Клуб кидал. Moving up

На 10 хвилині вчорашнього матчу Детройта з Філадельфією, Блейк Гріффін спочатку реалізував перший штрафний за фол на ньому Вілсона Чендлера і в такий нехитрий спосіб урочисто ввійшов у клуб 250 найбільших бомбардирів НБА, догнавши Скота Ведмана. А потім він реалізував і другий штрафний, попросивши Скота Ведмана трохи посунутись.
Із самого початку своєї кар’єри, яку Гріффін проводив у одному клубі під назвою Кліпперз (і, можливо, збирався і закінчити там, де почав, але злі люди взяли і зміняли), Блейк був стабільним скорером, який тільки в одному сезоні набрав менше за 1200 очок (бо зіграв усього 35 матчів), регулярно закінчуючи регулярний чемпіонат із 20+ очками за гру. Переїзд у Детройт нічого не змінив: як забивав, так і забиває, тому, якщо обійдеться без травм, то ще цього сезону зможе пірнути й у 200.

Кілька днів тому подібним (ще соліднішим) досягненням міг би перед нами похвалитися Джеймс Гарден, який увійшов у сотню найкращих. Міг би, але не похвалився, бо редакцію це дрібне досягнення ніразу не вразило. Певно, слід було написати, в кедах якої моделі Борода закинув 16411-й пункт – тоді був би шанс ;)
Якщо Блейк Гріффін налягає на проходи, то Гарден розподіляє свої кидки відносно рівномірно: так, на сьогоднішній вечір він викинув 6175 двохочкових, 4753 триочкових і 5880 штрафних. Хоча, звичайно, з лінії Джеймс стріляє куди точніше, ніж із гри, бо він вам не Дімон… не Шакіл.

Серед решти провідних активних бомбардирів тимчасове затишшя. Протягом останніх 1,5 місяців цікаво було спостерігати за перегонами Стефена Каррі та Руді Гея. Тобто, сам факт проходу Каррі Гея ще на початку сезону нікого не здивував, але тут є свій нюанс. Бо тут раптом запахло епосом. По-перше, Каррі проходить Гея уже не вперше. А вдруге. Навесні він уже спробував і йому сподобалось. По-друге, Гею теж подобається проходити Каррі. У березні Каррі легко, по-гусарські пролетів повз Гея, а заодно й Ела Джеферсона, зупинився перехилити за цю богоугодну справу, та тут його і підкосило. Як часто буває в таких випадках – відняло ноги. Доки він випрямлявся і налаштовувався на плей-оф, Руді неквапливо порівнявся з гусаром і не озираючись почимчикував далі.
Восени ситуація повторилась. Стефен зі старту «на 10 тыщ рванул, как на пятьсот и спёкся», майже на місяць. Руді примружившись глянув у даль і неквапливо, проте дбайливо почав збирати в кошолку по 5-10-15 очочок. Кому як, а мені це нагадувало байку про зайця і черепаху. Стратегія ледь не спрацювала вдруге, залишалося якихось 43. Але Каррі вчасно прокинувся, розправив богатирські плечі, на ходу пролетів Монту Еліса і по-заячому пострибав далі. Він ще має шанс за підсумками сезону слідом за Гарденом увійти до сотні, але для цього треба залишатися молодим і здоровим, не застуджувати гомілкостопи і … вище.

