Эшли Хемильтон "У нас очень молодая и талантливая команда"

Британський форвард – Ешлі Хемілтон, який нещодавно підписав контракт з «Черкаськими Мавпами», наразі є одним з лідерів команди. Сьогодні ми поспілкувалися з Ешлі і дізналися, як стати баскетболістом у футбольній країні та як можна перебратися з літньої ліги НБА до третього дивізіону Італії.

– Ешлі, раді бачити тебе знову в Черкасах після виїзного турПричому ти приїхав уже в статусі повноцінного гравця «Мавп».
– Дякую, доїхали нормально. Правда, уже сьогодні я відчув, напевне, єдину українську незручність – холодно тут у вас, дуже холодно.

– Що ще знав про Україну, коли приймав рішення про переїзд?
– В першу чергу, я знав про важку ситуацію в країні – і соціальну, і політичну. Але це не лякало мене, головне для мене – це ігрова практика та прогрес. Взагалі у мене два товариша грали в Україні: це мій партнер по збірній Британії – Джастін Робінсон та Джамал Бойкін, який грав у Черкасах. Здебільшого корисну інформацію дізнався від Джамала. Він мені сказав, що тут ідеальне місце для розвитку, зараз я бачу, що він правий. Приблизно це ж саме мані сказав і тренер. Думаю, у нас непогані взаємини, я знаю, як допомогти команді на майданчику, а вона може допомогти мені розвиватися.

– Ви зіграли уже три матчі, які враження?
– У нас дуже молода і талановита команда. Зараз ми виглядаємо непогано, відрізками наша гра мені дуже подобається, але знаю, що це далеко не всі наші можливості. Нам потрібно ще трохи часу разом, аби покращити свою гру або грати рівніше. Всі це розуміють і гравці і тренери, потрібно лише працювати і зовсім скоро команда може вийти на значно вищий рівень баскетболу. Щодо чемпіонату, то я розумію, що він у цьому сезоні слабший, ніж минулоріч. Разом з тим, я бачу, що з цієї ліги може вийти багато сильних гравців. Ми зіграли три матчі і в кожному з них я бачив багато талановитої молоді.

– Ти адаптувався уже в Черкасах?
– Так, я тут уже майже, як дома, тільки холоднувато. Останні роки я багато часу провів у Лос-Анджелесі та Італії. Зрозуміло, що клімат там зовсім інший.

– До речі, про Лос-Анджелес. Після NCAA у тебе був шанс зачепитися за команду НБА, ти навіть був у літньому таборі «Лейкерс». Згадай той досвід.
– О, це було незабутньо. Дійсно, потрапити хоч ненадовго у структуру команди НБА, це щось. У мене був шанс, але я ним не скористався. Окрім всього іншого, завадила травма. На жаль, ніхто не застрахований від ушкодження, навіть у найвідповідальніший момент. Після цього мені довелося пропустити дуже багато.

– Ти вже зіграв за національну збірну Великобританії. Це одна з твоїх мрій?
– Так, я довго працював, аби потрапити у національну команду. Цього літа у мене був варіант знову грати в США, але я не поїхав, адже таким чином я б не зіграв за збірну. Я дебютував у Національній команді, зігравши кілька хвилин у кваліфікації на чемпіонаті Європи. Я взагалі дуже часто одягав форму збірної, правда, то було у складі різноманітних юнацьких команд. Але ніщо не зрівняється з відчуттям того, що ти граєш за свою Національну команду.

– До речі, як бути баскетболістом у футбольній країні?
– Думаю, що дуже просто. Кожен має робити свою роботу, я намагаюся не думати про культ футболу з 15-ти років. Вік ніби і пізнуватий для початку занять баскетболом, але саме в цей час мене знайшов мій перший тренер.

– Скажи, як гравець національної збірної та людина, яка себе пробувала в літній лізі НБА, потрапила у третій дивізіон Італії?
– Це збіг обставин. Насправді це був перший сезон для мене у Європі, я довірився своєму агенту і навіть не думав про жодні там ліги чи дивізіони. Пропозиція була непоганою з кількох позицій, напевне, головна це фінансова. Але, коли я зрозумів всю ситуацію, трохи розчарувався. Зараз з цим агентом уже не співпрацюю. Сподіваюся, в Україні мені вдасться залишити по собі приємне враження.

 

Источник: mavpabasket.com