Леонид Стефанишин: "Планирую помочь сборной"

Він зіграв у кожному матчі своєї команди у цьому сезоні. У більшості з них виходив у стартовій п’ятірці та багато разів ставав одним із найкращих на майданчику.

Прийшовши до “Політехніки-Галичини” на початку (вже минулого для неї) чемпіонату, форвард Леонід Стефанишин своїми успіхами та наполегливістю заслужив довіру тренера, симпатію журналістів та вболівальників. “Фірмовими” данками та алей-упами неодноразово зривав бурю оплесків на доволі спокійних львівських трибунах.

Однозначно, чемпіонат виявися вдалим як для команди загалом, так і для Леоніда зокрема. Яскраве свідчення цього – клуб продовжив зі Стефанишиним контракт ще на один сезон.

Та якщо до нового ігрового року залишається ще доволі багато часу, то перший підготовчий етап збірної України розпочнеться трохи більше, як за два тижні. На радість нашого сьогоднішнього героя та вболівальників “Політехніки-Галичини”, Леонід Стефанишин отримав запрошення до табору національної команди, куди відправиться на перегляд вже 8-го червня.

Та, мабуть, найбільше досягнення цього року в сім’ї Леоніда та Алли Стефанишиних – це народження сина! Саме заспокоюючи та перекладаючи малого Луку з руки на руку, форвард “політехів” поспілкувався телефоном із клубною прес-службою.

- Леоніде, поділись, будь ласка, своїми враженнями від сезону, що минув для тебе та твоєї команди буквально кілька днів тому.

- Враження від сезону дуже позитивні! Колектив був гарним. Мені особисто вдалося обійтися без травм, а тому я зміг допомагати команді у кожному матчі. Вважаю, що результат, якого досягла “Політехніка-Галичина”, – дуже вагомий. Не лише тому, що у минулому сезоні вона була 14-ю, а у цьому піднялася на 10 сходинок догори. А й тому, що посісти 4-те місце у теперішній Суперлізі, обійти команди рангу “Донецька”, “Хіміка” – це дуже добрий показник. Тому, і командно, й особисто – цей сезон був дуже гарним. Слава Богу!

- Скажи, ти підписав контракт з “Політехнікою-Галичиною” за бажанням Желька Лукаїча?

- Для мене було важливо, щоб тренер залишився. Після того, як Лукаїч продовжив контракт, я остаточно прийняв рішення, що хочу залишитися у цій команді. Кожен гравець знає, що коли наставник йому довіряє, покладає на нього ті чи інші надії, то дуже важливо його не втратити. Я не виключення, тому слідував цьому принципу. Мене влаштовує робота нашого тренера, її специфіка, результат, якого ми досягли у цьому році завдяки його підходу.

- Як виглядає процес підписання контракту. Коли ти дізнався, що тебе хочуть залишити в команді ще на один сезон?

- Підходив до завершення сезон, як і будь-яка людина я розмірковував над питанням подальшого працевлаштування. Тим паче, маючи сім’ю, треба було добре подумати над тим чи переїжджати зі Львова до іншого міста… Тому, практично відразу після того, як “підписався” Желько Лукаїч, я підняв питання чи зацікавлений клуб у моїх послугах. Після того, як виявилося, що інтерес у нас обопільний, почали обговорювати деякі умови контракту. До речі, все це минуло доволі швидко, ми практично відразу порозумілися. Тому, Слава Богу!

- Леоніде, ми говоримо у той момент, коли в Маріуполі триває велика перерва третього матчу фіналу Суперліги, участь в якому бере твоя рідна команда – “Будівельник”. З боку “будки” тобі не надходило пропозицій повернутися після вдалого сезону?

- …ніби ні (усміхається). Взагалі, за регламентом Суперліги, не можна вести переговори з гравцем, який має дійсний контракт. До завершення сезону всі команди дотримувалися цього правила – ні з “Будівельника”, ні з якихось інших команд на мене не “виходили”. А після того, як я сьогодні підписав новий контракт, вже й ніхто не цікавитиметься мною як потенційним новачком протягом року мінімум. Наразі я повністю львівський, і Слава Богу!

- Ваш син паралельно з тобою “відповідає” на запитання. Чи можна сказати, що ця радісна подія – народження дитини – стала й одним із аргументів на користь твого вибору “Політехніки-Галичини”. Адже з маленьким хлопчиком не надто хочеться робити зайві рухи?

- Я би так не сказав! Ми з дружиною, слава Богу, Він мені її послав, любимо подорожувати. І з появою маленького ми не надто змінилися! Стали лише трохи осілішими. І якби потрібно було, ми без великих проблем переїхали б. Але, на щастя, сталося так, що у цьому міжсезонні потреби у цьому не буде! Нас усе влаштовує у Львові. І, дасть Бог, наступний сезон буде не гіршим!

