Ще один день минув (16-18.10.2018)

Тут передбачається поверховий непретензійний суто суб’єктивний огляд гри заморських дядьків у баскетбол. Поки воно ще тепле.
Відразу хочеться перепросити, що перший раз вийшло задовго, бо відразу за 3 ігрових дні. 4 місяці народ розважався, хто як міг: хто Літньою лігою, хто предсезонкою, хто заляпуванням біл-бордів із Броном. Усі скучили, емоцій – море, все як уперше в житті, про все хочеться поговорити. Скоро попустить ;)
Вобщем, «этот день мы приближали, как могли». Понеслась.
16 жовтня, день най-найперший.
Якщо пара Бостон – Філадельфія цілком може зіграти наступного травня у фіналі конференції, то в те, що туди проб’ються Тандерс, віриться із трудом. Але ж – прикмета! Минулий сезон теж розпочинався із 2 матчів, на секундочку: Селтікс – Кавальєрс і Голден Стейт Воріорз – Рокетс. Адам Сільвер явно щось знав )
Рік тому в стартових матчах сталося 2 події: Ґордон Гейворд зіграв за свою нову команду цілих 5’, які виявилися одночасно першими й останніми в сезоні (але встиг набрати 2 очки), а Г’юстон у кінцівці раптом виграли в чемпіонів уже програний матч. Вони на цьому не зупиняться, згодом виграють регулярку і ледь не виграють конференцію, але тоді це справді було неочікувано. Цього року несподіванок не сталось – перемогли ті, хто мусив. Локальні події були малосуттєві: Гейворд набрав уже не 2 очки, а 10, Маркел Фульц забив 1 штрафний, Тейтум й Ембіід змагались, хто більше, в результаті розійшлись внічию: 23+9+3 vs 23+10+2, Ірвінг трохи випав, але команда все одно виграла.
Перед другим матчем ходили вперті чутки, що Стівен Адамс забоїться виходити на паркет один, без дядьки Расела, але він не забоявся, вийшов і навіть спробував зіграти за двох. Ну, майже вийшло, назвемо це так. Просто Стів не знав, як це робити проходи на веденні з подальшою скидкою, тому обмежився дабл-даблом, не добравши нещасних 6 асистів до 10. У Джорджа м’яч довго валився з рук, але під кінець він розкочегарився і набрав стільки же, скільки і Дюрант. У MVP не пішли трійки, тому він не став кращим, а поступився Каррі, в якого пішли і трійки, і двійки, й одиниці, й кидки з підтрибунної комори. А також паси, і навіть підбори. Як завжди граючись у м’ячик, він ледь не зробив тріп-дабл!
Але все цікаве залишили на 2 день 1 туру, коли з низького старту ломанулись двадцять два інших мисливців за гайкою.
17 жовтня, день 2-й.
Пелікани показали Рокетс, хто тут стадо слонів. Звичайно, не можна казати, що Гарден із Полом нічого не забили, але навіть Ерік Гордон забив більше. І ще цікаво: Борода всього двічі ставав на лінію штрафних – щось у суддівському лісі здохло? Щодо Нью-Орлеана: звісно – Девіс, очікувано – Міротіч. Але. Джуліус Рендл! За 24’ 25 очок і 8 підбирань. При живих Девісі й Міротичі. Що там Браянт казав про сміття, яке вимели з Лейкерз, аби ЛеБрону було сухо і комфортно?
Торонто нарешті помстилося Клівленду )) Кавай забив 24 очки – це немало. Але «утриманець» Лаурі забив 27. При тому, що викинув ледь не вдвічі менше: 12 проти 22. І чомусь навіть у заявці не було ДжейАра. А ми всі так чекали! ( Не знаю, що і думати, я щось пропустив?
Батлер довів, що він – профі. Нікуди не перейшовши, він не страйкує, не філонить, а разом із Джефом Тігом тягне команду. Трохи не дотягнув. Старі клячі Олдрідж, Гей і – так – ДеРозан таки дотисли в кінцівці. Між іншим, ДеМар набрав більше за Леонарда :Ь Це, звісно, ще нічого не означає ;) Попович таки затіяв перебудову: на одиниці й п’ятірці в нього вийшли молоді.
