Вадим Чечуро: "Перед решающим матчем всей сборной смотрели фильм "В бой идут одни старики"

жіноча національна збірна України виборола путівку на чемпіонат Європи 2013 року . Українки залишили за бортом жіночого Євробаскету такі міцні команди, як Угорщина та Ізраїль. До цього успіху збірну України привів новий тренер Вадим Чечуро, котрий зумів одразу після виснажливого клубного сезону за якийсь місяць створити Команду з великої літери. Вадим Геннадійович розповів, як здобувалася ця перемога.

Майже кожен поєдинок у цьому циклі був для нас як останній. Що можете сказати, підбиваючи підсумки кваліфікаційного турніру?

Передусім я хочу подякувати дівчатам за два місяці важкої праці. Всі викладалися на сто відсотків. Не всі потрапили до складу, але що вдієш, в команді можуть бути лише дванадцятеро гравців. Якщо говорити про ігри, ми ускладнили собі життя поразкою від Ізраїлю. Після цього, як ви сказали, кожний матч був наче на лезі ножа, адже після кожного наступного поєдинку ми могли втратити шанси на вихід до фінальної частини чемпіонату Європи. Коли Білорусь поступилася Ізраїлю, у нас з’явився шанс на вихід з групи після гри з білорусками. Був сильний психологічний тиск, до того ж Білорусь дуже хороша команда, в першій половині матчу ми поступалися 17-ма очками. Потім почали наздоганяти суперника, нам не вистачило зовсім трохи, втім і Білорусь не той суперник, який може втратити такий відрив за половину гри. Тим не менше, наші дівчата показали характер, билися на майданчику, в підсумку програвши 8 очок. Початок останнього, вирішального поєдинку з командою Угорщини видався нервовим, тиснув тягар відповідальності за результат. Зрештою, ми вирвали цю перемогу й задоволені, що потрапили на чемпіонат Європи у Франції.

Як Вам вдалося надати дівчатам такої впевненості у власних силах? Адже вони демонстрували характер, якому можуть позаздрити деякі чоловічі команди.

Я провів багато бесід з дівчатами окремо, й з усією командою разом. В моєму розумінні успіх жіночої команди на 70% залежить від психології, а тільки решта 30% – це баскетбол. Я намагався різними способами налаштовувати дівчат на гру. Не враховуючи першого матчу з португалками й домашньої зустрічі з Ізраїлем, у всіх поєдинок початок був дещо розмазаним. Гадаю, це слов’янський менталітет, ми любимо створювати труднощі, потім їх героїчно долати. Попри все ми всі працювали на один результат, у важкі моменти дівчата билися одна за всіх, і всі за одну, якщо хтось припускався помилки, партнерки старалися виправити ситуацію. Ми грали як команда. Перед останнім матчем ми всі разом подивилися фільм «В бой идут одни старики». Деякі дівчата не бачили цю стрічку раніше. Гадаю, цей перегляд допоміг нам у психологічному сенсі. Це теж одна з цеглинок нашої перемоги. Важливо також, що ми мали шикарні умови для підготовки. Ми були зосереджені лише на баскетболі, жодних інших питань не виникало. Це дуже важливо, адже напередодні зборів у всіх завершилися важкі клубні сезони, а це означає і психологічну втому, і мікротравми. Однак дівчата вистояли, продемонстрували характер.

Під час вирішального поєдинку за Вашу команду вболівали гравці та тренери чоловічої національної збірної України, котра проводить збір у Южному. Наші дівчата продемонстрували хлопцям на старті їхньої підготовки, як потрібно боротися.

Думаю, так. З іншого боку дякую хлопцям, що вони прийшли на гру, підтримали дівчат. Так, є жіночий, є чоловічий баскетбол, але є єдина команда під назвою Україна. Ми, звісно, теж вболіватимемо, й бажаємо удачі хлопцям, бажаємо, щоб вони теж вийшли до фінальної частини Євробаскету.

Буквально за місяць гравці з різних клубів змогли зігратися. Як Вам це вдалося? І чим відрізняється робота в клубі і в збірній?

Важко було пройти цей шлях до кінцях, імовірно, нам не вдалося зігратися на сто відсотків, ми більше зіграли на характері. Звісно, це наш мінус, що всі збірниці виступають за різні клуби, тільки Цекова і Панченко грали разом в «Динамо». Всі дівчата – лідери в своїх клубах, м‘яч на майданчику один, а кожна хоче забивати, кожна хоче вигравати матч. Тому на побудову командної гри пішло чимало часу. Втім, найважливішу роль в перемозі зіграли характер і ставлення дівчат до роботи, до важких ситуацій на майданчику.

Несподівано для багатьох уболівальників лідерські якості проявила наймолодша баскетболістка в складі збірної Аліна Ягупова, котра майже не мала досвіду поєдинків такого високого рівня.

У кожному матчі хтось з дівчат відігравав важливу роль, можливо, не набирав 20-25 очок, але грав на команду в переломні моменти. У кожній грі був інший лідер. Аліна переходить із молодіжного баскетболу в дорослий. Я багато з нею розмовляв. В останньому поєдинку Ягупова зіграла взагалі без зауважень,на дуже високому рівні. Вона може грати як лідер, але що важливіше, може грати на команду. Вона стала сильніше грати в захисті, порівняно навіть з початком відбіркового циклу. Якщо вона далі так працюватиме, то стане одним з найсильніших гравців не тільки України, а й Європи.

Що означає особисто для Вас ця перемога?

Після фінального свистка було море щастя. Втім я ще повністю не усвідомив, що відбулося. Було важко, однак ми довели, що гідні виступу на чемпіонаті Європи. Проведена нелегка робота, адже з жіночим колективом, скажу чесно, працювати непросто. Ми знайшли спільну мову і з тренерським штабом і з Федерацією баскетболу. Ще раз повторюся, що було створено всі умови для досягнення результату. Хочу подякувати Геннадію Сергійовичу Защуку, що всі питання оперативно вирішувалися, ми не мали жодних проблем.

Ви кажете, що з жіночим колективом непросто працювати. У Вас була помічниця Ірина Щіпакіна, котрій, певно, в деяких моментах було простіше знаходити спільну мову з баскетболістками.

Звісно, вона дуже допомагала. Так само як і дуже досвідчений тренер Валентин Мельничук. У Ірини Щіпакіної жіночий погляд , у Валентина Федоровича – чоловічий, тому мені було легше знаходити вірні рішення. Ми багато спілкувалися, скажу, що бесіди були непрості. Але в підсумку ми працювали як єдиний колектив. Я вдячний також Сергію Вознюку, котрий займався відео. Окрема подяка лікарю та масажистам за те, що у нас за весь цей період не було серйозних травм, вони поставили всіх гравців на ноги після важкого клубного сезону.

Олександра Курасова казала, що в збірній цього року склався дуже дружний колектив, і дівчата, котрі замислювалися про завершення кар ’єри, мають про це забути, щоби на чемпіонат Європи поїхати тим самим колективом. Розумію, що ще зарано говорити про Францію, та все ж…

Так, до чемпіонату ще багато часу. Скажу, що основним моїм завданням було створити боєздатний колектив, не 12 гравців на папері, а Команду з великої літери. Ми не раз це продемонстрували на майданчику, вириваючи перемогу, в здавалося би, безнадійній ситуації. Стосовно Франції скажу, що поганий той солдат, який не прагне стати генералом. Час покаже, не забігатимемо вперед.

ukrbasket.net