Камерон Мур: "Я тут для того, чтобы добыть золотые медали"

Для центрового «Ферро-ЗНТУ» дебютний сезон у професійній кар’єрі проходить зовсім непогано. Кемерон – найкращий ребаундер, найефективніший гравець та лідер команди за кількістю заблокованих кидків суперника. До того ж, протягом регулярної першості він неодноразово гостював у символічних збірних тижня та місяця. В цьому інтерв’ю Кемерон Мур поділився з нами власними міркуваннями щодо різниці між європейським та американським баскетболом, розповів про взаємини з партнерами та зняв завісу таємничості з деяких моментів особистого життя.

- Кемероне, на фініші регулярного чемпіонату ти поступився відразу двома провідними позиціями – найкращого за кількістю підбирань та найефективнішого гравця Суперліги. В обох номінаціях переміг львів’янин Владан Вукосавлєвич. Чого, на твою думку, не вистачило тобі?

- Я невиразно зіграв у кількох матчах наприкінці регулярного чемпіонату. Вукосавлєвич, навпаки, дуже потужно виглядав навесні. Впродовж усього сезону різниця між нами була мінімальною, тож гравцеві «Політехніки-Галичини» вдалося скористатися моїми невдачами та вийти вперед.

- Як вважаєш, протягом нинішнього сезону рівень твоєї майстерності зріс?

- Насамперед, я багато чому навчився. Європейський баскетбол суттєво відрізняється від того, як грають у США. Отже, мало пройти чимало часу, аби я повністю адаптувався до видозмінених правил. Та й взагалі, треба було пристосуватися до незнайомої країни, нових партнерів і тренера, навіть до манери суддівства. Це був новий досвід для мене.

- У чому, на твою думку, найголовніша різниця між європейським та американським баскетболом?

- У США більше уваги приділяється фізичній підготовці. Ти маєш бути швидким, сильним і високо стрибати. Судді там не такі суворі. Що ж стосується європейського баскетболу, то тут переважають тактичні моменти. Акцент робиться на кидки здалеку та комбінаційну гру.

- Що для тебе означають поради та зауваження тренера?

- Це невід’ємна частина моєї роботи. Я адекватно сприймаю будь-які поради та зауваження від головного тренера, адже на те він і наставник, щоб підказувати своїм підопічним та допомагати їм вдосконалювати власну майстерність.

- А серед твоїх одноклубників є такі гравці, до порад котрих ти прислуховуєшся?

- Не можу виділити когось одного чи групу партнерів. Ми всі робимо одну справу, тож багато спілкуємося та радимося один з одним. Якщо хтось може щось підказати одноклубнику – це нормально. Я поважаю думки кожного зі своїх партнерів та намагаюся до них прислуховуватися.

- Пам’ятаю, в минулому інтерв’ю ти казав, що ненавидиш холоднечу. Як же ти пережив цю зиму?

- Я намагався не виходити з квартири без істотної на те потреби. Залишав будинок виключно заради тренувань та матчів. Занадто вже холодно було. Тож, можна сказати, що я провів усю зиму вдома, неначе ведмідь у барлозі (посміхається).

- Між іншим, до Запоріжжя ти прибув разом зі своїм братом Чарльзом. Але в розпал сезону він поїхав до США. Чому?

- Він байдикував тут, абсолютно нічого не робив. Тож, ми порадилися та вирішили, що Чарльзу краще буде повернутися додому.

- Без нього почуваєшся самотнім?

- Звичайно, мені його не вистачає. Взагалі, почуваєшся не кращим чином, коли знаходишся далеко від власної родини. Проте, на щастя, я маю чудових одноклубників. У якомусь сенсі вони компенсують відсутність рідних. (Ренді Кулпеппер, котрий сидів поряд, також не залишився осторонь діалогу: «Кемерон мені, як син. Навіть незважаючи на те, що він більший за мене, я завжди намагаюся за ним наглядати». – Прим. Авт.)

- До речі, якщо ми вже завели тему самотності, то чи є в тебе супутниця життя?

- Ні, немає. Я один-однісінький (посміхається).

- У світі існує думка, що українські дівчата дуже гарні. Погодишся чи спростуєш це твердження?

- Так, у вашій країні є чимало чарівних представниць прекрасної статі (посміхається). Це я встиг помітити за ті вісім місяців, що знаходжуся тут.

- Тож, можливо будеш шукати своє кохання у Запоріжжі?

- Чесно кажучи, навряд. Не думаю, що українки – для мене. В цьому питанні я більше патріот, тому віддаю перевагу американським дівчатам.

- А які якості мають бути в потенційної супутниці Кемерона Мура?

- Всі дівчата різні. Кожна – яскрава індивідуальність. Тож, я спершу маю поспілкуватися з нею, аби скласти якусь уяву та зрозуміти, чи до вподоби вона мені. Саме тому я не вірю, що знайду свою другу половинку в Україні, адже більшість місцевих дівчат не володіють англійською.

- Добре, повернемося до баскетболу. Перший раунд плей-офф особисто для тебе видався не дуже вдалим. Суттєво знизилася статистика та періодично виникало відчуття, ніби тобі не вистачає впевненості на майданчику. Перехвилювався?

- Я б так не сказав. Так вийшло, що у плей-офф я отримував менше ігрового часу, ніж це було в регулярній першості. Відповідно зменшилися й мої статистичні показники.

- Але в останній грі ти, здається, все ж «прокинувся». Чи можна сказати, що до півфінальної серії ти підходиш у хорошій формі?

- Вважаю, що так. Маю віддати належне партнерам – вони суттєво допомогли мені. Перед останнім чвертьфінальним матчем хлопці казали мені, щоб я не замислювався ні над чим, а просто вийшов на паркет та робив те, до чого звик. А під час гри я отримав чимало передач, які зручно було завершувати. Та й, нарешті, я провів на майданчику стільки часу, скільки звик грати протягом регулярної першості. Тож, я отримав заряд впевненості у власних силах і можу сказати, що готовий до наступного раунду.

- У півфінальній серії тобі протистоятиме Мирослав Радуліца, вміння котрого дуже високо цінується в Європі. Що запам’яталося з вашої дуелі з сербом у регулярному чемпіонаті?

- Радуліца – гарний гравець. Габаритний та дуже сильний фізично. Разом із цим серб доволі вмілий виконавець, який почувається під кільцем суперника, наче риба у воді. Його головною зброєю є вміння зіграти спиною до кошика – тож я маю бути пильним.

- Боротьба за медалі чемпіонату Суперліги у розпалі. Чи готовий ти «вмирати» на майданчику заради перемог своєї команди?

- Саме задля цього я тут – грати заради перемог та здобути золоті медалі!

Источник: bcferro