Конспективно, буквально «біжучим рядком» про те, хто ще кого досяг із провідних діючих скорерів і хто кого має шанс відтанцювати в найближчому майбутньому.
Про ЛеБрона і так усі все знають і навіть встигли забути: він був 7-й, а зараз 5-й, а Дірк й у вус не дмухає і тільки розминається.
Найбільший прогрес демонструє новоспечений член клубу Луї Вільямс, що не дивно, бо чим ближче до вершини – тим важче, а під горою можна ще і пробігтися. Ввійшовши на початку сезону у 250, Вільямс, не зупиняючись, проскочив ще 17 позицій, заодно перестрибнувши лежачого поліце… Джей Ара Сміта. Наразі він 234-й. На 15 місць покращився ДеМар ДеРозан, але діючих гравців на шляху не мав, хіба що рахувати таким Дерона Вільямса, який досі офіційно не об’являв про закінчення кар’єри.
Потужно на регулярній основі набирають очки ЛаМаркус Олдрідж і Расел Вестбрук, а також Кевін Дюрант. Але круглі числа їм усім цього сезону навряд світять дуже тускло: перші двоє навряд чи зможуть пробитись у 50, а КейДі – у 25. Хоча, прохід Двейна Вейда і ще 3-4 легенд йому цілком до снаги.

З тих, хто може прорватись у 250, певно, вже остаточно відпав Тадеус Янг, якому треба збільшити результативність мінімум в 1,6 рази і не пропускати ігри.
Сумнівні шанси в Ентоні Девіса і Пола Джорджа, складні, але досяжні – у Джона Волла і Майка Конлі;
цілком реальні (якщо не будуть прогулювати) – в Марка Газоля, Клея Томпсона і Кемби Вокера.
Для Кевіна Лава і ДеМаркуса Казінса все визначається тільки тим, коли вони повноцінно почнуть грати.
Кайл Лаурі, Дем’єн Лілард і Брук Лопез – найголовніші претенденти на еліту. На Лаурі чекаємо вже ігор за 10 приблизно.

Серед бомбардирів 2 ешелону, тих, що [поки] не претендують на елітні місця, але входять до 100 найкращих активних гравців, свої заруби.
Кайрі Ірвінг обійшов Марвіна Вільямсона і Тревора Арізу.
Раймонд Фелтон і Джру Холідей дотягнулися до формально активних, але все ще бездіяльних Нене Іларіу й Ісаї Томаса, відповідно. Дерік Роуз знову обігнав Еріка Гордона, а Дарен Колісон – Ґреґа Монро. Джиммі Батлер, Даніло Галінарі та Нікола Вучевич проскочили відразу трьох, а Яніс Антетукумпо – навіть чотирьох. Там іде вперта боротьба за місця в 7-8 десятку )
Втім, навіть на таких рівнях гравці дещо болісно сприймають те, що їх хтось може обійти, навіть розуміючи невідворотність цього факту.
Цікаво було спостерігати, як стрепенувся Робін Лопез, коли його підтисли знизу Гарісон Барнс і Сі Джей МакКолум. До того він збайдужіло відбував на майданчику останні роки свого півторадесяткимійонного контракту, набираючи по 4-6 очок за гру, а тут прокинувся, в 1 грі закинув 18, майже не мажучи. Допомогло. Проте не надовго: Барнс із МакКолумом побігли вперед, а Робін знову скис. Якщо що, вони боролися за почесне аж 94 місце!
Амір Джонсон надовго застряг на позначці 5992 очки і навіть нещасні 8 пунктів до 6000 його не мотивували. Все змінилося, коли впритул наблизився Кріс Мідлтон. Джонсон за 1 гру закинув 9. Але Мідлтон закинув більше, і Джонсон знову впав у симбіоз.
Евері Бредлі ніяк не хотів пропускати Карла Ентоні Таунса. Двічі відігравав своє законне 101 місце, при тому, що середня результативність Таунса майже на 14 очок більше. Але, здається, і тут усе скінчилося логічно. Тепер Таунс женеться за Джеральдом Гріном, 40 пунктів залишилось. Чекаємо різкого зростання влучності від Гріна?
P.S. Поки писав, Г’юстон успішно злив Далласу. Джеймс Гарден старанно набрав понад третину командних очок Рокетс, але … до Нейта Арчибальда все одно поки не дотягнувся. Проте став ще на 12 пунктів ближче до друзяки Кріса Пола. Тепер між ними рівно 555.
P.P.S. Нене вийшов! І відразу забив 1 ближній і 2 штрафних. І знову посунув за спину Раймонда Фелтона )
Далі буде!

