Максим Колядов: "Понял,что баскетбол - неотъемлемая часть моей жизни"

Один із цьогорічних новобранців «Політехніки-Галичини», 21-річний Максим Колядов розпочав свою кар’єру в маріупольському «Азовмаші». Спочатку – дитячо-юнацька клубна школа, потім, коли в Україні розпочався чемпіонат дублерів, Максима одразу ж узяли до другої команди маріупольців. Загалом «Азовмашу» він присвятив 8 років.

- Ще звикаю, – зізнається Максим. – Адже і місто нове, й команда. Та й рівень гри зовсім інший, швидкості вищі. Для того, щоб звикнути, потрібно спочатку свій рівень підвищити. 

- У Львові ти тренуєшся з основою та дублем. А запрошували тебе в який склад «Політехніки»? 
- В основу. Але у моїх обов’язках допомагати також і молодим хлопцям.

- Як сам вважаєш, вже доріс до рівня Суперліги?
- Так. Думаю вже час.

- Ти зіграв у кількох товариських матчах і кількох турнірах. Якісь висновки зробив для себе з цих матчів?
- Команда нова, щойно сформована, тому гравцям ще потрібно знайти спільну. Є ще над чим працювати. Але тішить те, що вже видно результат роботи, яку ми виконували впродовж місяця. Позитивні зміни у грі команди є.

- Одразу після сьогоднішнього тренування команда вирушає на турнір до Запоріжжя. Як настрій перед мандрівкою?
- В усіх гравців – бойовий настрій. Дуже хочемо перемогти у кожному матчі. До того ми грали переважно з іноземними клубами, а в турнірі у Запоріжжі братимуть участь українські команди – ті, з якими вже незабаром зустрінемося в офіційних матчах.

- Від Запоріжжя до Маріуполя не так і далеко. Хтось із рідних, близьких приїде побачитися з тобою, підтримати?
- Хотіли батьки поїхати і знайомі, але я усіх попросив не робити цього, щоб мене не відволікали від роботи. Тому ніхто і не приїде.

- Взагалі, за рідними сильно сумуєш?
- Звісно. Часто телефонуємо один одному. Особливо на початку важко було. А тепер дуже і не посумуєш – часу нема. Працюємо за таким щільним графіком, що усі думки – про роботу.

- До речі, як здоров’я? Наскільки відомо, ти проходив медичні процедури.
- Так, через напружений режим з’явилися невеликі травми. Але я вже цілком реабілітувався. Тренуватися не припиняв, лікувався по ходу справи, як кажуть.

- Питання трохи іншого характеру: на твоїй сторінці в одній із соціальних мереж є цитата Майкла Джордана, що «баскетбол – це щоденна важка праця». А у вільний час що робиш? Дехто грає у вуличний баскетбол, працює індивідуально. Ти теж?
- Окрім тренувань з основою, я іноді ходжу на тренування дубля, у деякі дні беру участь у 3-х тренуваннях. Тому вільного часу доволі мало, а той, що є, намагаюся використовувати для відновлення, щоб потім викладатися на всі сто на наступних тренуваннях. Відпочинок – теж важлива складова тренувального процесу.

- Повертаючись до згаданої цитати Джордана, це просто улюблена фраза чи легендарний американський гравець – твій улюблений баскетболіст?
- Улюблених гравців у мене нема. Це просто слова, його думки, з якими я згоден. Втім, саме Джордана, вважаю, кращим гравцем за всю історію баскетболу, але фаворитів у мене нема.

- Твоє фото на тій же сторінці у соцмережі, підписане Basketball it’s my life! (Баскетбол – моє життя!). Коли ти це усвідомив? Відколи почав жити цим видом спорту?
- Це трапилося років 5 тому. Після сезону в нас була відпустка. Ми місяць не тренувалися. І після тижня відпочинку я зрозумів, що без тренувань уже не можу. Не знав, куди подітися, що робити – стільки вільного часу. І тоді я почав тренуватися самостійно. Саме тоді зрозумів, що баскетбол - невід’ємна частина життя.
politehgalychyna.com.ua