ЄВРОБАСКЕТ. Герої та антигерої

Перемоги на Євробаскеті ми чекали довгі десять років.Далі ми не проходимо,але на цьому чемпіонаті ми нарешті виграли, при чому навіть двічі.Напевно,пізніше буде написано не один підсумковий матеріал на данну тему, але я, не намагатимусь зробити це раніше за інших, а скоріше спробую поділитися своїми думками з людьми, яким не байдужий баскетбол, і особливо наша збірна .


Чи не найбільше запитань на цьому Євробаскеті в мене викликала персона ОЛЕКСІЯ ПЕЧЕРОВА.
У хлопця неймовірний(особливо як дял центрового) кидок, але Печеров ну зовсім не вміє захищатися. При чому, як мені здалося, навіть не особливо хоче, і це справжня спортивна трагедія. Чому Олексій дозволив собі провалити 2 з 5 ігр на чемпіонаті ?



Особисто мені набагато легше зрозуміти провальну гру проти Словенців, ВЯЧЕСЛАВА КРАВЦОВА, для якого це перші матчі на такому рівні. Тим більше я можу зрозуміти Славу, враховуючи його добротну гру проти збірної Росії, і проти одного з кращих Європейських центрів ТІМОФЄЯ МОЗГОВА , і ГОЛОВНЕ ,прекрасну (без перебільшень) гру центрового «тигрів» проти Бельгійців. Те що Кравцов поки що, не може зіграти дві гри поспіль на такому рівні, це більш ніж нормально, давайте називати речі своїми іменами ! З Болгарами нашому центровому знову вдалася дуже добротна гра, 10 підбирань і 5 (!!!) блокшотів ! Коли Фесенко, губиться виходячі на 3 хвилини,(тим більше граючи по ходу сезона ті самі 3-5 хвилин) мене теж зовсім не дивує. Дейвід Блатт, відповідаючи на питання російської преси, щодо не зовсім якісної гри Тімофєя Мозгова, дуже слушно зауважив
-" Йому дуже важко, він не відчуває тієї впевненості що раніше. В нього не було практики. Де сидіти на лавці, у Владивостоці чи Денвері, не має жодного значення.."- сказав раніше тріумфувавший на Євробаскеті тренер.
Не думаю що наша ситуація з Фесом має дуже багато відмінностей.Відсутність впевненості в собі, через "сміттєвий час", який отримує новоспечений найважчий гравець НБА. Але подивіться як грає Фес, коли йому вдається впіймати кураж! Яку гру показав Кирило з Словенцями. Це зовсім не «рожденный ползать «

Ситуація у Льоши суттєво відрізняється. По перше, він грав суттєво побільше за свої партнерів, а на перших порах навіть був одним із лідером Мілану. По друге, в підгтовчих матчах, знову таки проводив набагато більше часу за Кирила, і награвався як основний важкий форвард в парі з Кравцовим. Його називали потенційним лідером цієї команди. Преса, вболівальники, партнери. Мені довелося брати інтервью у того таки Кравцова, після розгрому збірної Йорданії в рамках Aerosvit Cup. Серед іншого, говорили також про роль лідера, і про гіпотетичні шанси стати ним, для котрогось з команди. Поміж інших прізвищ згадали і Олексія. Слава сказав, що Печеров вже не раз брав на себе цю роль,і що вона йому під силу.
На цьому Євробаскеті я не бачу ЖОДНИХ ОЗНАК того, щоб 18 номер драфту 2006року проявляв бодай якесь бажання, не те щоб вести за собою команду, а й просто боротися. Все що можна записати в актив Печа на литовському паркеті, це дальні кидки, все ! Я усвідомлюю, що не можна класти всю провину за вчисту програні підбирання в трьох зіграних матчах на одного лише Олексія, але ж ви всі бачили те, щой я. Коли Печька, просто споглядав на відскочивиший від скла м'яч, інколи навіть не намаючись за нього стрибнути !!! Я, як людина яка є великим вболівальником Стюі, можливо занадто упереджений до його дій на майдачнику. Можливо.Але !Мені як пересічному глядачу, дуже часто здавалося що Олексію просто наплювати на те, що відбувається на майданчику ! Ну можливо не так грубо, та погодтесь, бажання боротися видно не було і близько. І якшо, інколи в словах " не сваріть піаніста, він грає як може" таки можна знайти сенс, то знаходити виправдання грі в півноги,просто НЕМОЖЛИВО.

