Александр Неруш: "Игра в защите - мое главное задание"

Його повернення до складу "Будівельника" пройшло не так голосно, як трансфери інших гравців. Між тим, Олександр Неруш став невід'ємним і важливим чинником в успіхах команди Рімантаса Грігаса. Часом саме його вдалі дії проти ключових гравців суперника виявляються вирішальними в підсумковій перемозі "гладіаторів".

- Сашко, в останній домашній грі проти "Політехніки" ти нейтралізував основного снайпера львів'ян Джерода Хендерсона, а двома днями раніше, в матчі проти "Говерли" встановив власний рекорд сезону з результативності (18 очок). Чим поясниш таку вдалу гру?
- В матчі з івано-франківцями я вдало увійшов до гри в кінці першої чверті. Кілька разів точно атакував кільце, відчув упевненість. Партнери помітили це і стали частіше довіряти мені м'яч. І мені здається, я їх не розчарував. У грі проти "Політехніки" просто виконав вказівки тренера, щільно захистившись проти Хендерсона. Хоча це не лише моя заслуга, вся команда того дня зіграла добре.

- В нинішньому складі "Будівельника" ти виконуєш функції такого собі "баскетбольного ліберо". Часто дієш проти найбільш небезпечних гравців команд-суперниць. В тебе це добре виходить. Не образливо бути в затінку партнерів, які багато забивають?
- Ні, про це і мови бути не може. У кожного в команді своя роль. Крім того, я вже не перший рік виконую такі оборонні функції. Тому гру в захисті вже практично вважаю своїм основним завданням. Ми всі повинні робити те, що приносить користь команді - я, наприклад, вдало граю в захисті, хтось багато забиває, хтось бореться за підбори...

- І все ж таки, який твій рекорд з результативності? Де і коли це було?
- Якщо не помиляюся, 23 очки. Було це кілька років тому в грі з СК "Маріуполь". Торік я забив 17 очок "Крівбасбаскету". Було ще кілька разів, коли долав двадцяти очковий бар'єр.

- З ким з партнерів найбільше товаришуєш? З ким краще всього знаходиш взаєморозуміння на майданчику?
- В першу чергу це Віктор Кобзистий, Сергій Горбенко, Максим Балашов і Володимир Орленко. З цими хлопцями я граю вже не перший рік, тому розуміємо один одного з пів погляду. В цілому ж у нас зараз дружна команда.

- Багато хто з вуличних гравців Троєщини вважає тебе мало не прикладом для наслідування. Звідки така пошана з боку стрітболістів?
- Дійсно, є таке... (посміхається). Річ у тому, що я прийшов в баскетбол через стрітбол. У ДЮСШ почав займатися вже після того, як чимало відбігав на вулиці. Пам'ятаю як після уроків заходив додому лише, щоб кинути портфель, і відразу ж біг на майданчик, де пропадав до вечора. Та і часи тоді були інші. Особливого вибору дозвілля не було. Це зараз у молоді є Інтернет, телебачення, мобільні телефони, клуби... А тоді спорт для нас був єдиним, що по-справжньому цікавило і було доступним.

- Стрітбольні турніри вигравав?
- Чесно кажучи, ніколи не брав участь. Я граю на вулиці просто так. А на змагання мене не беруть, говорять, що професіоналам не можна. Та мені і не потрібне щось доводити в турнірах. Я граю в стрітбол не заради нагород.

- Ти добре забиваєш зверху. Чому так рідко радуєш глядачів цим ефектним елементом в грі?
- Насправді розстрибався я лише останнім часом. До цього два-три роки у мене були проблеми з гомілкостопами, тому над стрибком і слем-данками я практично не працював. А зараз ось нарешті залікував травми, потренував стрибок - звідси і результат. Гадаю, ще не раз порадую глядачів данками в грі.

- Попереду в команди перехідний турнір. Як вважаєш, чи доречна тут якась тактика і розрахунок в підсумковому місці в підгрупі?
- Вважаю, що не потрібно нічого прораховувати. В першу чергу, ми повинні слідувати спортивним принципам. А яке місце займемо - дізнаємось після закінчення перехідного турніру. Необхідно просто налаштовуватися, виходити і перемагати в кожному матчі, як ми це робили в регулярному чемпіонаті.

официальный сайт БК "Будивельник"