На 10 хвилині вчорашнього матчу Детройта з Філадельфією, Блейк Гріффін спочатку реалізував перший штрафний за фол на ньому Вілсона Чендлера і в такий нехитрий спосіб урочисто ввійшов у клуб 250 найбільших бомбардирів НБА, догнавши Скота Ведмана. А потім він реалізував і другий штрафний, попросивши Скота Ведмана трохи посунутись.
Із самого початку своєї кар’єри, яку Гріффін проводив у одному клубі під назвою Кліпперз (і, можливо, збирався і закінчити там, де почав, але злі люди взяли і зміняли), Блейк був стабільним скорером, який тільки в одному сезоні набрав менше за 1200 очок (бо зіграв усього 35 матчів), регулярно закінчуючи регулярний чемпіонат із 20+ очками за гру. Переїзд у Детройт нічого не змінив: як забивав, так і забиває, тому, якщо обійдеться без травм, то ще цього сезону зможе пірнути й у 200.

Кілька днів тому подібним (ще соліднішим) досягненням міг би перед нами похвалитися Джеймс Гарден, який увійшов у сотню найкращих. Міг би, але не похвалився, бо редакцію це дрібне досягнення ніразу не вразило. Певно, слід було написати, в кедах якої моделі Борода закинув 16411-й пункт – тоді був би шанс ;)
Якщо Блейк Гріффін налягає на проходи, то Гарден розподіляє свої кидки відносно рівномірно: так, на сьогоднішній вечір він викинув 6175 двохочкових, 4753 триочкових і 5880 штрафних. Хоча, звичайно, з лінії Джеймс стріляє куди точніше, ніж із гри, бо він вам не Дімон… не Шакіл.

Серед решти провідних активних бомбардирів тимчасове затишшя. Протягом останніх 1,5 місяців цікаво було спостерігати за перегонами Стефена Каррі та Руді Гея. Тобто, сам факт проходу Каррі Гея ще на початку сезону нікого не здивував, але тут є свій нюанс. Бо тут раптом запахло епосом. По-перше, Каррі проходить Гея уже не вперше. А вдруге. Навесні він уже спробував і йому сподобалось. По-друге, Гею теж подобається проходити Каррі. У березні Каррі легко, по-гусарські пролетів повз Гея, а заодно й Ела Джеферсона, зупинився перехилити за цю богоугодну справу, та тут його і підкосило. Як часто буває в таких випадках – відняло ноги. Доки він випрямлявся і налаштовувався на плей-оф, Руді неквапливо порівнявся з гусаром і не озираючись почимчикував далі.
Восени ситуація повторилась. Стефен зі старту «на 10 тыщ рванул, как на пятьсот и спёкся», майже на місяць. Руді примружившись глянув у даль і неквапливо, проте дбайливо почав збирати в кошолку по 5-10-15 очочок. Кому як, а мені це нагадувало байку про зайця і черепаху. Стратегія ледь не спрацювала вдруге, залишалося якихось 43. Але Каррі вчасно прокинувся, розправив богатирські плечі, на ходу пролетів Монту Еліса і по-заячому пострибав далі. Він ще має шанс за підсумками сезону слідом за Гарденом увійти до сотні, але для цього треба залишатися молодим і здоровим, не застуджувати гомілкостопи і … вище.

Конспективно, буквально «біжучим рядком» про те, хто ще кого досяг із провідних діючих скорерів і хто кого має шанс відтанцювати в найближчому майбутньому.
Про ЛеБрона і так усі все знають і навіть встигли забути: він був 7-й, а зараз 5-й, а Дірк й у вус не дмухає і тільки розминається.
Найбільший прогрес демонструє новоспечений член клубу Луї Вільямс, що не дивно, бо чим ближче до вершини – тим важче, а під горою можна ще і пробігтися. Ввійшовши на початку сезону у 250, Вільямс, не зупиняючись, проскочив ще 17 позицій, заодно перестрибнувши лежачого поліце… Джей Ара Сміта. Наразі він 234-й. На 15 місць покращився ДеМар ДеРозан, але діючих гравців на шляху не мав, хіба що рахувати таким Дерона Вільямса, який досі офіційно не об’являв про закінчення кар’єри.
Потужно на регулярній основі набирають очки ЛаМаркус Олдрідж і Расел Вестбрук, а також Кевін Дюрант. Але круглі числа їм усім цього сезону навряд світять дуже тускло: перші двоє навряд чи зможуть пробитись у 50, а КейДі – у 25. Хоча, прохід Двейна Вейда і ще 3-4 легенд йому цілком до снаги.