Після програнго матчу з грузинами Олексій Печеров зізнався журналістам, що на його думку він чемпіонат Європи провалив..Проникливістю нашого бігмена неееееемоооожлииииво не віддати шану !!!! Олексій,схоже так і не зрозумів, що для перемог на такому серйозному рівні, недостатньо просто гарно кидати, треба боротися за кожне підбирання, стрибати за м’ячами в аути, не жаліти своє тіло в «лоу-постах» і просто, відігравати кожен ігровий епізод на максимальній самовіддачі. І звичайно не можна не згадати, геніальну тактику проводити весь час на дузі в очікувані паса для триочкового, в той час як твоя команда катастрофічно програє щит !!! Чому Майк Фрателло ніяк не реагував ( чи реагував, але Стюї було просто побарабану???) на такі дії форварда зростом 213 см чомусь здається що ВІДОМО НЕ СТАНЕ НІКОЛИ. А зараз маєму цікавий факт, найвища команда Євробаскету програє щит в 3 з 5 своїх матчах !!! Нонсенс. Кажуть "Умом Россию не понять", а Україну можна ???


Було на цьому чемпіонаті ще одне цікаво зізнання, на яке чомусь мало хто звернув увагу. Хедкоуч нашої дружини, Майк Фрателло, практично визнав хто в цій команді є його улюбленцем. ОЛЕКСАНДР КОЛЬЧЕНКО (ОДНОМУ МЕНІ В ЦІЙ ДЕРЖАВІ ЗДАЄТЬСЯ ЩО ЦЕЙ ДОБРОДІЙ СВОЇМИ ТРЬОМА ВТРАТАМИ В КІНЦІВЦІ САМОЧИННО ВТОПИВ НАШІ НАДІЇЇ ПРОТИ СЛОВЕНЦІВ ???) був визначений Майком як найталановитіший гравець збірної, через що, до Саши американській спеціаліст і має найбільші вимоги. Постійні заступання за лицеву, паси в нікуди, стали постійними супутниками гравця Азовмашу. А його жорсткий "пас" в голову комусь із наших бігменів в кінцівці проти Словенців, в ситиуаціїї коли він стояв відкритй на периметрі, взагалі став "апафігєєм нашей фієріїї" як колись сказав ще один "добродій" Віктор Федорович Янукович. Особисто мені, здалося що для Олександа цей Євробаскет був чимось на зразок чемпіоната по стрітболу. Ніяк мені цей хлопець не схожий на командного гравця. Але найбільше тут дивують коментатори каналу 2+2, які жодну хвилину не забували нагадувати який класний Олександр що настріляв 18 очок з болгарами. Втрати в «клачтаймі» з росіянами і грузинами якось лишаються за кадром і проходять повз нас.

Я схильний вважати, що в цих поразках є величезна вина Майка Фрателло. Перетримання на паркеті Кольченка, відсутність проти грузинів прекрасно відігравшого і над мотивованого ЛИПОВОГО, незрозуміла гра в три «низьких» - ЛУКАШОВА, БЕРТА, і Кольченка одночасно на паркеті…Печеров закидає три поспіль три очкових і майже одразу сідає на лавку відпочивати. Я не знаю більше тренерів, які міняють гравця у котрого «поперло» і який набирає 9 очок за 5 хвилин ! Полетіло, нехай кидає далі ! Нащо добра від добра шукати ?
Кріс Берт, на адресу якого було написано тонни критики (щоправда, як правило не руками баскетбольних оглядачів, а вболівальників) до останнього, нічого для нас не значущого матчу проти Бельгіїї, взагалі був, чи не єдиним, разом з хіба що ЛІЩУКОМ (ще одним гіпотетичним лідером української команди), який не боявся брати на себе ініціативу і просто КИДАТИ. Проте, Сергій, чи то в силу все ще триваючого відновлення від колишньої травми, чи то з якихось інших причин(можливо вік, та чи не зарано ?) ці матчі провів незвично однотипно та шаблонно. Без розворотів, обманних рухів, з усього декількома спробами «дальніх», і мінімумом середніх.Якщо б мене попросили описати гру баскетболіста Валенсії одним словом, це слово було б БОРОТЬБА.Гра Сергія мене розчарувала – при прийомі м’яча? сильніше притиснути його до тіла, і прямолонійно ломитись в оборонні редути суперника, з «шашкою наголо». Так, він був ОДНОЗНАЧНО кращим в плані самовіддачі і зараженості на боротьбу, проте, ми звикли вимагати від Сергія дещо більшого…

