Кирил Большаков: "Можно считать удачей, что у нас 12 побед"

- Кириле Вадимовичу, дозвольте привітати Вас з другою поспіль перемогою у передноворічному референдумі «Лауреати спортивного року», який проводила Запорізька асоціація спортивних журналістів. Адже Ви в цьому опитуванні випередили Павла Нетребу, наставника дворазового чемпіона І Юнацьких Олімпійських ігор зі спортивної гімнастики Олега Степка, і Євгена Черткова, тренера срібного призера чемпіонату світу з греко-римської боротьби Армена Варданяна. До речі, «Ферро-ЗНТУ» визнаний переможцем референдуму в номінації «команди», причому з відчутним відривом від чемпіона України з гандболу – чоловічого клубу «ZTR».
- Дякую, але я спокійно ставлюся до цього визнання. Головне, щоб наступні вирішальні матчі були виграні, а титули приходять і уходять. До того ж наш минулорічний бронзовий успіх у чемпіонаті та виграш Кубка Суперліги зобов’язує нас і в нинішньому сезоні боротися за медалі.

- Наскільки все заплановане на першу половину чемпіонату вдалося здійснити?
- Безумовно, і керівництво нашого клубу, і вболівальники чекали від нас більш високого місця, ніж сьоме. Нам не вистачило кількох додаткових перемог, хоча сприятливі обставини для здобуття їх були. Проте, мушу визнати, що суперники обіграли нас закономірно. Маю на увазі матчі в Дніпродзержинську та Миколаєві, крім того, ще кілька зустрічей із сильними опонентами ми проводили з шансами на позитивний результат. Прикро, що в більшості випадків мої підопічні втрачали ініціативу й мобільність в останні хвилини ігор.

- Чи не свідчить це про те, що трішки не дотягнули у плані загальної фізичної підготовки у передсезонний період?
- Та ні, в цьому плані все гаразд: ті, хто грають – у порядку. Справа в тому, що нам практично в кожній грі протистоять команди, що мають більшу кількість кваліфікованих виконавців необхідного рівня. І ось тут дається взнаки той недолік, який супроводжує нашу команду в нинішньому сезоні: ми не укомплектовані таким чином, щоб гарантувати стабільні результати. Звичайно, намагаємося виправити ситуацію, хоча на сьогодні це зробити непросто.

- Тобто були допущені помилки в селекційній роботі?
- Я б це помилками не називав. Момент пов'язаний із отриманням інформації про фінансові можливості клубу, яка надійшла пізніше, ніж ми уклали перші контракти. Суми підписань не вписуються у ті цифри, що тепер фігурують у кошторисі на утримання команди. Звідси й обмеженість складу, й ротація ряду гравців. Зокрема, симпатичний мені гравець Кевін Тіггс змушений був покинути нашу команду саме через те, що сума його контракту перевищувала рівень якості гри, яку він демонстрував. Тобто у відповідності із цим контрактом він мав грати у півтора рази сильніше, ніж минулого сезону. Звичайно, нам хотілося б підписати одного-двох українських виконавців гарного рівня, але ми таких можливостей не маємо. Безрезультатно завершився перегляд американського легіонера Робертса, не виправдав наших сподівань його співвітчизник Ефеджуку. Та й на позиції Джонсона хотілося б бачити більш кваліфікованого гравця. Як наслідок, мали проблеми з фізичним станом гравців. Уявіть собі, що в будь-якій тимчасово убираємо зі складу, приміром, Кондрусевича і Бернса – в підсумку отримуємо зовсім інше обличчя команди. Ситуацію, що склалася, ускладнювало те, що більшу половину ігор ми провели, маючи в лазареті кількох травмованих гравців. Тож за цих умов можна вважати удачею те, що ми маємо в активі дванадцять перемог. Сподіваюся, що нам вдасться закрити проблемні позиції й отримати можливості для активних форм ведіння гри.

