тренується дитяча школа "Дурашафаки". Тренажерний зал також обладнаний за останнім словом техніки. І контроль усього у тренувальному процесі викликає повагу.

- Якщо говорити про школу "Дарушафаки", що вам кинулося у вічі?
- Одне з завдань мого перебування у Туреччині – дізнатися якомога більше про розвиток дитячого баскетболу у Туреччині. Мав один вихідний під час поїздки і присвятив його відвідинам дитячої школи "Дарушафаки". Сама структура мені сподобалася. Знову їхав і вагався, як зустрінуть? Але люд там скрізь дуже привітні, це, напевно, політика клубу – задавай будь-яке запитання, відповімо. Школа уявляє собою широко розвинуту систему. До неї входять голова, або директор школи – це чоловік 55-60 років, людина з ім’ям. Перед ним поставлено завдання. Він набирає тренерський персонал. До нього входять 9 тренерів. Плюс тренер з індивідуальної підготовки, плюс два фізіотерапевта, які слідкують за фізичним станом і станом здоров’я учнів, плюс дієтолог, який слідкує за правильним харчуванням і пише рекомендації для кожного гравця. Є два тренувальних зала – менший і більший. Сподобалося забезпечення формою, забезпечення тренувального процесу. Директор розповів про все у деталях, скільки тренерів, платна чи безоплатна система. Інформації цікавої достатньо.

- Як турки набирають дітей і як потім їх розвивають?
- Починають з 7 – 8 років, набирають платні групи. 20-25 дітей. Тренуються два рази на тиждень, не більше години 15 хвилин. Це субота-неділя. До освіти у них дуже серйозне ставлення, тому займаються баскетболом у суботу-неділю. Крім того, вони дають рекомендації батькам, щоб ті обов’язково влаштували своїх дітей або ж на плавання, або ж на гімнастику, або ж на народні танці. Вони дуже запальні і розвивають координацію. Ці заняття дозволяють дитині розвинути координацію. Це з 7-8 років. Платні заняття коштують 500 лір, це 130 доларів на місяць. Це дорого, але проїзд на метро більше долара. Тому для них це прийнятні ціни. Якщо вони бачать, що дитина талановита, вчать її безкоштовно. І по кожній віковій групі – дві команди і два тренера. Тренери молоді – 28-30 років. Дуже високі для них вимоги – освіта, баскетбольне минуле, зовнішній вигляд, ерудиція, кожний тренер складає щотижневі плани підготовки. Мені сподобалося – ми знов таки говоримо про контроль. У кожного тренера є книга, що містить повну інформацію про кожного гравця. Вага, стрибок, розмах включаючи такі поняття, як знак зодіака. Хто батьки, який зріст, яка спадковість – повна інформація, от такий талмуд у кожного тренера. Тренер приходить щопонеділка на нараду, доповідає, як працюватиме найближчого тижня зі своїми підопічними. Опрацьовують спільну стратегію. Що мені сподобалося – вони не б’ються за результат. В цій школі не ставлять завдання стати найкращими у Туреччині. Бо ж є подібні школи – в Ефесі, у Бешикташі, Фенербахче. Директор каже, що він противник гри на результат, він не хоче, щоб діти у ніжному віці травмувалися. Так, є ігри, але він ніколи не ставив мети обов’язково вигравати.

- Яка ж тоді мета?
- Мета? Перше – прищепити дитині любов до баскетболу. Тому що постає питання освіти, комп’ютерів, дуже престижна професія, як я вже казав, лікаря. І усі батьки хочуть, щоб їхні діти обрали престижний напрям. Друга мета після любові до баскетболу – це вірність клубу. Це дві мети – у нас усе найкраще, ми можемо забезпечити. Дуже багато бесід проводять з батьками. Зустрічаються з ними щонайменше кожні два тижні. Це входить у завдання тренерів – вести діалог, переконувати батьків. Бо дуже часто і у нас буває, що батьки не хочуть, аби їхня дитина займалася спортом. І завдання тренера, а він має теж бути ерудованим, комунікабельним, вміти переконувати. Два тренування на день по 1,5 години кожна. Отже 3 години на день він зайнятий практичною роботою, увесь інший час присвячений скаутінгу. Ставиться завдання – він має відвідати цю школу, ту школу, шукає талановиту молодь по всій Туреччині. Якщо він знаходить, поселяють з інших міст у гуртожиток. Зі збалансованим харчуванням, зі школою. Система – відлагоджена. І ще дуже сподобалося – для гравців створена третя турецька ліга –талановитих гравців розбирають, залишаються середнячки гарної якості. Їм надається шанс для вдосконалення. У цій лізі грають хлопці 18-19-20 років. Не викидають, як у нас, гравців на вулицю. Трохи гравець не супер – усе, він нам не цікавий. Витрачаються колосальні гроші. Я запитую в директора – скільки років ви працюєте у цій школі? Мене поставили 4 роки тому. За цей час ми виховали 20 кандидатів до національної збірної. Я вважаю, це дуже гарне досягнення. За 4 роки 20 кандидатів, різних вікових груп, звісно. Це – результат.

