Дмитрий Базелевский: "Это было наихудшее стечение обстоятельств"

«Політехніка -Галичина» грала з «Говерлою» відразу без двох плеймейкерів.

Наступного ранку після поразки в Івано-Франківську головний тренер БК «Політехніка-Галичина» Дмитро Базелевський уже був готовий детально розбирати матч. На прохання клубної прес-служби навіть підготував імпровізований звіт.

Гра була одноманітною

- Попри таку різницю в рахунках, різних чвертей і відрізків у матчі не було, - пише Базелевський. - Гра загалом була одноманітною… Скажу просто: ситуація, в яку потрапила моя команда – це найгірший збіг обставин, який тільки міг статися. Посудіть самі, ми грали без двох розігруючих (травмовані Моровіч і Панченко).

Скажу ще про одну річ, яку помітив за собою під час гри і зборів у перерві. Я вимагав від гравців спільного розуміння того, як потрібно діяти і розуміти гру за відсутності плеймейкера. Я наполягав на усвідомленні гравцями іншого плану того, що робив би плеймейкер, і як він будував би гру з цим суперником. Погодьтесь, - це абсурд, чи не так? Це те саме, що намагатися переконати себе у тому, що з’їдеш з гори на самокаті спиною вперед, дивлячись тільки на мапу…

Орієнтир – збірна Іспанії

До того ж, взаємодія решти гравців повинна бути налагодженою настільки, що виходитиме на рівень підсвідомості ідеального розуміння гри. Цього у нас, на жаль, нема. Як на мене, таке розуміння гри є у нинішньої збірної Іспанії. Це саме те усвідомлення взаємодій і передчуття ігрових ситуацій баскетболістами, що звільняє їх від зайвої непотрібної роботи. Коли ж ми вийдемо на цей рівень, мені поки складно сказати. Вся гра з «Говерлою» була за великим рахунком неорганізована і носила характер не визначення сильнішого, а виявлення удачливішого. Ми не грали в баскетбол, ми сподівалися одне на одного, але не робили одне Діло.

І в поразках є позитив

У першій грі з «Говерлою, ми боролися з невпевненістю перед бронзовим призером. Усвідомивши, що з медалістами можна грати на рівних і вигравати, у матчі-відповіді ми не знайшли в собі сил не піддаватися емоціям тимчасового успіху. Це трапилося вже у першій чверті. Ми бажали, щоб нам щастило всю гру. Але такого не буває. І ми почали здавати позиції в другій чверті, точно так само, як «Говерла» програла нам першу. Ми стали програвати, команда розсипалася, організація гри порушилася. Все робилося індивідуально і на удачу. Гравці просто виконували рухи за вказаними комбінаціями, а це не баскетбол.

Загалом, було доволі складно. У спорті, як і в житті, інколи трапляється таке, від чого важко застрахуватися чи уявити, що подібне може трапитися. Але є надія, що і я, і гравці – ми зможемо зробити висновки з тієї ситуації, у якій опинилися. До того ж, завжди слід пам’ятати – неможливо вигравати, не програючи. Зізнаюся, у цьому є певний позитив – на поразках ми вчимося, ми готуємося вигравати в чемпіонаті…

politehgalychyna.com.ua