Квинтон Доггет - о том, как попал в "Динамо", о жизни в Украине и о мечте

Американський легіонер «Динамо» дав інтерв’ю клубній прес-службі.

- Квінтоне, ти вже два місяці в Україні. Які враження про нашу державу, про українців?
- Тут дуже холодно. Я думаю, що ваші люди трохи сором’язливі. Вони нервують біля мене. Посміхаються, але не говорять багато. Хоча вони знають англійську мову, проте не відчувають себе досить комфортно, щоб зі мною спілкуватись. Я думаю, це через те, що моя англійська трохи заважка для них (сленг).

Загалом, Україна дуже класна, вона відрізняється від інших європейських держав. Мені вдалося побувати в Німеччині, Швеції, Португалії, різниця суттєва, але все одно ваша країна чудова.

- Розкажи трохи про себе. Як розпочалося твоє захоплення баскетболом. Чому обрав саме цей вид спорту?
- Обрав баскетбол в середній школі, коли мені було 12-14 років. В 13 я зламав зап’ястя і не міг грати в американський футбол. Хоча до цього займався якраз футболом. Лікарі казали, що треба почекати, мені не можна було тренуватися, піднімати деякий час велику вагу і т.д. Але я хотів чимось займатись і вирішив спробувати баскетбол. Перша спроба не вийшла вдалою, я не зміг проявити себе в команді. Але ця спроба зробила мене кращим. В подальшому я почав грати в баскетбол після завершення футбольного сезону, просто щоб «вбити час». Мене це цікавило все більше і я підвищував свої навички. А потім повністю перестав займатися футболом і закохався в баскетбол.

- Ким ти міг стати, або хочеш стати після завершення кар’єри?
- Хочу зробити щось божевільне. Допомагати людям, допомагати кожній країні. Був у Нікарагуа, Перу. В державах де багато дітей на вулицях панує бідність та корупційна влада. Хочу допомагати бідним людям. На даний момент граю в баскетбол, проте в майбутньому мене цікавить саме робота на благо всього людства.

- Як складалась твоя професійна кар’єра? В яких країнах вдалося пограти? Що було найбільш пам’ятним?
- Грав у Німеччині, Португалії, Перу, Нікарагуа, США (НБА, Д-Ліга). Найкращий момент був у НБА, в Д-лізі, моя перша гра: початок, ти стоїш перед великою кількістю вболівальників… Моє ім’я на ігровій футболці та скаути НБА в залі. Мабуть, це був один із найкращих моментів у моєму житті, коли ти стоїш і думаєш: «ей, та це найкраще, що може бути, це круто, цікаво». І це того варте. Це варте постійного бігу, кросів, качалки та інших зусиль.

- Розкажи про те, як виник варіант із київським «Динамо»?
- Я збирався повернутись в Д-лігу НБА, але були деякі проблеми з моєю командою, тому чекав вирішення цього питання. А оскільки воно затягнулося, то захотілось знову пограти в Європі. Мені було цікаво дізнатися більше про Україну, власне тому я й тут. Мій агент не говорив з командою. Я сам проводжу пошуки команд, щоб отримати роботу, намагаюсь контактувати з керівництвом та адміністрацією клубів, не чекаючи пропозицій від агента, оскільки він не завжди має можливість зв’язатися з командою. Я сам вийшов на «Динамо», а потім ми спільно з агентом прийняли рішення. Все, що я знав про Україну, це була інформація з новин, в яку я, в принципі, не вірю. Знав, що тут війна, однак проживаючи в США, ми насправді не знаємо, що таке війна, оскільки у нас її ніколи не було. Не знав чого очікувати, проте згадав про позитивні періоди перебування в європейських країнах і подумав: «Хм, це має бути круто. Україна поруч з Росією, можливо там буде холодно, але точно круто».

- З якими незручностями зіштовхнувся в нашій державі?
- Основною проблемою є українська та російська мови. Я знаю кілька простих слів: «Привет, спасибо». Також знаю і деякі погані слова, що чув від перехожих. Окрім англійської можу спілкуватись іспанською, португальською, однак вони зовсім не схожі на вашу. Щоразу, коли тренер щось каже російською, я не розумію про що йде мова. Хоча звісно для нас із Фандербурком наставник також дає вказівки на англійській.

- Що було найважчим, коли ти тільки-но прилетів у Київ?
- Погода. Я звик цілий рік знаходитись в теплому кліматі, коли на вулиці +30-40 градусів, а у вас тут +2, 0, або взагалі мінус. Це трохи складно для мене. А ще у вас немає багатьох солодощів та напоїв, які я так люблю.

- Охарактеризуй український чемпіонат. Як він відрізняється від чемпіонатів тих країн де ти виступав раніше?
- Думаю, що ваш чемпіонат близький до португальського. Однак, ваші гравці більш атлетичні. Як правило, європейські баскетболісти є хорошими снайперами, проте вони не володіють хорошим стрибком та не бігають достатньо швидко. В Україні люди стрибають високо, як наприклад, Фурс. Вважаю, що він один із найатлетичніших спортсменів України, можливо, навіть, Європи. Він високо стрибає та володіє снайперськими здібностями. В Україні багато міцних, сильних баскетболістів. Однак у вас судді не дають нам можливості використовувати більшість рухів дозволених в Д-лізі НБА. Очевидно, це одна із основних проблем, проте я до неї вже звик.

- Який матч в українській Суперлізі, з тих де ти приймав участь, запам’ятався найбільше?
- Думаю, такого ще не було. Зараз йде регулярний сезон. Треба почекати матчів плей-офф, там розпочнеться все найцікавіше. Це те, що неможливо забути.

- Як проводиш у Києві свій вільний час?
- Сплю, відпочиваю, тренуюсь, качаюсь, дивлюсь фільми, витрачаю гроші, їм. А ще слухаю, як Кенні спить (посміхається). Ми живемо разом у двокімнатній квартирі.

- Де встиг побувати, що бачив?
- Я двічі був у «Пінчук арт-центрі», мені сподобалось. Загалом, ми робимо одне й те саме після тренувань: їмо, спимо, дивимось фільми.

- Де любиш їсти?
- В «TheBurger». Там дуже смачно.

- На цьому тижні динамівцям належить зустрітися з «Черкаськими Мавпами» та «Миколаєвом». Ти вже грав проти цих колективів. Що можеш про них сказати?
- Черкаси – нормальна команда. Ми всього лише повинні робити свою роботу, і тоді ми переможемо. А «Миколаїв» - для мене це одна із найнезручніших команд. У гравців є хороші навики, але вони так жорстко грають… З такими суперниками ти або здаєшся, або борешся до останнього та перемагаєш. Думаю, нам буде важко, однак у нас хороша команда, тому ми виграємо. Десь в 5-10 очок.

- Який результат за підсумками всього сезону здатне показати «Динамо»? Чи можливо перед клубом стоять конкретні завдання?
- В Україні ми вже перемагали всіх суперників. Ми знаємо, що можемо обіграти кожного. Я вважаю, що у нас зібрались найкращі баскетболісти. І якщо будемо триматися разом та вірити в себе - переможемо всіх. Разом можемо здолати будь-кого. Я в це вірю. Хочеться виграти чемпіонат. Ми вже перемагали «Хімік», який вважався «королем», тому все в наших руках.

Источник: БК Динамо