Александр Волков: "Есть несколько проблем с составом сборной"

До Вашої уваги інтерв’ю президента Федерації баскетболу України Олександра Волкова стосовно збірних України різних вікових категорій, підготовки до Євробаскету-2015, а також розвитку баскетболу 3х3.
 
- Ми всі очікуємо старту національної збірної України у відбірковому турнірі на Євробаскет-2013. Цього року команда в дещо оновленому складі, є зміни в тренерському штабі. Наскільки нинішня збірна відрізняється від торішньої за своїм духом, за своїми перспективами?
- Передусім хочу сказати, що багато років існування Федерації баскетболу України та національної збірної були певні стереотипи. І у гравців, і у тренерів, і у вболівальників були запитання, чому збірна не може добре себе проявити в офіційних іграх. Торік ми залучили групу американських тренерів на чолі з Майком Фрателло, і був зовсім інший рівень підготовки, починаючи з власне баскетболу, і завершуючи побутовими умовами, рівень яких відповідає будь-якій національній збірній у будь-якому виді спорту. І громадськість, і гравці до цього поставилися скептично. Однак минув час, ми бачимо результати. Збірній не вистачило зовсім трохи, щоб потрапити до еліти європейського баскетболу. Якщо раніше ми раділи перемогам над Болгарією, Бельгією, адже бувало, що поступалися таким командам навіть удома, то вже на торішньому Євробаскеті наша команда на рівних боролася з Росією, мала шанс виграти у Словенії. Наших, так би мовити, старих конкурентів – Болгарію та Бельгію – перемогли впевнено. Лишень провалили половину гри з Грузією, що й не дозволило нам вийти до наступного раунду. Минув рік. Звісно, нині формат змагань не той – це не фінал, а кваліфікація. Не можна сказати, що наша група сильна. Так, є деяке хвилювання щодо збірних Хорватії та Угорщини. Поки що не знаємо можливостей Австрії та Кіпру, за якими наразі спостерігає наш скаут. У цьому році на збори національної команди приїхали понад 20 гравців. В очах кожного баскетболіста є бажання потрапити до складу збірної. Я бачу, як засмучуються баскетболісти, котрі залишають команду. Окрім Кирила Фесенка, до збірної приїхали всі викликані гравці. Приїхав Артур Дроздов, котрий одразу став капітаном, миттєво знайшов спільну мову з Майком Фрателло, і Артур, справді, сьогодні є лідером команди і на майданчику, і поза ним. Мене радує, що сьогодні тренери збірної не можуть визначитися, кого залишати в складі, кого відсіювати. Раніше, на жаль, не було такої конкуренції. Нині ж у збірній є нові гравці, котрі під час тренувального процесу та товариських матчів здобули собі місце в збірній. Наша команда продовжує тренуватися в розширеному складі, Майк Фрателло залучає гравців молодіжної збірної. Це дає можливість побачити наші перспективи. Вчора 14 гравців вирушили на Міжнародний турнір до Тбілісі, кілька баскетболістів залишилися тренуватися в Києві. Вважаю, цей турнір розставить усі крапки над «і», й після короткого збору в Дніпропетровську відбудеться перша і дуже важлива гра зі збірною Угорщини.

- Ви постійно спілкуєтеся з головним тренером збірної України. Які його враження від цьогорічної команди?
- Він уже краще знає гравців, розуміє їхню психологію. Так, є певні проблеми зі складом. Перша – фізичний стан Сергія Ліщука. Всі розуміють, що він багато років грає як лідер в клубі та збірній, має не заліковані травми, які потрібно лікувати. Він, як капітан команди, приїхав на перший збір. Лікар збірної відзвітував щодо його здоров’я. Сергій передав капітанську пов’язку команді, гравці обрали нового капітана. Олексій Печеров, котрий має сімейні проблеми пов’язані зі станом здоров’я близької людини, теж приїхав на збір. Майк Фрателло відпустив його додому. Нині Олексій повернувся в розташування команди. Стосовно Кирила Фесенка скажу наступне: Федерація і тренерський штаб збірної – це не «Скотланд-Ярд», не організація, яка займається розшуком людей. З Кирилом зв’язувалися, він брав трубку, потім перестав відповідати. Все можна було вирішити цивілізовано – приїхати до збірної, на зборах пояснити ситуацію. Якщо він має якісь проблеми, всі до цього поставилися б з розумінням. Тепер нам доведеться застосовувати до Фесенка санкції через те, що він не з’явився на збори. Писатимемо до ФІБА, добиватимемося дискваліфікації. Радує, що з’явилися нові гравці, такі як Натяжко, Корнієнко, Тимофеєнко та інші, котрі одразу влилися до складу, і на сьогодні є баскетболістами, на яких збірна розраховує. Оновлення команди, «свіжа кров» - це завжди радує. Після проведених товариських турнірів можна зробити такі висновки: ми впевнено перемагаємо такі команди, як Болгарія і Польща. Ми вже наблизилися, скажімо, до рівня збірної Туреччини, нам не вистачило зовсім трошки для перемоги. Але поки що не досягли рівня Сербії. Команда Сербії не потрапила на Олімпійські ігри, але за рівнем гри мала б там бути – це одна з найсильніших збірних світу. Товариські матчі з командою Сербії стали своєрідним показником, чого нам треба прагнути, а саме якомога швидше подолати цю відстань між рівнем таких команд, як Сербія і нашим сьогоднішнім рівнем. Це наше завдання, ми цього прагнемо. Відзначу, що офіційні ігри – це зовсім інша історія, тому поєдинки з Угорщиною та Хорватією продемонструють наш реальний рівень. Сподіваюся, що симбіоз гравців, котрі вже знають Майка Фрателло та тих, хто прийшов до збірної цьогоріч з палаючими очима і бажанням грати, дасть результат.
 
