Сергей Алфёров: "Спортивной злости у меня хватит на всех"

Напередодні початку чемпіонату Суперліги «Політехніка-Галичина», на щастя, забула про свої передсезонні негаразди. Травмовані гравці повернулися до строю, ще й кілька класних новобранців додалося. Один з них – Сергій Алфьоров, який під час передсезонки не тренувався з львів’янами, але добре себе зарекомендував у складі «політехів» під час нещодавнього Меморіалу ім. Гаврилова. То й не дивно, що гравцеві, який ось так з ходу "влився" в колектив, клуб запропонував співпрацю. Сергій, судячи з розмови, текст якої подаємо нижче, охоче погодився. Щоправда, перед підписанням контракту ще встиг злітати до США, де взяв участь у відомому турнірі зі стрітболу, що відбувся у колишній в’язниці Алькатрас…

- Сергію, які відчуття у тебе викликає усвідомлення того, що ти – вже офіційно є гравцем «Політехніки-Галичини»?
- Я радий, що львівський клуб мною зацікавився. Приємно, що головний тренер Дмитро Базелевський тепло відгукувався про мене в кількох інтерв’ю. Тепер найважливіше - виправдати ці надії та закріпитися в основі. Адже контракт зі мною зараз підписується лише на два місці. Я вже був у Львові кілька років тому в якості потенційного новачка, але мені не знайшлося місця у команді Михайла Уваліна, який тоді тренував «Політехніку». Зараз у клубі нові люди, новий тренер, навіть зал новий. Тому, думаю, і буде все по-новому. Маю надію, наша співпраця буде успішною. Зі свого боку обіцяю докласти максимум зусиль, щоб моя друга спроба залишитися у Львові була вдалою.

- В одному з інтерв’ю ти сказав, що Львів – найкрасивіше місто, в якому ти бував. Така симпатія, мабуть, теж зіграла свою роль у тому, що ти погодився на пропозицію «Політехніки- Галичини»?
- Зрозуміло, що для гравця найголовніше – у якому клубі він грає, наскільки якісно виконує свою роботу. А вже питання, з якого міста цей клуб – не таке важливе. Водночас, дуже приємно, коли місце, де комфортно працювати, гармонійно доповнює місто, в якому мешкаєш. Львів справді мені дуже подобається. У ньому почуваюся, як у справді європейському місті. Інколи складається враження, що взагалі потрапив за кордон. Це приємно і цікаво, адже дуже багато часу доводиться проводити в дорозі і завжди приємно повертатися у таке чарівне місто. І ще мені дуже подобаються львівські кав’ярні. Я знаю кілька місць, де можна поласувати дуже смачними солодощами, а я дуже люблю солодке. У вихідні обов’язково туди ходитиму.

- А в якому місті ти зараз? Вже приєднався до команди в Черкасах?
- Так, я зранку приїхав у Черкаси. Зараз – у готелі. З Артемом Чемякіним говоримо про завтрашню гру проти «Черкаських мавп» і понеділкову – з «Будівельником».

- До речі, про «Будівельник». Саме з цією командою ти провів передсезонні збори, потім грав у складі «Політехніки-Галичини» на Меморіалі Гаврилова у Запоріжжі, відразу після цього – полетів до США на стрітбольний турнір, що проходив у колишній в’язниці Алькатрас… Такий напружений графік виснажив, чи навпаки дозволив тобі, як кажуть, додати?
- Мені подобається такий шалений ритм! Фізичної втоми нема, бо я підійшов до усіх згаданих тренувань і змагань підготованим – разом з друзями (теж професійними баскетболістами) доволі рано – на початку липня – почав готуватися. Звісно, збори з «Будівельником» були непростими, але мені було не так важко, як цікаво. Вважаю, дуже багато чого навчився за цей період. Дуже радий, що мені випала така нагода.