У заявці Детройта несподівано знайшовся Хосе Кальдерон. Скільки літ, скільки зим! Ще би на майданчик випускали.
Останні 2 роки Луол Денг ридав крокодиловими сльозами, що Лейкерз йому не надають шанс. Шанс не надали, надали вольную. Він нею успішно скористався і майнув до Мінесоти. Тепер йому не надають шанс Тімбервулвз )
Атланті буде складно. Якщо їх навіть Нікс в одну калитку ( Лень зіграв так собі, але не можна казати, що провалився. Двічі спробував кинути здаля – не попав. Між іншим, розрекламований Трей Янг теж не показав нічого видатного.
У битві за 1-й пік майбутнього драфту Фініксу не вдалося програти Далласу. Дончіч розпочав жвавенько, але втомився. Ну, він ще маленький, у нього – режим. Джамала Кроуфорда, який «на прапорці» таки встиг влаштуватись на роботу до «Дітей Сонця», навіть не заявили на матч. Може, речі з Мінесоти перевозить?
18 жовтня, день 3-й.
Нарешті дограли 1 тур. Хоча, дехто, не дочекавшись, почав 2-й. Філя, наприклад. Беня Сімонс зробив тріп-дабл. Але знову жидко ... розплакався і навіть не спробував кинути бодай 1 трьоху. Ну, блін, кінець гри, у вас – під 20 очок переваги. Просто викинь, ви все одно вже нічого не втрачаєте! Але, схоже, найкращого новачка всіх часів і народів глючить і ковбасить від однієї думки про. Ні, таким боягузам не місце на Міжнародній космічній станції: не відчепись при розгоні 1 ступінь, і Беня об...ригав би весь парашут. І вони би не сіли в Казахстані. А лягли.
А ось Маркел Фульц наважився. І навіть забив! Більше того, він забив 1 штрафний!! У другій грі поспіль!!! Стабільність – ознака майстерності! І це – після всього, що з ним було минулого сезону! Ось це називається «перший номер драфту»!
Наш етнічний канадський братан Оліник, змушений прозябати вдалі від обох батьківщин на екваторі в Маямі, не здався, не зламався і приніс перемогу над столичними зазнайками за 0,2 секунди до гудка на вечерю! Розштовхавши всіх чорних, а також клятих ляхів. Бо козацтво – воно непереможне ніразу!
Михайлюк так і не зіграв, так і не заспівав ( Але він був у заявці. На відміну, напр., від Джамала Кроуфорда вчора. Ось так, Джамале, замислись. Без Славіка Лейкерз ганебно мазали всі трюльники. ПЕРШЕ(!) попадання з-за дуги сталося за 2:22 до кінця 3(!) чверті. Джош Харт вивів ЛАЛ вперед на ціле очко, і це було востаннє в матчі. Портленд теж не блистав у цій компоненті, але все-таки іноді попадав. У заключні 12' команди трохи виправились, але то вже мало на що впливало. Але Брона це не стосується – він так і пішов із нулем. Узагалі, зіграв неоднозначно: бодренько пофеєрив у 1 чверті, набравши половину всіх своїх очок, а тоді поплив. У 2-й майже 8’ не міг закинути із гри, лише зі штрафних (і то 1 не добив). За цей час регулярно мазав, роняв м’яч, хапав фоли. Після першого і єдиного ігрового попадання тренер швиденько посадив звізду на лаву, щоби не злякати вдачу. Але все-одно злякав – у 3-чверті Брон узагалі не приніс жодного очка! Вперше влучив уже на 2:25 останньої. В сумі чистими 18'30" поспіль він був на майданчику «сухим». І за що людям гроші платють?

P.S. Сьогодні Льоха Лень бодатиметься з меншеньким Газолем. Не пропустіть!
