Николай Вильховецкий: "Хотелось бы еще поиграть за национальную сборную"

Цього сезону вихованець дніпропетровської школи баскетболу є однією з найголовніших постатей у складі «Ферро-ЗНТУ». Микола Вільховецький не лідирує у команді за якоюсь зі статистичних категорій. Та разом з цим, 27-річний захисник демонструє впевнений та стабільний рівень гри. Напередодні поєдинку з рідною для Миколи командою, гравець «феросплавників» розповів клубній прес-службі про очікування від матчу, власний патріотизм та багато іншого.

- Є така традиція – підбивати підсумки року, що минає. Тож, яким для тебе став 2014 рік, як у професійному плані, так і в особистому?

- Найважливіший момент – народження сина Миколки. Це дуже велика радість для нашої родини, ми довго чекали на первістка. Відчуття просто неймовірні. Ми з дружиною домовилися, що я буду присутнім на пологах. Цей момент досі перед очима. Але час летить швидко і зараз вже малюк зовсім дорослий (посміхається). Інколи виникає відчуття, що йому не вісім місяців, а вісім років! Щодо професійного плану, то рік також склався вдало. Я виступаю у хорошій команді, яка демонструє непогану гру, навколо мене чудові люди.

- Чому обрали саме таке ім’я? Адже ти також Микола Миколайович…

- Це була ініціатива дружини, а я не сперечався. Навіть дискусії як такої не було. Тож, наш син став Миколою третім (посміхається), адже мій батько також носить це ім’я.

- Помітив, що під час виконання національного гімну перед матчами ти завжди прикладаєш руку до серця. Можеш назвати себе патріотом?

- Так, звісно. Це пішло ще з різних юнацьких збірних України, членом котрих я був. Перед матчами ми завжди в автобусі виконували державний гімн. Це об’єднувало колектив, усі були дружні. З тих часів залишився у мене цей звичай. Завжди подумки співаю гімн ітаким чином морально готую себе до матчу.

- Питання патріотизму зараз доволі актуальне у сучасному українському суспільстві. В цьому контексті питання: чи є в тебе знайомі або родичі в АТО?

- Мій рідний дядько Сергій зараз у зоні проведення боєвих дій, служить командиром танку і зараз знаходиться десь поблизу Донецька, а сам родом з Вільногорська. Родичі навідувалися до нього, коли він був у відпустці та розповідали, що людина повністю змінилася. Наприклад, я пам’ятаю свого дядька завжди усміхненим та веселим. Нажаль, в мене не було часу до нього приїхати. Батьки кажуть, що зараз від цих веселощів не залишилося й сліду. Він розповідає насправді страшні речі. Всі ми сподіваємося, що все це скоро закінчиться.

- Повернемося краще до баскетболу. Цього сезону «Ферро-ЗНТУ» залишило декілька досвідчених гравців. У зв’язку з цим ти перейняв на себе частину лідерських функцій. Скажи, чи відчуваєш себе одним з провідних виконавців команди?

- Я є частиною колективу, одним з гравців, на котрих покладено відповідальність за результат. Якщо не я, то хто? Навіть отримавши пошкодження у грі з БК «Київ» я на лавці корив себе за те, що підвів хлопців. З тягарем відповідальності проблем немає, адже розумію, що я є одним з найдосвідченіших гравців, разом з Рибалком та Змитровичем. Роблю на майданчику те, що вмію.

- Цього року «феросплавники» вже встигли зіграти з усіма командами. Хто з суперників був найбільш незручним?

- Чесно кажучи, персонально нікого відмітити не можу. А щодо команд, то дуже важко було грати з «Хіміком». Саме з морального боку. Можливо тому, що вони приїжджали до Запоріжжя вже у статусі лідера та непереможної команди. А інший фаворит чемпіонату, київський «Будівельник», нам трапився на шляху на старті сезону.

- Дещо раніше ти згадував про збірну. Наразі тренери вже національної команди України не розглядають тебе як одного з кандидатів на потрапляння до складу. Чи змирився з тим, що двері до збірної зачинені, або ж ще маєш надію?

- Я завжди наполегливо тренуюся та маю бажання виступати й на міжнародному рівні. Адже протягом своєї кар’єри мене викликали до збірної на усіх вікових рівнях. Залучався і до головної команди країни, але потім в мене був важкий період, пов'язаний з травмами. Тим не менш, хотілося б ще пограти за національну команду.

- Як щодо планів на майбутнє? Маєш якісь цілі?

- Чесно кажучи, хотілося б спробувати свої сили у хорошій команді престижного європейського чемпіонату. Але не будь-куди, лише б за кордон. Виступати у складі аутсайдера, чи у другому дивізіоні – не для мене.

- Не можу не запитати і щодо планів про повернення на майданчик, адже гру з «Будівельником» ти пропустив через ушкодження.

- Справді, невеличкі проблеми зі здоров’ям в мене почалися ще до від’їзду у столицю. Наставник дав мені декілька днів на перепочинок, але на розминці перед грою з БК «Київ» вони знову далися взнаки. Сподіваюся повернутися в матчі з «Дніпром». Хочу сказати, сидіти на лавці – це дуже важко. Хлопці бігають по 40 хвилин на майданчику, а в тебе аж коліна тремтять від бажання допомогти.

- На матч з «Дніпром» є додаткова мотивація?

- Не можу цього сказати. Перед кожною грою треба налаштовуватися на суперника та обігрувати його. Тим більше, у Дніпропетровську ми програли доволі багато – залишився невеличкий осад. Треба завершувати календарний рік перемогою та порадувати вболівальників.

- До речі, ти доволі активний у соціальних мережах. Скільки уваги ти приділяєш спілкуванню з вболівальниками та наскільки ти відкритий для них?

- Я дивлюся європейський та американський баскетбол та звертаю увагу, як тамтешні виконавці спілкуються з шанувальниками. Я вважаю правильним, коли гравець відкритий для фанатів. Нажаль, у вітчизняному баскетболі це непересічна подія. Культура спілкування з вболівальниками не дуже розвинена. І це прикро. Можливо, в іншому випадку людей на трибунах було б набагато більше. Щодо мене, то я проста людина, ні від кого не закриваюся. Можу поспілкуватися, відповісти на питання вболівальників. Чесно кажучи, хотілося б частіше організовувати спеціальні заходи для них. Це сприяє взаєморозумінню між гравцями та людьми, що нас підтримують.

- Тоді наостанок можеш запросити вболівальників на останній матч 2014 року.

- Друзі! Дуже хочеться, аби на останній матч календарного року ви заповнили трибуни ПС «ЗАБ» та допомогли нам завершити цю частину чемпіонату на мажорній ноті. А ми, в свою чергу, зробимо все, аби вам віддячити своєю грою!

Источник: bcferro.com.ua