Велика команда, яку не цінують

Про деяких людей кажуть, що вони випередили свій час. Так от, Сперз відстали від свого часу. В сьогоденній культурі, яка обожнює Періс Хілтон, яка божеволіє від хитромудрих данків, в якій розваги цінують понад усе, Сперз виглядають неначе Тетріс у країні КаунтерСтрайку.

Сперз, володарі тепер вже чотирьох титулів за дев’ять років, народились не в той час. Ось чому вони є, з велииичезним відривом, найбільш недооціненим чемпіоном в історії НБА.

Але ж ви тільки уявіть їх у 80-тих з Бьордом, Карімом, Меджіком та Айзеєю Томасом. Уявіть бездоганне виконання Сперз проти жорсткості Пістонз. Уявіть Данкана проти МакХейла. Уявіть Родмана і Боуена, які змагаються за титул найбільш неприємного гравця світу. Закладаюсь, що ми б не назвали Сперз нецікавими.

“Я збираюсь офіційно заявити, що ми могли б перемогти їх” – відповів Роберт Оррі, коли його запитали чи змогли б нинішні Сперз перемогти великий Бостон 80-тих років.

Уявіть Сперз, які грають проти Джордана на початку 90-тих. Уявіть Данкана проти Мелоуна. Уявіть Данкана проти Барклі. Уявіть Поповича проти Слоана. Уявіть, як Велика Трійка Сперз їде в Чікаго, щоб спробувати забрати корону у Майкла. Закладаюсь, що телерейтинги не були б такими низькими.

Уявіть Сперз проти Сіксерз сезону 82-83 років. Уявіть жахливу вимову Мозеса Мелоуна проти французького акценту Тоні Паркера. Закладаюсь, ми б не назвали Сперз набридливими.

Ми б просто підкидали б наші шапки в повітря і вболівали б за них.

“В ті часи на майданчику було більше чорної праці” – каже Оррі. “Ми – команда чорноробів, наші хлопці тяжко працюють; в колишні часи подібні речі цінували більше.”

Коли ми говоримо про хорошу гру, ми говоримо про гравців з фундаментальними вміннями, про надійний захист, про досконале виконання найпростіших баскетбольних прийомів, про сильного тренера, про гравців, які б просто грали і не відкривали б свого рота. А потім ми хочемо побачити ще й іншу сторону медалі.

Спитайте себе – коли востаннє когось з гравців Сперз було заарештовано? Коли востаннє хтось з них скиглив з приводу часу на майданчику? Хотів більше грошей? Вимагав обміну?

Подумайте про це наступного разу, коли ви будете плакати, що Сперз знову вийшли в Фінал.

Ми ставимось до Сперз ніби вони є якоюсь карою. Але це не вина Сперз, що вони й досі живуть у стилі 80-тих. Це не вина Сперз, що більшість команд НБА не працює в захисті. Це не вина Сперз, що найгірші генеральні менеджери НБА працюють у найбагатших командах (привіт Айзейї Томасу, Мітчу Купчаку та Денні Ейнджу). Це не вина Сперз, що Східна Конференція перетворилась на трошки покращену версію NCAA. Це не вина Сперз, що вони є найкраще організованою командою в НБА. Це не вина Сперз, що Тім Данкан, найдосконаліший гравець в пост-Джорданівську еру, не підпадає під стереотип чорного спортсмена і тому не може здобути широкої уваги.

“Я думаю, що справжні баскетбольні фани нас цінують” – сказав Майкл Фінлі. “Але сьогодні, коли єдине, що цікавить людей – це висока результативність, повага не така вже й велика. Раніше, коли 80 очок за гру було високим результатом, цю команду цінували б набагато більше. Результативність не означає нічого, цінуються лише перемоги, й наша команда має їх чимало”.

Зараз нам бракує великих команд, і якимось чином замість того, щоб бути проблемою НБА, це стало проблемою Сперз. Сперз мали б нагадувати нам як треба грати в баскетбол, але замість цього ми відвернулись від них і кричимо на всі боки своє гасло – Хто Завгодно, Крім Сперз.

Ми ніколи не баримось з криками про те, як змінились сучасні спортсмени, але наші, вболівальницькі цінності змінились не менше. Колись Сперз шанували б без жодних вагань. Якби ми тільки могли перенести їх в той час, коли вболівальників більше хвилювала просто гра в баскетбол.

Оригінал - тут