P.S.S. Всім, кому тяжко дається «підлітковий сленг» – не читайте, не насилуйте себе. Любуйтеся здаля )

Тут передбачається поверховий непретензійний суто суб’єктивний огляд гри заморських дядьків у баскетбол. Поки воно ще тепле.
Відразу хочеться перепросити, що перший раз вийшло задовго, бо відразу за 3 ігрових дні. 4 місяці народ розважався, хто як міг: хто Літньою лігою, хто предсезонкою, хто заляпуванням біл-бордів із Броном. Усі скучили, емоцій – море, все як уперше в житті, про все хочеться поговорити. Скоро попустить ;)
Вобщем, «этот день мы приближали, как могли». Понеслась.
16 жовтня, день най-найперший.
Якщо пара Бостон – Філадельфія цілком може зіграти наступного травня у фіналі конференції, то в те, що туди проб’ються Тандерс, віриться із трудом. Але ж – прикмета! Минулий сезон теж розпочинався із 2 матчів, на секундочку: Селтікс – Кавальєрс і Голден Стейт Воріорз – Рокетс. Адам Сільвер явно щось знав )
Рік тому в стартових матчах сталося 2 події: Ґордон Гейворд зіграв за свою нову команду цілих 5’, які виявилися одночасно першими й останніми в сезоні (але встиг набрати 2 очки), а Г’юстон у кінцівці раптом виграли в чемпіонів уже програний матч. Вони на цьому не зупиняться, згодом виграють регулярку і ледь не виграють конференцію, але тоді це справді було неочікувано. Цього року несподіванок не сталось – перемогли ті, хто мусив. Локальні події були малосуттєві: Гейворд набрав уже не 2 очки, а 10, Маркел Фульц забив 1 штрафний, Тейтум й Ембіід змагались, хто більше, в результаті розійшлись внічию: 23+9+3 vs 23+10+2, Ірвінг трохи випав, але команда все одно виграла.
Перед другим матчем ходили вперті чутки, що Стівен Адамс забоїться виходити на паркет один, без дядьки Расела, але він не забоявся, вийшов і навіть спробував зіграти за двох. Ну, майже вийшло, назвемо це так. Просто Стів не знав, як це робити проходи на веденні з подальшою скидкою, тому обмежився дабл-даблом, не добравши нещасних 6 асистів до 10. У Джорджа м’яч довго валився з рук, але під кінець він розкочегарився і набрав стільки же, скільки і Дюрант. У MVP не пішли трійки, тому він не став кращим, а поступився Каррі, в якого пішли і трійки, і двійки, й одиниці, й кидки з підтрибунної комори. А також паси, і навіть підбори. Як завжди граючись у м’ячик, він ледь не зробив тріп-дабл!
Але все цікаве залишили на 2 день 1 туру, коли з низького старту ломанулись двадцять два інших мисливців за гайкою.
17 жовтня, день 2-й.
Пелікани показали Рокетс, хто тут стадо слонів. Звичайно, не можна казати, що Гарден із Полом нічого не забили, але навіть Ерік Гордон забив більше. І ще цікаво: Борода всього двічі ставав на лінію штрафних – щось у суддівському лісі здохло? Щодо Нью-Орлеана: звісно – Девіс, очікувано – Міротіч. Але. Джуліус Рендл! За 24’ 25 очок і 8 підбирань. При живих Девісі й Міротичі. Що там Браянт казав про сміття, яке вимели з Лейкерз, аби ЛеБрону було сухо і комфортно?
Торонто нарешті помстилося Клівленду )) Кавай забив 24 очки – це немало. Але «утриманець» Лаурі забив 27. При тому, що викинув ледь не вдвічі менше: 12 проти 22. І чомусь навіть у заявці не було ДжейАра. А ми всі так чекали! ( Не знаю, що і думати, я щось пропустив?
Батлер довів, що він – профі. Нікуди не перейшовши, він не страйкує, не філонить, а разом із Джефом Тігом тягне команду. Трохи не дотягнув. Старі клячі Олдрідж, Гей і – так – ДеРозан таки дотисли в кінцівці. Між іншим, ДеМар набрав більше за Леонарда :Ь Це, звісно, ще нічого не означає ;) Попович таки затіяв перебудову: на одиниці й п’ятірці в нього вийшли молоді.
