Георгий Кондрусевич: "Мы могли пройти БК "Донецк"

Георгій Кондрусевич – один із лідерів запорізького клубу. Незважаючи на свої 33 роки, досвідчений білорус про завершення кар’єри і не думає. Наразі всі його помисли – про заключні матчі чемпіонату Суперліги, в яких визначатиметься доля бронзових винагород.

- Георгію, почнемо з традиційного питання: як оцінюєте виступи команди у нинішньому сезоні?

- Загальні підсумки підводити ще рано. Хоча, за великим рахунком, друга половина сезону для нас була вдалішою – ми впевнено вийшли у плей-офф, посівши п’яте місце у регулярному чемпіонаті. Початок чемпіонату склався для нас не так добре. Мабуть, тренерський штаб так спланував тренувальну роботу, що на фініші регулярної першості ми вийшли на пік форми, а на старті плей-офф впевнено здолали досить сильний «Хімік» – 3:0. Та переможна серія зарядила нас і на протистояння з БК «Донецьк».

- У розпал сезону ви отримали травму, що вибила вас із ігрового ритму на тривалий час. Як це позначилося на результатах «ФЕРРО-ЗНТУ»? Наскільки вдалося залікувати пошкодження?

- Я оцінюю той період неоднозначно – мої одноклубники перемогли «Донецьк», але програли «Кривбасбаскету». Зрештою, потім, коли я поновив свої виступи, вдалося надолужити згаяне. Що стосується пошкодження, я його повністю залікував.

- Після повернення у стрій ви надзвичайно вдало зіграли у кількох матчах, зокрема відзначилися 19 очками у домашній переможній зустрічі з «Кривбасбаскетом». Потім спостерігався певний спад форми: пригадую, як у програному на запорізькому паркеті матчі з «Донецьком» ви не набрали жодного пункту. Та під кінець серії, здається, ви знову набрали оптимальну форму. З чим пов’язані такі гойдалки?

- Я півтора місяці був поза грою, тож дуже скучив за баскетболом. Ця спрага до гри позначилася у п’ятому – сьомому матчах опісля повернення. У будь-якому випадку, не так просто одразу повернутися на свій рівень. Що стосується згадуваної вами гри з «Донецьком», у баскетболі так іноді буває, що одних гравців тренер використовує активніше, інших – рідше…

- Чи вдалося досягнути повного взаєморозуміння з американськими легіонерами?

- Наразі воно помітніше, ніж на початку сезону. Мовного бар’єру для мене не існує, тому зіграність - це більше питання часу.

- Ви в Запоріжжі граєте вже чотири роки. Чи стало це місто вашими другим домом?

- Так, ми усією родиною дуже звикли до нього.

- Вам уже 33 роки. Чи вистачає сил, щоб грати на рівні Суперліги?

- Сил ще маю достатньо. Головне, щоб травми оминали. Про завершення кар’єри гравця ще навіть на замислювався. Поки маю контракт із «ФЕРРО-ЗНТУ», думаю тільки про це.

- Навіть молоді американські легіонери скаржаться на накопичену втому. Як почуваєтеся ви?

- Я також відчуваю втому. Головна причина – ми практично граємо всімох.

- Ви багато років граєте поза межами Білорусії. Ностальгія вас відвідує?

- Звісно! Адже, як не крути, а там – рідний дім, друзі, родичі. Хочеться поїхати додому, змінити обстановку. Інакше й бути не може.

- Чи стежите за перебігом баскетбольного чемпіонату Білорусі? Як оцінюєте його рівень?

- Звичайно ж, там грають мої друзі, свого часу там виступав і я. Але будемо відверті, наразі там є дві – чотири сильні команди. Інші відчутно притисла хвиля фінансової кризи. Клубам не вистачає коштів для створення високого рівня конкуренції у чемпіонаті.

- Чи користуються баскетбольні матчі в Білорусії інтересом з боку вболівальників?

- В Осиповичах, приміром, на іграх буває не менше глядачів, ніж, скажімо, у Миколаєві.

- Вихованець запорізького баскетболу Станіслав Овдєєнко був орендований білоруським клубом Гродно-93. На вашу думку, хто виграв від цього?

- Безумовно, цей перехід пішов Станіславу на користь. Разом із гродненською командою він став срібним медалістом чемпіонату Білорусі.

- Георгію, розкажіть, будь ласка, про свої плани на літо.

- Наразі моя мета – зробити усе від мене залежне, щоб наша команда посіла третє місце. Опісля завершення чемпіонату буду відновлювати кондиції. Поїду з родиною до санаторію. А згодом розпочнеться і процес підготовки до наступного сезону. До речі, я маю виклик до збірної Білорусі, але остаточно ще не вирішив, чи виступатиму за неї.

- Якщо б ви не стали баскетболістом, якій професії віддали б перевагу?