- Незважаючи на те, що ваш син ще зовсім маленький, ви вже берете його на ігри. Як він реагує на те, що відбувається довкола нього під час матчів?

- По-різному. Не скажу, що уважно дивиться всі ігри. Щоправда, інколи може й таке! Дружина розповідала, що він повністю переглянув трансляції кількох наших матчів, що доволі дивно. А іноді він може просто спати протягом цілої гри. Вірю, що він буде спортсменом, можливо – навіть баскетболістом. Задатки у нього є всі! Він у нас такий височенький, гарний – на мене схожий (сміється). Та головне, щоб виріс гарною та доброю людиною!

- Ще одне питання – щодо реакцій. Желько Лукаїч – запальний тренер. І часто під час матчів він може дуже вже емоційно вказувати гравцеві на його помилки. Багато разів можна було бачити, як він поводився так і з тобою! Як ти ставишся до цього? Це допомагає чи ще більше вибиває з колії?

- Розкрию один секрет, про який знає більшість гравців, але, на жаль, вболівальники не надто втаємничені у цю справу. Річ у тім, що коли тренер на тебе кричить, особливо – якщо він виговорює щось на твою адресу частіше, ніж іншим – це дуже гарний знак. Я радив би усім баскетболістам (особливо - молодим) звертати на це увагу! Адже це означає, що тренер бачить потенціал у гравцеві та хоче із нього “зліпити” щось більше, ніж є зараз. Набагато гірше, коли тренер не звертає на тебе зовсім ніякої уваги. Тому я ставлюсь до цього по-філософському. Зізнаюсь, у глибині душі я навіть радію, що наш тренер на мене кричить. Звісно, водночас це і прикро, адже він таким чином докоряє мені за помилки, а вони не радують нікого. Та загалом – це нормально! Це частина нашої роботи, яку ми доволі непогано виконували у цьому сезоні. Він – як тренер, я – як гравець. І саме завдяки такій поведінці тренера у багатьох ситуаціях я почав діяти краще! Цей вплив дуже помітний. До речі, не знаю, як би я поводився, якби був тренером. Можливо, точно так само!..

- У цьому сезоні ти запам’ятався багатьом завдяки ефектним алей-упам. Грати так тобі та Даррелові Мітчеллу казав саме тренер? Чи, може, це було суто ваше напрацювання, а чи просто діяли за ситуацією?

- Тут - усе разом! Зокрема, й заготовки тренера. Він побачив, що завдяки сильним плеймейкерам та хлопцям із добрим стрибком – маю на увазі того ж Майкла Лі, можна вдаватися до такого способу завершення атак. Також ми трохи імпровізували під час тренувань і зрозуміли, що коли ситуація дозволятиме, ми можемо грати саме так, що часто й робили. Але кожен такий ефектний момент – це заслуга цілої команди. Адже вони складаються не лише з пасу одного гравця та стрибка іншого, який і забиває м’яча у кільце. Тут ще присутні заслони та деякі інші нюанси, які не завжди бачить уболівальник. Для того, щоб це вдалося, усі мусять виконати багато роботи.

- Леоніде, зараз ти вже на відпочинку. Де саме і скільки ти перебуватимеш?

- Я вже на Закарпатті, у Синяку. Незабаром відправлюся на процедури. Тут дуже гарні сірководневі ванни, озокерити. А це якраз те, що мені потрібно! Переконався у цьому після відвідин цього місця минулого року. Кожен професійний спортсмен знає, що після 10-ти місяців тренувань та ігор просто-таки необхідно відновитися. Адже після сезону залишилися якісь незначні запалення, мікротравми.

- Тому й цього року приїхав сюди, щоб відновитись не лише фізично, а й морально, психологічно та відволіктися трішки від баскетболу.

- Маю на все це лише 20 днів. Адже вже 8-го червня я повинен бути у Києві, де приєднаюся до табору національної збірної. Це буде збір, на якому тренери хочуть подивитись на баскетболістів, які ще не були у збірній, або були у ній давно… Я один з тих – хто давно не був (усміхається) . Дуже радий, що це знову трапилося.

- Мабуть, не варто й питати чи ти постараєшся зробити все можливе для того, щоб твоїми передсезонними зборами стала участь у Євробаскеті у складі збірної? Адже він якраз пройде напередодні старту нового чемпіонату Суперліги.

- Я вважаю, що будь-який гравець мріє грати за збірну, але… Кожен, хто хоче провести гарний сезон у своїй команді, повинен не відволікатись на щось інше, а пройти повноцінні збори зі своїм клубом, зігратись з партнерами, з новими гравцями. Так, мені лестить те, що я отримав запрошення. Планую допомогти збірній, підсилити її. Але врешті подивимося, як мине міжсезоння особисто для мене. Головне для мене, щоб одне на заважало іншому! Адже і з “Політехнікою-Галичиною” я дуже хочу досягнути якомога вищого місця наступного року!

Источник: bcpg.lviv.ua