Александр Рыбалко: "Ничего невозможного нет"

Олександр Рибалко вже п’ятий сезон поспіль є невід’ємною складовою «ФЕРРО-ЗНТУ». Він не тільки капітан, а й найдосвідченіший гравець команди. Після повернення з непростого виїзду він люб’язно погодився на інтерв’ю, під час якого поділився думками щодо причин останньої поразки, розповів про свою родину, про настрій, що панує напередодні важливих матчів з двома київськими клубами.

- Олександре, минулої неділі «ФЕРРО-ЗНТУ» зазнав першої поразки у сезоні, тож, розпочнемо розмову саме з неї. Розкажіть, у чому, на ваш погляд, причина невдачі в Южному?

- По-перше, «Хімік» є важким суперником для будь-якого клубу. В команді сталася зміна тренера, змінилася й філософія гри. Навіть визнані фаворити, «Донецьк» та «Азовмаш», у рідних стінах поступилися їй. У нас передумови для успішного результату були, але важко розраховувати на перемогу після провальної першої половини.

- Під час міжсезоння запорізька команда тренувалася вдома, у зв’язку з чим Кирило Большаков неодноразово зазначав, що потрібен час, аби гравці набули оптимальних кондицій. Можливо, й у цьому причина поразки в Южному?

- Так, можливо, ми ще не набрали необхідної ходи для того, щоб перемагати суперників рівня «Хіміка». Та й наставнику, звичайно, видніше.

- Усім відомо, що ви є справжнім професіоналом і навіть у відпустці не забуваєте про підтримання фізичної форми. Дасте кілька порад початківцям?

- Звісно, підтримання форми для спортсмена є важливим моментом, бо якщо ледарювати, то можна розгубити усі навички. Цього літа у мене був зовсім невеликий період, два-три тижні, коли я майже не отримував ніякого навантаження. А після цього почав качати прес, спину, здійснював невеличкі пробіжки, виконував вправи з резиновим амортизатором. Входити у сезон з нуля неприпустимо, бо збільшується ризик отримати пошкодження на першому ж тренуванні.

- До речі, минулого сезону ви зазнали важкої травми. Зараз вже не відчуваєте її наслідків?

- Ні, все в порядку. Лише є деякий дискомфорт від наколінника, який тепер необхідно носити. До нього я ще не зовсім звик.

- Чи не тому на старті сезону у вас несподівано виникли деякі проблеми з реалізацією дальніх та вільних кидків?

- Та ні, не сказав би. Скоріше за все, ще не увійшов до ігрового ритму.

- Добре, покінчимо з неприємними темами та перейдемо до більш позитивних. У першому ж поєдинку з «Дніпром» вам підкорився рубіж у 1000 набраних очок у чемпіонатах Суперліги. Якось відзначали цю подію із сім’єю або з одноклубниками?

- Я ніколи не ставив мету досягти якихось неймовірних статистичних показників. Тож цю «подію» не відзначав та й, власне кажучи, не загострював на ній увагу.

- До речі, ви, як капітан команди, є людиною публічною, завжди на видноті. А ось про вашу родину майже нічого не відомо. Відкинете завісу таємниці?

- Ніякої таємниці немає. Я неодноразово в інтерв’ю згадував мою дружина Наталю і доньку Олесю, яка цієї осені стала першокласницею. Вони завжди мене підтримують. Усі мої перемоги та невдачі ми переживаємо разом. Наталя – домогосподарка і, коли ми граємо на виїзді, вона спостерігає за грою за допомогою Інтернету та вболіває. Наталя – невід’ємна частина мене.

- Як ви зустріли майбутню дружину?

- Ми познайомилися у Харківському національному університеті Внутрішніх Справ, де навчалися в одній групі. З того часу ми разом.

- А в доньки є інтерес до баскетболу?

- Їй, як дитині, цікаво, як м’ячик потрапляє до кошика. Навіть коли я йду на тренування, вона каже: «Тато йде бігати, стрибати та веселитися».

- У «ФЕРРО-ЗНТУ» ви вже п’ятий сезон. Можна сказати, що Запоріжжя стало для вас другим домом?

- Ну, якщо ведеш не кочівний спосіб життя, а постійно повертаєшся до одного й того ж місця, то це і є домівка. У Харкові я також провів чимало часу, з 1997 по 2005 роки. Тому в мене, можна сказати, є кілька міст, які я можу вважати домом.

- Під час міжсезонні запорізьку команду покинув ваш близький приятель Георгій Кондрусевич. Чи підтримуєте зв'язок?

- Так, звичайно ж, підтримуємо. Регулярно спілкуємося за допомогою «скайпу».

- Георгій на Батьківщині, у Білорусі, дебютує в ролі асистента головного тренера команди «Свіслоч». А ви після завершення кар’єри не маєте бажання спробувати себе на тренерському містку?

- Не знаю, ще не замислювався над цим. Хоча Кирило Вадимович казав, що з мене може вийти тренер. Та наразі я – діючий гравцем, а що буде далі - побачимо.

- Після від’їзду Кондрусевича з ким з партнерів частіше спілкуєтеся?

- З Яковом Змитровичем, Артемом Буцьким. Взагалі, зрозуміло, набагато більше спілкуюся з українцями. І не тільки з тими, котрих вже назвав, а й з молодшими колегами.

- Якщо ми вже почали розмову про партнерів, що можете сказати про новачків, які підписали контракти нинішнього року?

- З ними не настільки часто спілкуюся, тому що заважає мовний бар’єр. За Кемерона Мура можу сказати, що це – спокійний, скромний хлопець. Так вийшло, що після від’їзду Кондрусевича під час виїзних турів я мешкаю в одній кімнаті с Кемероном. Що ж стосується його ігрових якостей, це питання до головного тренера.

- Після непростого виїзду до Одеської області на «ФЕРРО-ЗНТУ» чекають не менш важливі домашні матчі проти столичних команд – «Будівельника», який ще не пізнав гіркоти поразки, та БК «Київ». Який настрій зараз панує у колективі?

- Після поразок, звичайно, завжди хочеться довести, що негативний результат був випадковим, і ми заслуговуємо на вищу позицію у турнірній таблиці. А «Будівельник» є відмінним подразником для будь-якого колективу, і нам кортить прибрати «нуль» з графи поразок у киян. Втім, обидва наступні матчі для нас важливі ще й з тієї причини, що надалі на нас чекає виїзд до діючого чемпіона, якого обіграти буде ще складніше.

- Минулого сезону запорізька команда була дуже близькою до потрапляння до фінальної серії. Як вважаєте, цього сезону вам до снаги боротися за місце вище третього?

- За тією грою, що ми демонструємо зараз, – навряд. Але, якщо зуміємо повернути собі той рівень, який був у завершальній стадії минулого сезону, то, звичайно, зможемо. Нічого неможливого не існує. Проте, нині ще зарано давати відповідь, бо на цьому етапі кожна команда має якісь шанси. Чемпіонат покаже, хто на що спроможний.