- Мені подобається багато занять: рибальство, музика, та все що завгодно! Важко навіть визначитися… Одне можу сказати – це була б не сидяча робота!

- Виступи з якими гравцями в одній команді вам приносили задоволення?

- У мене чимало було таких партнерів, але насамперед на думку спадають ті, з ким виступав останніх років: Сергій Чаріков, Олександр Рибалко, Кевін Тіггс, Чарльз Томас, Джеремі Шеппелл… Завжди приємно грати з тими, хто знає і відчуває баскетбол!

- У вас є заповітна мрія, пов’язана з баскетболом?

- Як і будь-який спортсмен, я мрію про перші місця, кубки та медалі Але ніколи не зациклювався на власній статистиці. Найважливіше, щоб перемагала команда!

- Трансляціям яких баскетбольних чемпіонатів надаєте перевагу?

- Я – прихильник європейського баскетболу, тому й дивлюся чемпіонати країн нашого континенту. Ігри NBA видовищніші, але за рівнем напруження та ж Євроліга не поступається заокеанському рівню.

- Минулої неділі дивилися фінал Євроліги? Кому віддали симпатії?

- Так, дивився. Гадав, що виграє ЦСКА. А те, що перемогу здобув «Олімпіакос», тільки додає йому честі. Такий гранд як ЦСКА, маючи чудовий добір гравців, не повинен втрачати свою перевагу. Загалом, це було протистояння тренерських концепцій.

- Чи є у світі команда, за яку ви вболіваєте?

- Я вболіваю за «ФЕРРО-ЗНТУ»! А загалом такої команди немає. Можна сказати, що в цілому вболіваю за російський баскетбол. Цікавлюся їхньою першістю, а також станом справ у моїх співвітчизників, що там виступають. Це Володимир Веремеєнко з УНІКСУ, Єгор Мещеряков, який грав за «Спартак» та інші.

- Якого гравця з числа тих, проти кого вам доводилося грати, вважаєте найсильнішим?

- Мені пощастило пограти в майці збірної Білорусі проти грека Теодороса Папалукаса та Дірка Новицьки. Вони й залишили найсильніше враження.

- Давайте пригадаємо нещодавню серію проти «Донецька». Чого не вистачило для проходу в фінал і чи можливо це було взагалі?

- Так, це було цілком можливо. Так склалося, що нам довелося виходити з ситуації, коли ми програвали 0:3, до того ж два матчі «віддали» тільки в овертаймі. Вважаю, що в останньому матчі, який і став вирішальним, нам не вистачило злагодженості в командних діях. Це моя особиста думка.

- Серія проти «Донецька» відрізнялася надзвичайною напруженістю. Чи пригадуєте більш напружену серію матчів?

- На мою думку, це була найнапруженіша з усіх серій, що пригадую, але, з іншого боку, ця серія була й найреальнішою з усіх. Ми цілком могли пройти БК «Донецьк».

- «Будівельник зіграв чотири матчі напередодні серії за бронзу, а «ФЕРРО-ЗНТУ» – шість. Наскільки відчутною може бути різниця у стані гравців?

- Дуже важко нам було через постійні переїзди. І на перші матчі малого фіналу нам знову довелося їхати. Гадаю, все покаже перша гра. Чимало залежить від того, як нам вдасться подолати втому.

- Гравець «Будівельника» Дмитро Забірченко в останньому інтерв’ю сказав, що «ФЕРРО-ЗНТУ» грає у безшабашний баскетбол. Чи це так?

- Грати можна і в безшабашний, і в будь-який інший баскетбол. Головне – результат. У кожному хаосі можна і систему роздивитись.

- Що можете сказати про сильні й слабкі сторони «Будівельника»?

- У цілому в киян рівний склад. Тому нам легко не буде. Втім, вирізняється дуже сильна передня лінія. Вони потужніше грають на підбиранні м’яча. У нас немає, на жаль, «бігменів», вищих за 210 см, які можуть збирати відскоки, просто витягнувши руки. Ми на це відповідаємо максимальним ускладненням життя супернику під кошиком.

- Нинішнього сезону «ФЕРРО-ЗНТУ» обігравав усі без винятку команди Суперліги, в тому числі й лідерів – «Будівельник», «Азовмаш», «Донецьк». Це означає, що нижчим став рівень лідерів, або ж інші команди підтягнулися?

- Я чотири роки провів в Україні й дійшов висновку, що нинішній чемпіонат – найвищий за рівнем. Недарма лідери мають у пасиві по 5 -7 поразок. Кожен клуб може обіграти будь-кого. І якщо лідер дозволить собі розслабитися, він миттєво заплатить за це відповідну ціну.

- На чиєму боці будуть ваші симпатії у фіналі Суперліги?

- Симпатизуватиму тому, хто буде гідний того.

bcferro.com.ua