З тих, хто може прорватись у 250, певно, вже остаточно відпав Тадеус Янг, якому треба збільшити результативність мінімум в 1,6 рази і не пропускати ігри.
Сумнівні шанси в Ентоні Девіса і Пола Джорджа, складні, але досяжні – у Джона Волла і Майка Конлі;
цілком реальні (якщо не будуть прогулювати) – в Марка Газоля, Клея Томпсона і Кемби Вокера.
Для Кевіна Лава і ДеМаркуса Казінса все визначається тільки тим, коли вони повноцінно почнуть грати.
Кайл Лаурі, Дем’єн Лілард і Брук Лопез – найголовніші претенденти на еліту. На Лаурі чекаємо вже ігор за 10 приблизно.

Серед бомбардирів 2 ешелону, тих, що [поки] не претендують на елітні місця, але входять до 100 найкращих активних гравців, свої заруби.
Кайрі Ірвінг обійшов Марвіна Вільямсона і Тревора Арізу.
Раймонд Фелтон і Джру Холідей дотягнулися до формально активних, але все ще бездіяльних Нене Іларіу й Ісаї Томаса, відповідно. Дерік Роуз знову обігнав Еріка Гордона, а Дарен Колісон – Ґреґа Монро. Джиммі Батлер, Даніло Галінарі та Нікола Вучевич проскочили відразу трьох, а Яніс Антетукумпо – навіть чотирьох. Там іде вперта боротьба за місця в 7-8 десятку )
Втім, навіть на таких рівнях гравці дещо болісно сприймають те, що їх хтось може обійти, навіть розуміючи невідворотність цього факту.
Цікаво було спостерігати, як стрепенувся Робін Лопез, коли його підтисли знизу Гарісон Барнс і Сі Джей МакКолум. До того він збайдужіло відбував на майданчику останні роки свого півторадесяткимійонного контракту, набираючи по 4-6 очок за гру, а тут прокинувся, в 1 грі закинув 18, майже не мажучи. Допомогло. Проте не надовго: Барнс із МакКолумом побігли вперед, а Робін знову скис. Якщо що, вони боролися за почесне аж 94 місце!
Амір Джонсон надовго застряг на позначці 5992 очки і навіть нещасні 8 пунктів до 6000 його не мотивували. Все змінилося, коли впритул наблизився Кріс Мідлтон. Джонсон за 1 гру закинув 9. Але Мідлтон закинув більше, і Джонсон знову впав у симбіоз.
Евері Бредлі ніяк не хотів пропускати Карла Ентоні Таунса. Двічі відігравав своє законне 101 місце, при тому, що середня результативність Таунса майже на 14 очок більше. Але, здається, і тут усе скінчилося логічно. Тепер Таунс женеться за Джеральдом Гріном, 40 пунктів залишилось. Чекаємо різкого зростання влучності від Гріна?
P.S. Поки писав, Г’юстон успішно злив Далласу. Джеймс Гарден старанно набрав понад третину командних очок Рокетс, але … до Нейта Арчибальда все одно поки не дотягнувся. Проте став ще на 12 пунктів ближче до друзяки Кріса Пола. Тепер між ними рівно 555.
P.P.S. Нене вийшов! І відразу забив 1 ближній і 2 штрафних. І знову посунув за спину Раймонда Фелтона )
Далі буде!