- Це державна програма чи тільки гроші спонсорів?
- Це гроші спонсорів.

- Які моменти, що корисного ви можете взяти до уваги під час роботи зі збірною?
- І скаутінг, налагодив контакти з тренером з фізпідготовки. Зідзвонюємося, обмінюємося думками. Налагодив контакт з Кемзурою. Дуже цікава людина – ерудована, досвічена, підтримуємо зв’язок. Є інформація, знагодяться контакти у майбутньому, листуємося, на питання, що мене цікавлять, отримую відповіді. Налагодив зв’язок з Блаттом. Це теж дуже корисно – відкрита людина, каже – телефонуй, будь-які проблеми розв’яжемо. На два запитання, які я йому задавав, суттєві, я отримав вичерпні відповіді. У будь-який час двері відчинені – приїжджай, чим зможу – допоможу.

- Днями опублікований календар матчів збірної України на чемпіонаті Європи. Наскільки він Вас влаштовує?
- Він прийнятний. Я брав участь у фіналі Чемпіонату Європи у Латвії. Була проблема перших трьох ігор без вихідних, було важко. Склад був усікнений, і до третьої гри деякі гравці вже підсіли. Тепер ми маємо графік: перша гра – вихідний – дві гри поспіль – вихідний – дві гри. Мені здається, графік став кращим, він більш прийнятний.

- Найсильніші суперники Литва та Ізраїль нам дісталися на 4 і 5 матчі.
-  Нема такого поняття. Припустимо ми говоримо про Литву. Так, сильніші. У збірної Литви новий тренер. Грузію я уявляю, Італія на сьогодні – команда більш загадкова. Невідомо, хто їх тренуватиме. А може Литва візьме після олімпіади на омолодження склад. Повторюся, нема слабких суперників. Так, з Німеччиною грати. В одній товариських ігр нам навіть вдалося її перемогти. Але приїдуть два НБАївця, і це буле зовсім інша команда Звісно, багато чого залежить і від ступеню підготовки. Що ж до суперників – я говорив і буду говорити – слабких суперників на євробаскеті не буде, або ж зручних чи ще якихось. Усі команди – амбітні, усе залежатиме від складів, хто приїде. Зараз ще рано говорити, бо ще немає затверджених списків – хто приїде, якої сили? Будь-який гравець з НБА створить команді інший вигляд.

- До речі, щодо гравця з НБА. Інформація про Леня. Олексій висловив прес-службі ФІБА своє бажання виступити за Україну на ЄвроБаскеті. Як Ви сприйняли цю звістку?
- За нашою домовленістю з Михайлом Бродським я маю особисто з ним зустрітися і поспілкуватися. Я планую таку зустріч. І є підтвердження від Президента ФБУ, що це відбудеться після того, як я поїду ще на одне стажування до Іспанії, до Валенсії. Я зустрінуся там з нашими хлопцями – це і Кравцов, і Пустовий, і Зайцев, і Герун, і Орлов. Поїду, поспілкуюся. Потім заїду до Сергія Гладиря – це теж є однією з цілей поїздки. Поспілкуюся зі Звєзданом Мітровічем, дізнаюся про стан Гладиря і отримаю відповідь – зможе він виступити за збірну, чи ні. Поспілкуюся особисто. І після цього я поїду до США на зустріч з нашими НБАївцями. Я дуже зацікавлений і у Лені, і у Боломбої, хочу подивитися Близнюка із Сахнюком, і переговорити з Міхайлюком. Це є у мене у планах і я переконаний, що усе вийде.

- Коли вилітаєте до Іспанії?
- 10-го лютого.

- У своєму коментарі прес-службі ФІБА Лень зазначив, що якби такий гравець, як Пух Джеттер грав за Україну, то ми б без проблем вийшли з групи. Ви розглядаєте цю кандидатуру?
- На сьогодні є діалог з Джеттером. Він не каже ані так, ані ні. Він хоче грати за збірну України, але на 100 відсотків відповісти він не може. 50 на 50. Так, Пух Джетер – гарний гравець, але його вік – 34 роки. Це вже напевно не той Пух Джеттер. Але усе залежить від його рішення – ми з ним ведемо перемовини. Головний менеджер збірної Андрій Лебедєв регулярно з ним листується. Той чітко не визначився, цікавиться складом команди, хто в ній гратиме. Лень каже, якщо буде Джетер, тоді буде ось це. А Джетер каже – якщо буде Лень, тоді буде ще краще. Вони усі зайняли вичікувальну позицію і дивляться. Скажу, що команда має відповідати рівню. Ми маємо створити необхідні умови, і це вже завдання ФБУ. Бо те, що я побачив у команді Євроліги мене вразило. А в НБА по організації і тренувального процесу і рівня життя усе набагато ще вище. Їм складно буде адаптуватися до наших умов. Але я сподіваюся – і це внесло певний оптимізм, що у Леня є бажання, і з Боломбоєм ми постійно на зв’язку. У того теж є палке бажання. Якщо він не потрапить до літнього табору НБА, то він приїде, так каже, грати за збірну України.