- З Тіггсом, Робертсом і Ефеджуку все зрозуміло. Але ж Чемякін і Шапошников пішли з команди за власним бажанням.
- Ці хлопці добряче допомогли нам у минулому сезоні. Артем тоді досягав результату завдяки працелюбності, націленості, агресивності… Та на початку нинішнього чемпіонату в нього не заладилася гра. Він трішки розкис і втратив бійцівські якості. Вже коли відбувалося розставання, Артем сказав, що в нього п’ятка боліла, а він мовчав, бо не хотів скаржитися. Я з симпатією ставлюся й до нього, й до Олександра Шапошникова, і тільки можу побажати, щоб у тих клубах, кольори яких вони захищатимуть, все в них складалося позитивно.

- Яке враження на Вас справляє нинішній календар змагань?
- Безумовно, чемпіонат став у півтора рази інтенсивнішим за попередній. Думаю, мені й деяким моїм колегам ще треба вчитися, як спланувати підготовчий процес за таких умов. Мені -- обов’язково треба, оскільки я вперше стикаюся з таким напруженим графіком. Тут не можна уникнути проб і помилок. А загалом розклад ігор – цікава річ. Ми розпочинали чемпіонат іграми з потенційними лідерами зі скрипом, а завершували друге коло матчами з командами з середини турнірної таблиці. Тут нічого не поробиш: треба сприймати календар таким, яким він є.

- Можливо, напруженим графіком можна пояснити нестабільність виступу того чи іншого колективу?
- Клуби, що укомплектовані достатньою кількістю вправних гравців, легше витримують цю напруженість. Ми ж є однією з небагатьох команд , що з труднощами переносять такий графік.

- Якими критеріями Ви керуєтесь при визначенні стартової п’ятірки на гру?
- Доречністю появи того чи іншого гравця у стартовій п’ятірці, його станом перед грою. Комусь треба додати впевненості, хтось має зайняти позицію згідно зі стартовою тактикою. Та не менш важливе вміння гравця увійти у гру з лави запасних й підсилити командні дії. Основною ж п’ятіркою є та, що закінчує гру й дає результат.

- З якою лінією команди у Вас виникає найбільше проблем?
- З тією, де ми отримуємо найбільше травмованих гравців. Коли перед самісіньким початком чемпіонату травмувався Вінсент Хантер, була велика проблема в передній лінії. На початку першості отримав травму Георгій Кондрусевич – півтора місяці мали проблему з крайнім нападаючим. Наша біда в тому, що немає рівноцінних замін. У тих командах, у яких два гравці на кожну позицію, це не так болюче відбувається. У нас же, за великим рахунком, - по півтора виконавці на кожну позицію, а якщо точніше – 1,4.

- У деяких засобах масової інформації з’явилося твердження, що Хантер перетворився на класичного центрового. Чи погоджуєтеся Ви з цією думкою?
- Стосовно Вінсента можу сказати, що він, скоріше за все, форвард. У всякому разі, у нас він грає на цій позиції. Та за відсутності повноцінного центрового Хантер виконує й його функції. Вінсент – досить різнобічний гравець. Торік він був за спиною в Томаса, а нині йому доводиться виходити на першу роль, і він у багатьох ситуаціях це робить. Справа в тому, що, класичний центровий коштує великі кошти, яких у нашого клубу немає. Тому не тільки ми, а й ще багато команд запрошують на цю позицію важкого форварда.

- Кириле Вадимовичу, дайте, будь ласка, оцінку грі дебютантів команди.
- Крістіану Бернсу я ставлю тверду четвірку з плюсом за п’ятибальною системою. За інтенсивністю гри він виправдовує наші сподівання, але я чекаю, що він додасть відсотків двадцять в ігровому мисленні, розумінні захисних схем. Іноді його помилки призводять до легких голів суперників. Кеддріку Мейсу – тверду четвірку за старанність. Він – не зірка першої величини, але свою місію виконує. Спочатку американська школа заважала йому в командній взаємодії, але останнім часом Кеддрік став більш організованим. Ентоні Джонсона оцінюю трійкою. Навчений він посередньо, технічно – не так, як хотілося б. Він має бути чорновим гравцем, але поки що лише в кількох матчах Ентоні виглядав непогано. Прихід Сергія Алфьорова був дуже доречним. Хлопець свого часу отримав гідну школу в гарних тренерів. Можливо, йому не вистачає ще впевненості, та коли він адаптується в ігрових схемах, знайде свій жолобок у команді, я впевнений, що Сергій додаватиме у грі.

