Вейн Воллес: "Я достаточно тихий парень"

Новий легіонер "Політехніки-Галичини" Вейн Воллес прибув сьогодні до табору команди і вже приступив до тренувань. Більшу частину свого шляху до України він подолав повітрям. Цікаво, що саме на гру Вейна у цій стихії, покладає великі сподівання головний тренер львів'ян Дмитро Базелевський. Адже один з козирів Воллеса - гра на підбираннях. А з яким настроєм береться до справи сам центровий? Пропонуємо Вашій увазі інтерв'ю з новобранцем "політехів".

- Вейне, ти приїхав до Львова вчора уночі, а вже сьогодні тренуєшся з новою командою. Як себе почуваєш? Мабуть, втомлений?
- Та ні! Я окей! Справді, дорога була довгою та виснажливою. Я провів у повітрі багато годин, під час пересідань постійно тягнув за собою важку сумку. Летів з Алабами до Києва через Амстердам. Тоді - зі столиці України - до Івано-Франківська (по вівторках львівський аеропорт не приймає - ред.). У Франківську мене й зустріли та привезли автомобілем до Львова. Але я добре себе почуваю, вже тренуюся. Що поробиш, такий у мене спосіб життя! Я мушу бути готовим до таких ситуацій - грати у баскетбол навіть після важкого переїзду напередодні.

- Минулий сезон ти провів в ізраїльському "Маккабі". Був одним з кращих на своїй позиції. А перед тим виступав за БК "Одеса". На твою думку, чемпіонат якої з цих двох країн сильніший?
- Я б сказав, що це дуже подібні чемпіонати, приблизно однакові за своїм рівнем.

- Де ти провів міжсезоння - у Штатах?
- Так, увесь вільний час я був удома. Відпочив, підлікував коліна, з якими мав незначні проблеми.

- До речі, під час одного з матчів за "Одесу" ти сильно травмувався, що надовго вивело тебе з ладу. Судячи зі вдалого сезону в "Маккабі", ти повністю відновився після ушкодження?
- Зі здоров'ям усе гаразд. Старі травми не  турбують і, сподіваюсь, вони не заважатимуть грати на високому рівні.

- Мабуть, важко буде розпочати роботу з новою командою. Адже хлопці протягом двох місяців напружено тренувалися разом, грали товариські матчі під час передсезонних зборів.
- Справді, мені треба дуже швидко познайомитися з усіма гравцями, вивчити їхню манеру гри, побачити, на що здатен кожен з них. Тоді я сам краще розумітиму, як мені доведеться грати. Щоправда, я пам'ятаю кількох гравців з того часу, коли виступав за "Одесу". Я грав проти вашого 12-го номера (Ярослав Зубрицький), а також - 33-го (Артем Чемякін). Можу сказати, що це класні гравці!

- Особисто ти знаєш не багатьох у теперішній "Політехніці", а чи вдалося познайомитися з командою хоча б з допомогою відеозаписів?
- Ні, сьогодні я вперше бачу команду.

- Головний тренер Дмитро Базелевський сказав, що ти потрібен команді на майданчику і над майданчиком. За його словами, "Політехніці" не вистачає гравця, який би добре грав у повітрі - на підбираннях, блок-шотах, робив би грамотні заслони. Чи готовий ти виконувати ці його завдання?
- О, так! Якби я не був готовий, мене би тут не було. Готовий, бо це те, що я роблю усе своє життя.

- Ти вже мав розмову з тренером?
- Ще ні. Зустріч з наставником попереду. Під час цієї розмови він і розповість докладніше про те, як саме бачить мою роль у грі команди.

- Уболівальники, які пам'ятають твою гру за БК "Одеса", спілкуючись у чатах, присвячених баскетболу, пишуть, що твоєю характерною рисою є мовчазне виконання своєї роботи. Мовляв, це твоя харизма - добре робити свою роботу без зайвих емоцій. Ти згоден з такими твердженнями?
- Так, я доволі тихий хлопець. Для мене головне - якісно виконувати поставлені переді мною завдання, а не конфліктувати з усіма, комусь щось доводити словами чи жестами.

- А поза майданчиком ти також такий серйозний?
- Звісно, у вільний від роботи час, я трохи розслабляюся, не можу ж я бути постійно таким сконцентрованим, як під час гри. Люблю трохи порозважатися, повеселитися у колі друзів.

- Чим ще займаєшся у вільний час?
- Люблю комп'ютерні ігри, в Інтернеті сиджу. А у Львові, коли випаде вільна хвилька, піду трохи прогулятися, на місто подивитися. Бо, хоч я вже приїжджав сюди, коли виступав за "Одесу", грав у цьому залі, та нагоди познайомитися з цим містом, у якому тепер житиму, ще не мав.

Беседовал Андрей Ищик