Страх відповідальності взагалі став, причому в черговий раз, ледь не головною проблемою нашої збірної. ПУСТОЗВОНОВ та ЗАБІРЧЕНКО, 2 роки тому регулярно і успішно накидували очки суперникам в «безлегіонерному» бк Київ. На Євробаскеті, до самого останнього матчу, хлопці начебто взагалі вимкнули функцію «кидок». Особливо це стосується Макса, який за 4 матча, здається не спромігся атакував кільце більше 10 разів ! Той Київ, ВІТАЛІЯ ЧЕРНІЯ, не ставив перед собою високих цілей, принайні на початку сезону. Команда грала як могла, розкомплексовано, і разом з тим самовіддано. Їй елементарно легко дихалось. На ЧЄ хлопці мало атакують, бо бояться схибити, тому і атаки в нас дотягуються до сирени. ДЕНИС ЛУКАШОВ, якому теж перепадало не слабо, хороший розігруючий, я це точно знаю. Я бачив як цей хлопець протистояв набагато більш іменитим першим номерм в розігриші Єврокубка, я пригадую як Денис віддавав гострі передачі, як він набирав очки і руки в нього не дрижали. На нинішньому Євробаскеті цього не має, не я цього не бачу а цього не має . Денис просто кружляє навколо і віддає паси на метр, в руки, боючись обрізки. Всі знають, що у нас в дитячо-юнацьких командах взагалі всіляко вбивають індивідуалізм. Саме тому у нас не має скорерів. Ледь не єдиний скорер найвищого класу останніх років, який, до того ж, в цьому році виграв конкурс триочкових в вищій лізі, зараз грає в другому дивізіоні. Ви подивіться скільки він набирав за Політехнік ! Комусь з іноземців розповісти- не повірять !
Звуть цього хлопця Тімур Арабаджи, але командам з вишки, як і національній збірній, такі гравці не потрібні…
Про впевненість в собі є дуже стара, але прекрасна історія ,про Одного з найбільш харизматичних гравців в НБА Рея Аллєна.
В часи коли він вже був в трійці найкращих снайперів в історії ліги, в 2005, він провів дуже погану гру, реалізувавши ледь не третину свої кидків. Боб Хілл, тодішній хедкоуч Рея, тоді розповів журналістам про один цікавий випадок.

– «Я вам розповім одну історію, просто щоб ви зрозуміли яка він людина.Ми тоді грали в Вашигтоні під вечір, Рей провів жахливу гру, реалізація залишала бажати кращого.Він влучив здається лише 3, чи то 4 кидка з 18.На ранок ми вже тренувалися в Нью Йорку, де мали зіграти наступний матч. Я проводив тактичне заняття, і якось зачепив вчорашню гру, привівши в приклад партнера Рея по команді. Я тоді сказав - хлопці, треба робити висновки зі своїх помилок. Ось Реджі наприклад, коли в нього не йшов кидок, почав майстерно асистувати партнерам….А Рей стоїть в стороні, все це слухає і відповідає мені-Це все немає ніякого значення. Я не кидав погано. Я виконував кидки так, як я виконую їх завжди, я кидав добре.Просто м'яч не хотів залітати в кільце! А я стою вражений. Яка неймовірна віра в себе"

Це все не до того, що я жалкую про те що в нас немає Рея Аллєна. Суть в тому що таких характерів у нас вже дуже давно «не роблять» або краще сказати не виховують.