У заявці Детройта несподівано знайшовся Хосе Кальдерон. Скільки літ, скільки зим! Ще би на майданчик випускали.
Останні 2 роки Луол Денг ридав крокодиловими сльозами, що Лейкерз йому не надають шанс. Шанс не надали, надали вольную. Він нею успішно скористався і майнув до Мінесоти. Тепер йому не надають шанс Тімбервулвз )
Атланті буде складно. Якщо їх навіть Нікс в одну калитку ( Лень зіграв так собі, але не можна казати, що провалився. Двічі спробував кинути здаля – не попав. Між іншим, розрекламований Трей Янг теж не показав нічого видатного.
У битві за 1-й пік майбутнього драфту Фініксу не вдалося програти Далласу. Дончіч розпочав жвавенько, але втомився. Ну, він ще маленький, у нього – режим. Джамала Кроуфорда, який «на прапорці» таки встиг влаштуватись на роботу до «Дітей Сонця», навіть не заявили на матч. Може, речі з Мінесоти перевозить?
18 жовтня, день 3-й.
Нарешті дограли 1 тур. Хоча, дехто, не дочекавшись, почав 2-й. Філя, наприклад. Беня Сімонс зробив тріп-дабл. Але знову жидко ... розплакався і навіть не спробував кинути бодай 1 трьоху. Ну, блін, кінець гри, у вас – під 20 очок переваги. Просто викинь, ви все одно вже нічого не втрачаєте! Але, схоже, найкращого новачка всіх часів і народів глючить і ковбасить від однієї думки про. Ні, таким боягузам не місце на Міжнародній космічній станції: не відчепись при розгоні 1 ступінь, і Беня об...ригав би весь парашут. І вони би не сіли в Казахстані. А лягли.
А ось Маркел Фульц наважився. І навіть забив! Більше того, він забив 1 штрафний!! У другій грі поспіль!!! Стабільність – ознака майстерності! І це – після всього, що з ним було минулого сезону! Ось це називається «перший номер драфту»!
Наш етнічний канадський братан Оліник, змушений прозябати вдалі від обох батьківщин на екваторі в Маямі, не здався, не зламався і приніс перемогу над столичними зазнайками за 0,2 секунди до гудка на вечерю! Розштовхавши всіх чорних, а також клятих ляхів. Бо козацтво – воно непереможне ніразу!
Михайлюк так і не зіграв, так і не заспівав ( Але він був у заявці. На відміну, напр., від Джамала Кроуфорда вчора. Ось так, Джамале, замислись. Без Славіка Лейкерз ганебно мазали всі трюльники. ПЕРШЕ(!) попадання з-за дуги сталося за 2:22 до кінця 3(!) чверті. Джош Харт вивів ЛАЛ вперед на ціле очко, і це було востаннє в матчі. Портленд теж не блистав у цій компоненті, але все-таки іноді попадав. У заключні 12' команди трохи виправились, але то вже мало на що впливало. Але Брона це не стосується – він так і пішов із нулем. Узагалі, зіграв неоднозначно: бодренько пофеєрив у 1 чверті, набравши половину всіх своїх очок, а тоді поплив. У 2-й майже 8’ не міг закинути із гри, лише зі штрафних (і то 1 не добив). За цей час регулярно мазав, роняв м’яч, хапав фоли. Після першого і єдиного ігрового попадання тренер швиденько посадив звізду на лаву, щоби не злякати вдачу. Але все-одно злякав – у 3-чверті Брон узагалі не приніс жодного очка! Вперше влучив уже на 2:25 останньої. В сумі чистими 18'30" поспіль він був на майданчику «сухим». І за що людям гроші платють?

P.S. Сьогодні Льоха Лень бодатиметься з меншеньким Газолем. Не пропустіть!
P.S.S. Всім, кому тяжко дається «підлітковий сленг» – не читайте, не насилуйте себе. Любуйтеся здаля )