- Домашні матчі збірна України проводитиме в різних містах. Чи зможе вся Україна спостерігати за грою збірної по телебаченню?
- «Перший Національний» підтвердив, що всі домашні матчі транслюватимуться в прямому ефірі. Виїзні поєдинки показуватимуть в запису пізно ввечері. Сподіваюся, прихильники баскетболу зможуть побачити максимальну кількість ігор.
 
- Національна збірна ще тільки готується до офіційних поєдинків, 9 серпня стартує на чемпіонаті Європи юніорська команда. Натомість молодіжна та кадетська збірні вже завершили виступи на першостях континенту. Які попередні підсумки можна підбити?
- Ми ніби «забронювали» за собою 12 місця, вже який рік поспіль. Наші збірні видають окремі яскраві матчі, однак результат залишається таким самим. У нинішньому році Майк Фрателло з асистентами провели тренування молодіжної та юніорської збірних спільно з їхніми тренерськими штабами. Вважаю, цю практику треба продовжити, і в наступному році зробити мікроцикл таких тренувань для кожної збірної. Щоб і кадети, і юніори, і гравці молодіжки уявляли, що на них очікує в національній команді, і несли цю інформацію далі, повертаючись до своїх клубів. Ми також збільшили кількість товариських турнірів для всіх збірних в осінньо-зимово-весняний період, і збільшуватимемо надалі. Під час засідання Президії Федерації ставитимемо тренерам запитання: «Чого не вистачило для потрапляння до вісімки, для боротьби за медалі?». Так, треба визнати, що у кадетської та молодіжної збірних були не найлегші групи на чемпіонатах Європи, і в другому раунді наші команди виходили на лідерів європейського баскетболу. Ми сьогодні знаходимося в ролі тих, хто наздоганяє. Той шлях, який ці команди пройшли 20-30 років тому, ми проходимо зараз. Це довгий процес. Однак передусім і гравці, і тренери повинні повірити в себе. Подивіться, відбулося ЄВРО-2012, виявилося, що ми не гірше за інших можемо проводити масштабні змагання, не гірше за інших можемо грати в футбол. Сьогодні до молодіжної, юніорської та кадетської збірних прийшло покоління, яке народилося і виросло в незалежній Україні. Це люди з новою ментальністю, котрі не пам’ятають Радянського Союзу, вони росли в Україні й бачили, те, що створювали ми. База – це віра в себе, у власні сили, в те, що ми можемо перемагати, бути на високому рівні. Коли ця віра стабілізується, можна очікувати на результат, та поки що ми в процесі. На жаль, він не відбувається швидко. Якщо взяти за приклад Іспанію, Литву і Росію... Я пам’ятаю, коли іспанці почали вкладати в розвиток баскетболу, з якого рівня вони починали, як довго тривав цей процес. 30-40 років вони займалися розвитком баскетболу, сьогодні вони мають результат на рівні всіх збірних. Але основа цього результату закладалася 40 років тому.  Литовці мають сьогодні результат, тому що вони закладали цю базу відразу після здобуття незалежності. Я пам’ятаю, коли литовці привезли групу американських тренерів на початку 90-х років, був серйозний конфлікт між литовськими тренерами, котрі вважали, що вони, мовляв, все самі знають, американці їм не потрібні і тими, хто вважав, що без нових ідей, нового американського підходу до баскетболу в цілому не буде розвитку. Згодом вийшов такий симбіоз литовського баскетболу з вкрапленнями американського, адже було багато контактів, багато клінік. І це дало результат – на Олімпіаді 1992 року, на чемпіонатах Європи. Сьогодні маленька Литва в лідерах баскетболу, тому що фундамент було закладено 20 років тому. Ми ж прийшли до цього тільки торік. Нам потрібно наздоганяти. Необхідно, щоб тренери перейнялися ідеєю навчання. Приміром, в наших планах відправити Віталія Чернія на один рік на навчання до США, щоб він пройшов і систему університетського баскетболу, і систему професіонального баскетболу, а також досконало вивчив англійську, психологію індивідуальної роботи, тобто всі речі, необхідні в сучасному баскетболі. Це покоління, яке зараз в національній збірній через якийсь час перейде на тренерську роботу, і їх не потрібно буде навчати чомусь новому, адже вони пройшли тренування з такими фахівцями як Майк Фрателло, як Боб Хілл, як Брайан Хілл. Їм потрібно буде тільки вдосконалюватися. Сподіваюся, з цього покоління в Україні з’явиться генерація нових тренерів.
 