Тепер про найцікавіше. Про ставлення до збірної в її власній державі.
Нинішній тиск на баскетболістів, на мою думку, перевищує всі попередні і вже остаточно виходить за всі адекватні рамки. Масова травля в ЗМІ Олександра Волкова дуже прямо і безпосередньо передається на гравців. Вже не раз писав про це в своїх коментарях і не перестану писати і далі ! ПРИПИНІТЬ ТРАВИТИ НАШУ ЗБІРНУ ! Перемоги над такими суперниками як Естонія, з розривом менше ніж 20 очок у нас сприймться як трагедія. А коли я радію за першу за 10 років перемогу на Євробаскеті і пишу про це відкрито, мене мають за дурня, і говорять що радіти немає чому, що гри в нас НЕМАЄ ! Якщо колишні чемпіони Європи Росіяни обігрують нас всього всього в 5-8 очок то 90 із 100 вболівальників, з якимось незрозумілим мені маніакальним задоволенням пишуть
– «Ось, я так і знав. Я ж казав програють. Правда, дуже дивно що не -30, як це наші калічі спромоглися так мало пропустити? «
А потім інший, через декілька хвилин так само відповість йому
–« Це тому що Росіяни зараз ніякі. Нам просто пощастило» Це ті самі Росіяни які всіх виносли перед самим чемпіонатом. Про всі ці речі, в своєму відкритому листі до вболівальників, під назвою «Крик Душі» написав центровий збірної Кирил Фесенко. Кому цікаво, і хто ще не читав, раджу ознайомитись…
Таж сама історія, правда тепер вже зі зміною назв команд суперниць відбувається і на наступний день, коли ми в інфарктному матчі програємо Словенцям, теж далеко не останній збірній континенту.
Макс(імовірно Сєргєєв) в своєму блозі написав, що не бачить в очах наших баскетболістів віри в перемогу. ПОВНІСТЮ ПОГОДЖУЮСЬ. Я лише не розумію ,де та впевненість візьметься, якщо в збірну у власній державі не вірить жодна жива душа? Ще раз, звідки ?
На Aerosvit Cup, на БЕЗПЛАТНИЙ матч НАЦІОНАЛЬНОЇ ЗБІРНОЇ, якій грати на Євробаскеті вперше за чортзна скільки років, в місті де проживає 5 мільйонів чоловік приходить одна тисяча людей !!!!!! Порожні трибуни! ЗВІДКИ ?
Вчені давно назвали це – національним КОМПЛЕКСОМ МЕНШОВАРТОСТІ. Ті, хто цікавляться іншими видами спорту мене прекрасно зрозуміють. Футбольна збірна у нас теж завжди погана, якби вона не грала і головне, з КИМ би вона не грала. У нас, якесь незрозуміле прагнення, при кожній нагоді полити лайном самих себе. І майже нікого ,не цікавить що в Словеніїї баскетбол спорт номер один, а в Грузії з недавніх пір, баскетболу, зрештою як і будь якому виду спорту, виділяється в рази більше коштів ніж у нас. Я не маю на увазі національну команду, я говорю про розвиток з низів – майданчики (нормальні, не з кільцями 290 або 310 см в висоту як в Києві) та спортивні зали !
Відкинувши розмови про те, кому подобається чи не подобається Фрателло… За дні Євробаскету я багато начитався про те який, Майк, «насправді» розрекламований телепень, тренер невдаха, і що він тут так, приїхав бабла накосити. Але будьмо відверті, хто з наставників національної збірної влаштовував нашу «абчєствіннасть»? Хто?
ЗАЩУК ? Майже кожен почне з того, що згадає всі програні матчі на минулому Євробаскеті… ЛЕБЕДИНЦЕВ ? Його, по моєму ненавидять найбільше. Черній ? Скажуть – «Він спромігся лише на 3 місце в групі, і не його заслуга що ми на цьому чемпіонаті граємо» Нууууу хіба що Мельничук, але і він теж, мабуть не може назвати збереження в вищому дивізіоні досягненням . Адже, якшо вже це називати досягненням, то просто руки опускаються від такого усвідомлення.Я вважаю, що в збереженні прописки більше заслуга Олексія Печерова, який просто феноменально провів більшість заключних матчів того циклу і тягнув нашу команду на свої плечах.