- Два лідери «Ферро-ЗНТУ» - Олександр Рибалко і Георгій Кондрусевич – уже перетнули 30-річний віковий рубіж. Чи є за їхньою спиною гідні резервісти?
- Олександрові нинішнього року виповниться 32 роки. У складі МБК «Миколаїв» чудово грає старший за нього Леонід Яйло. Все залежить від того, наскільки професіонально людина ставиться до себе, як підтримує свою форму. Я до паспорту гравця зазираю тільки для ознайомлення. Для мене важливо, що він вміє робити на ігровому майданчику, як підготовлений, як працює на тренуваннях… Якщо казати про перспективу,то кожного року склади більшості команд Суперліги оновлюються на 50 – 60 відсотків. Чимало гравців мають однолітні контракти, тож вік гравця у такому випадку вторинний.

- Поставлю питання інакше: Ви уважно стежите за виступами дублерів «Ферро-ЗНТУ»?
- Так, я уважно стежу за їхньою грою. Четверо – п’ятеро з них систематично залучаємо до тренувань разом із основним складом. Щодо ж перспективи, то не кожний український баскетболіст може розкрити свій потенціал. Я знаю багато талановитих гравців, які на високому рівні так і не заграли. Чимало залежить від націленості, самовіддачі, бажання зростати, від розуміння що й як треба робити. Якщо у когось в голові прогулянки та розваги, талант уходить на другий план. Мені дуже симпатичний Іван Тимощук. Щоправда, в нього є проблеми зі школою, зокрема, технікою кидка, а переучувати дуже складно. Але бажання та ставлення до баскетболу в хлопця правильні, тож не виключено, що в нього багато що вийде. Нинішнього року ті резервісти, яких ми час від часу будемо залучати до участі в іграх основного складу, ще нічого не вирішуватимуть. Деякі клуби, в тому числі «Будівельник», пішли на різке омолодження резервних складів, заявивши за них 16-річних баскетболістів, і відразу вік відсунув їх на нижчі щаблі турніру дублерів. Втім, треба брати до уваги не турнірне становище, а добір виконавців, їхню навченість, якість роботи в тренувальному процесі. Адже головне завдання дублерів – не завоювання якихось медалей, а підготовка гравця для головної команди клубу. Та, якщо врахувати вікові обмеження резервних складів гравцями 1989 року народження (за рік їх не підготуєш), то треба робити ставку на юних баскетболістів, молодших на три роки. А це той термін, під час якого хтось раніше, а хтось пізніше з’явиться в основному складі.

- Чи відбуваються якісні зміни у грі аборигенів команди – Якова Змитровича та Станіслава Овдєєнка?
- Сьогодні це пристойні гравці. Та справа в тому, що баскетбол дещо недемократичний вид спорту: можна демонструвати виняткову самовіддачу, але замінити нею ростові дані неможливо. І якщо я довірю Якову певний ігровий час, а на майданчик вийде, приміром, Кравцов або Едвардс, яким Змитрович поступається 12 сантиметрами, від цього ми тільки програємо.

- Немає сумніву, що «Ферро-ЗНТУ» намагатиметься зміцнити свої позиції у боротьбі за вихід до вісімки плей-офф чемпіонату України. А чи ставить клуб мету зберегти запорізьку прописку Кубка Суперліги?
- У чвертьфіналі жереб визначив нам серйозного суперника – МБК «Миколаїв». З цією командою нам грати в нинішньому сезоні дуже непросто.

- Припустимо, Ваші підопічні вийдуть переможцями у двоматчевому протистоянні з миколаївцями й вийдуть у Фінал чотирьох. На що ж там можна розраховувати?
- Скажу так: нинішній чемпіонат уже подарував чимало результатів, що не вписуються у рамки прогнозів. Тож будь-яка команда, добре підготувавшись, може піднести сюрприз найгрізнішому супернику. А кубкові змагання завжди відрізняються від чемпіонату своєю швидкоплинністю і ще більшою непередбачуваністю.

- Залишається побажати, щоб автором головної непередбачуваності нинішнього розіграшу Кубка Суперліги став «Ферро-ЗНТУ».
- Дякую!

БК "Ферро"