- Ми не можемо не згадати про жіночий баскетбол, у якого цьогоріч є успіхи – дівчата вийшли до фінальної частини чемпіонату Європи. Наскільки очікуваним було це досягнення для Вас?
- Я дуже задоволений, що жіноча збірна потрапила до фінальної частини чемпіонату Європи. Федерація зробила максимум можливого для якісної підготовки. А тренерський склад – максимально професіональний, який має і досвід, і молодість – зробив усе, щоб приїхали найкращі гравці. Звісно, у нас була дуже серйозна група: Білорусь, яка останнім часом постійно перебуває в когорті найкращих збірних Європи, сильні команди Ізраїлю та Угорщини, яка претендує на лідерство в європейському жіночому баскетболі. Як ви знаєте, в 2015 році Угорщина прийматиме чемпіонат Європи. Наші дівчата зуміли піднести такий приємний сюрприз. Це було нелегко, все вирішувалося в останньому матчі з сильною командою Угорщини, під час якого наші баскетболістки зуміли переламати хід гри і здобути таку важливу перемогу. Так, хороші умови створено, однак ми маємо шукати шляхи для покращення баскетболу, починаючи з 16-річних і завершуючи молодіжкою. Якщо подивитися на склад учасників жіночих чемпіонатів Європи всіх вікових категорій, то побачимо, що баскетбольні країни чомусь знаходяться в дивізіоні В, а не баскетбольні – в еліті. Така специфіка жіночого баскетболу. Ми дбаємо, щоб дівчата мали достатньо турнірів, якомога більше грали зі своїми однолітками, відчували атмосферу міжнародних змагань, щоб мати з цих команд приплив гравців до національної збірної, дівчата розвиваються швидше, тож не рідко основні гравці молодіжки були основними гравцями національної збірної. Є хороші новини – кілька українських міст прагнуть розвивати жіночі команди. Зокрема, приємна звістка прийшла від губернатора Кіровоградської області Сергія Ларіна про те, що він створює жіночу команду. Не секрет, що майже всі гравці української збірної  виступають за кордоном, на хорошому рівні, в сильних командах. Однак хотілося би, щоб і чемпіонат України був конкурентоспроможним, щоб у ньому росли потенційні кандидатки до збірної. Ви знаєте, будь-який вид спорту розвивається, коли є конкуренція. Хтось, приміром, створює команду, за ним починають тягнутися. Це дуже важливо. Нині ми чекаємо сплеску в жіночому баскетболі, тенденції до цього є. Чому, наприклад, в Росії жіночий баскетбол на такому рівні? Тому що свого часу була конкуренція Москви та Єкатеринбурга. Ця конкуренція призвела до того, що великий бізнес почав вкладати гроші в жіночий баскетбол. В результаті це призвело до просто унікальних цифр – в Росію стали приїжджати провідні американські та європейські баскетболістки. Піднявся рівень чемпіонату Росії, і відповідно збірна має досвідчених гравців.
 
- Останнім часом в Україні активно розвивається баскетбол 3х3. Анонси ігор з’являються на телебаченні та радіо. Як Ви бачите подальше майбутнє масового баскетболу?
- Я дуже радий, що несистемний спочатку рух, оснований на любові до баскетболу, формалізований ФІБА-Європа та ФІБА. Відома вертикаль, як цей вид спорту розвиватиметься. Ті здобутки, що накопичилися в Україні в цьому виді спорту, дають результат. Сьогодні є конкуренція між двома організаціями, які прагнуть розвивати баскетбол 3х3 в Україні. Федерація баскетболу України допомагає їм обом, намагається їх об’єднати. Це демократичний, вільний, легкий вид спорту, який приваблює масу прихильників, розвивається з величезною швидкістю. В цьому виді спорту Україна не наздоганяє, а йде в ногу з сучасним розвитком баскетболу 3х3. Вважаю, ми посядемо провідні позиції у світі в цьому виді спорту.

- Ми не можемо не торкнутися теми Євробаскету-2015. Які найближчі плани стосовно підготовки до чемпіонату?
- На сьогодні відомо, хто займатиметься будівництвом арен. Наразі триває підготовчий процес, переговори, координація роботи між приватним сектором і державою, всі деталі щодо зокрема вигляду арен затверджуватимуться у вересні.

ukrbasket.net