- Лень він же сам з України, розуміє, що Україна – не Америка і умови тут інші.
- Я не думаю, що це стане перепоною щодо його виступів. Я просто застерігаю. Питання перед збірною залишаються відкриті – на сьогодні у нас немає тренера з ОФП, немає медичного обслуговування, якого потребує гравець НБА. Ви просто не знаєте нюансів. Він може підключитися до збірної у певний період. Він не може зіграти більше певної кількості матчів, там є вимоги, яких нам доведеться дотриматися і працювати з ним в індивідуальному порядку. Скажімо, якщо команда збирається за 45 днів, то він за законом НБА може з’явитися лише на 30-й день. Тобто готуватися не 45, а 30 днів. І кількість ігор, тощо. Є певні складнощі, але їх можна вирішити. Сподіваємося на його професіоналізм.

- Ви сказали, що ви відстежуватиме гравців з іспанського чемпіонату, нбаївців…
- Мета наступної поїздки – подивитися, як там працюють, відвідати якомога більше тренувань Валенсії, поспілкуватися з людьми, знайти контакти – дізнатися про гравців, подивитися, які навантаження їм дають тренери. Ми на зв’язку з Кравцовим, і він зізнається – дуже великі навантаження на тренуваннях. То ж є бажання подивитися, як це відбувається, у якому темпі. Мені подобається стан, у якому він перебуває. Я дивлюся ігри – і він грає в дуже агресивний баскетбол, у дуже рухливий. Він додав у швидкості, додав фізично, я б хотів, щоб він так само виглядав і у збірній.

- Інші гравці, не "іспанці" і не "американці", також перебувають у полі вашої уваги?
- Безумовно, це один з моїх обов’язків: ми переглядаємо усіх українських гравців, слідкуємо за тими хлопцями, що грають за кордоном. Усі вони на контролі, на контакті – я не бачу тут складнощів.

- Чи спостерігали Ви за ходом турніру збірних U-16 у Коньї? Виступили посередньо, здобули одну перемогу. Чи мають шанс ці гравці вирости у дорослих гравців?
- Найбільша проблема, я був на тренуваннях в НБА, на іграх у Латвії, в Києві. Найголовніша сьогодні проблема – не робота у збірній, а робота у клубі. Цей турнір виявив дуже великі проблеми – і індивідуальні, мало того, що командні проблеми існують, так ще й індивідуальні. Ми поступаємося у швидкості, в антропометричних даних, ми поступаємося у швидкості мислення, ми поступаємося технічно. І ці проблеми необхідно вирішувати за допомогою клубів. Наприклад, приїздить команда, три рази на тиждень тренується. Це не припустимо у такому віці, як вона може рости? Тому я і залучаю тренерів юнацьких збірних до зборів. Приїхали і подивилися – які тренування від них вимагають. І уся робота ведеться протягом сезону. Важко тренеру за 5 днів підготувати і навчити тому, що вчать протягом кількох років. Це дуже гарний турнір – це холодний душ для усіх. І для гравців у першу чергу. Подивимося, які висновки зроблять вони і тренери. У нас заплановані збори, ми ще будемо обговорювати ці проблеми. Треба працювати, працювати і працювати. Бо поступаємося у дуже багатьох питаннях. Я б не казав, що це прямо такий критичний результат. Були шанси обіграти і Латвію, і Аргентину. Так, перші дві гри були провалом. Але не забувайте, хто проти нас грав. Туреччина на сьогодні далеко пішла вперед, я подивився. Вони набагато сильніші. Завдання, які на сьогодні поставлені перед Подковировим – це вийти до дивізіону А. Якби він був цим складом у групі А, було б важко. А так я бачу, що є потенціал. Є гравці, які за належної роботи можуть вирости у гарних гравців.

- Прізвища називати не будемо?
- Я можу назвати, але краще не треба, щоб вони не спіймали зірочку. Я в курсі усіх прізвищ, у курсі усього. Єдина велика проблема, яку я зараз побачив – це перший номер. Першого номера немає. Ті люди, які сьогодні їздили у Туреччину, в перспективі я їх не бачу – і Кім, і Троян.

- Але ж у цьому віці хлопець ще може раптово піти вгору?
- Я не думаю, що він виросте на 20 см, і 16 років – є з чим порівнювати. Ти дивишся на однолітків і бачиш – що прогес у них наявний.

Источник: ФБУ