- Після гри з Черкасами, команда грає з «Будівельником». У тебе є здорове бажання своєю грою довести киянам, що вони даремно тебе не взяли до себе?
- Звичайно! Я б сказав, спортивної злості мені вистачає. Намагатимусь продемонструвати, що я не даремно провів місяць з цією командою. Водночас я дуже вдячний керівництву і тренеру за можливість тренуватися з одним із найсильніших клубів України.

- Зі своєю теперішньою командою ти познайомився на турнірі ім. Гаврилова і відразу добре себе зарекомендував у ній.
- Змагання у Запоріжжі були трохи спонтанними для мене, адже я не тренувався з командою до того. Приїхав – і відразу на майданчик. Звісно, не все вдавалося, бракувало взаєморозуміння. На це треба ще трохи часу. Перша гра була не такою вдалою, але інші ми вже грали краще.

- Доволі вдало виступити на турнірі Гаврилова тобі дозволило правильне виконання настанов тренера, чи сам інтуїтивно "нитку гри"?
- Звісно, у першу чергу намагаєшся слухати, що говорить тренер і стараєшся виконувати те, чого він вимагає. Але гра завжди має елемент імпровізації – швидкі атаки, наприклад, коли доводиться грати за ситуацією. Використовуєш те, що напрацював раніше і добре, коли вдається сповна скористатися своїми навичками. Можна сказати, що тут "спрацювало" перше і друге.

- А враженнями про змагання на Алькатрасі поділишся?
- Дуже радий, що мав нагоду побачити гру американських баскетболістів. Там було багато переможців із різних штатів. А також – гравців з більш як 10-ти європейських країн. Мушу сказати, рівень кожного атлета по-своєму відмінний, але дуже високий. Зрозумів, що і нам явно потрібно додавати в атлетизмі. Добра фізична форма дуже потрібна американцям, адже у Штатах підхід до гри трохи інший. Помітив, що баскетбол там більш контактний, судді дають грати, не бачив, щоб хоча б комусь за турнір свиснули пробіжку, або дали фол у нападі. На дрібні фоли, а інколи – і не дуже дрібні, судді часто заплющують очі. Щодо мене особисто, то важко було акліматизуватися. На це потрібно близько трьох днів, а на третій день мені вже довелося повертатися в Україну. До речі, повернення теж переніс нелегко, особливо – першу добу. А зараз почуваюся добре, період адаптації минув.

- У складі «Політехніки» також є кілька кремезних американців. І один з них – Вейн Воллес – так само, як і ти буквально кілька днів тому приєднався до команди. І саме його вважають одним з гравців, який може значно допомогти команді у першій грі сезону з «Черкаськими мавпами». Від тебе черкасцям також слід очікувати "подарунків"?
- Баскетбол – командний вид спорту. Тут треба грати колективно, виконувати певні завдання. А для того, щоб зігратися, спортсменам потрібен час. Про себе можу сказати, що старатимусь, прикладатиму максимум зусиль для того, щоб наша команда перемогла. А про якісь сюрпризи від мене можна буде сказати вже після закінчення гри.

- За «Черкаські мавпи» зараз виступають гравці, які свого часу були твоїми одноклубниками – Шапошніков, Зозуля, Близнюк. Мабуть, проти суперника, манеру гри якого знаєш, легше грати?
- Важливо не те, що ми були одноклубниками, а те, наскільки висококласними баскетболістами є ці хлопці. І чи не найголовніше – в яких ігрових кондиціях вони перебувають саме зараз.

- Чи може тренер звернутися до тебе з проханням трохи розповісти про гравців суперника?
- Мій особистий досвід важливий, але останнє слово – за головним тренером. Наш наставник сам нещодавно грав у баскетбол, тому він добре знає цих хлопців. І коли ми будемо "розбирати" суперника перед грою, саме тренер розповість про кожного гравця команди-суперниці, про сильні та слабкі його сторони і від цього ми виходитимемо. Постараємося втілити думки тренера на майданчику!

politehgalychyna.com.ua