Я б хотів щоб Майк залишився, я б хотів щоб він продовжував працювати з нашою командою. Як не крути, але не можна проігнорувати той факт, що для перемоги над фаворитами нам не вистачило зовсім і зо всім не багато. Гра зі Словенцями продемонструвала неймовірний характер колективу, чого не спостерігалося вже давно. Останній матч, який ми виграли на характері, здається, був київській поєдинок з французами, але там не було -20, та і не чемпіонат Європи то був. Суперників класом нижче, ми все таки обігруємо, це треба визнати. А до перемог над суперниками вище, ми ще мабуть не доросли. Все має бути поступово.
Просто, до наступного відбору команді варто зібратися трошки раніше аніж за 2 місяці. Майку Фрателло має стати соромно за слова – «ми з президентом вирішимо яких гравців ми відсіємо» бо це страшний сором, і «страшний сором» я пишу тому, що матюки сюди просто не пропустять! В якій це країні президент вирішує кого брати у команду ? Це не здорОво, і будемо сподіватися що можливо колись, до Олександра Анатолійовича це дійде. Приклад Майкла Джордана з його Шарлотт, може бути гарною ілюстрацією того, що не варто лізти в справи тренера.
Гадаю, що вже у наступному відбірному циклі наш команда буде виглядати зібраніше і впевненіше. Майк, матиме більше часу для ознайомлення з матеріалом, для тренувань і розробки оптимальної моделі гри. Звичайно якщо федерація не буде міняти тренера, або сам Фрателло не кине все до бісової матері і не поїде в штати бавитись з внуками.
Давайте вірити в краще. Навіть якщо нічого не зміниться, все одно вірити в краще корисно для здоров’я . З повагою до всіх.


Максим Гайовий.

Перемоги на Євробаскеті ми чекали довгі десять років.Далі ми не проходимо,але на цьому чемпіонаті ми нарешті виграли, при чому навіть двічі.Напевно,пізніше буде написано не один підсумковий матеріал на данну тему, але я, не намагатимусь зробити це раніше за інших, а скоріше спробую поділитися своїми думками з людьми, яким не байдужий баскетбол, і особливо наша збірна . Чи не найбільше запитань на цьому Євробаскеті в мене викликала персона ОЛЕКСІЯ ПЕЧЕРОВА. У хлопця неймовірний(особливо як дял центрового) кидок, але Печеров ну зовсім не вміє захищатися. При чому, як мені здалося, навіть не особливо хоче, і це справжня спортивна трагедія. Чому Олексій дозволив собі провалити 2 з 5 ігр на чемпіонаті ? Особисто мені набагато легше зрозуміти провальну гру проти Словенців, ВЯЧЕСЛАВА КРАВЦОВА, для якого це перші матчі на такому рівні. Тим більше я можу зрозуміти Славу, враховуючи його добротну гру проти збірної Росії, і проти одного з кращих Європейських центрів ТІМОФЄЯ МОЗГОВА , і ГОЛОВНЕ ,прекрасну (без перебільшень) гру центрового «тигрів» проти Бельгійців. Те що Кравцов поки що, не може зіграти дві гри поспіль на такому рівні, це більш ніж нормально, давайте називати речі своїми іменами ! З Болгарами нашому центровому знову вдалася дуже добротна гра, 10 підбирань і 5 (!!!) блокшотів ! Коли Фесенко, губиться виходячі на 3 хвилини,(тим більше граючи по ходу сезона ті самі 3-5 хвилин) мене теж зовсім не дивує. Дейвід Блатт, відповідаючи на питання російської преси, щодо не зовсім якісної гри Тімофєя Мозгова, дуже слушно зауважив -" Йому дуже важко, він не відчуває тієї впевненості що раніше. В нього не було практики. Де сидіти на лавці, у Владивостоці чи Денвері, не має жодного значення.."- сказав раніше тріумфувавший на Євробаскеті тренер. Не думаю що наша ситуація з Фесом має дуже багато відмінностей.Відсутність впевненості в собі, через "сміттєвий час", який отримує новоспечений найважчий гравець НБА. Але подивіться як грає Фес, коли йому вдається впіймати кураж! Яку гру показав Кирило з Словенцями. Це зовсім не «рожденный ползать « Ситуація у Льоши суттєво відрізняється. По перше, він грав суттєво побільше за свої партнерів, а на перших порах навіть був одним із лідером Мілану. По друге, в підгтовчих матчах, знову таки проводив набагато більше часу за Кирила, і награвався як основний важкий форвард в парі з Кравцовим. Його називали потенційним лідером цієї команди. Преса, вболівальники, партнери. Мені довелося брати інтервью у того таки Кравцова, після розгрому збірної Йорданії в рамках Aerosvit Cup. Серед іншого, говорили також про роль лідера, і про гіпотетичні шанси стати ним, для котрогось з команди. Поміж інших прізвищ згадали і Олексія. Слава сказав, що Печеров вже не раз брав на себе цю роль,і що вона йому під силу. На цьому Євробаскеті я не бачу ЖОДНИХ ОЗНАК того, щоб 18 номер драфту 2006року проявляв бодай якесь бажання, не те щоб вести за собою команду, а й просто боротися. Все що можна записати в актив Печа на литовському паркеті, це дальні кидки, все ! Я усвідомлюю, що не можна класти всю провину за вчисту програні підбирання в трьох зіграних матчах на одного лише Олексія, але ж ви всі бачили те, щой я. Коли Печька, просто споглядав на відскочивиший від скла м'яч, інколи навіть не намаючись за нього стрибнути !!! Я, як людина яка є великим вболівальником Стюі, можливо занадто упереджений до його дій на майдачнику. Можливо.Але !Мені як пересічному глядачу, дуже часто здавалося що Олексію просто наплювати на те, що відбувається на майданчику ! Ну можливо не так грубо, та погодтесь, бажання боротися видно не було і близько. І якшо, інколи в словах " не сваріть піаніста, він грає як може" таки можна знайти сенс, то знаходити виправдання грі в півноги,просто НЕМОЖЛИВО. Після програнго матчу з грузинами Олексій Печеров зізнався журналістам, що на його думку він чемпіонат Європи провалив..Проникливістю нашого бігмена неееееемоооожлииииво не віддати шану !!!! Олексій,схоже так і не зрозумів, що для перемог на такому серйозному рівні, недостатньо просто гарно кидати, треба боротися за кожне підбирання, стрибати за м’ячами в аути, не жаліти своє тіло в «лоу-постах» і просто, відігравати кожен ігровий епізод на максимальній самовіддачі. І звичайно не можна не згадати, геніальну тактику проводити весь час на дузі в очікувані паса для триочкового, в той час як твоя команда катастрофічно програє щит !!! Чому Майк Фрателло ніяк не реагував ( чи реагував, але Стюї було просто побарабану???) на такі дії форварда зростом 213 см чомусь здається що ВІДОМО НЕ СТАНЕ НІКОЛИ. А зараз маєму цікавий факт, найвища команда Євробаскету програє щит в 3 з 5 своїх матчах !!! Нонсенс. Кажуть "Умом Россию не понять", а Україну можна ??? Було на цьому чемпіонаті ще одне цікаво зізнання, на яке чомусь мало хто звернув увагу. Хедкоуч нашої дружини, Майк Фрателло, практично визнав хто в цій команді є його улюбленцем. ОЛЕКСАНДР КОЛЬЧЕНКО (ОДНОМУ МЕНІ В ЦІЙ ДЕРЖАВІ ЗДАЄТЬСЯ ЩО ЦЕЙ ДОБРОДІЙ СВОЇМИ ТРЬОМА ВТРАТАМИ В КІНЦІВЦІ САМОЧИННО ВТОПИВ НАШІ НАДІЇЇ ПРОТИ СЛОВЕНЦІВ ???) був визначений Майком як найталановитіший гравець збірної, через що, до Саши американській спеціаліст і має найбільші вимоги. Постійні заступання за лицеву, паси в нікуди, стали постійними супутниками гравця Азовмашу. А його жорсткий "пас" в голову комусь із наших бігменів в кінцівці проти Словенців, в ситиуаціїї коли він стояв відкритй на периметрі, взагалі став "апафігєєм нашей фієріїї" як колись сказав ще один "добродій" Віктор Федорович Янукович. Особисто мені, здалося що для Олександа цей Євробаскет був чимось на зразок чемпіоната по стрітболу. Ніяк мені цей хлопець не схожий на командного гравця. Але найбільше тут дивують коментатори каналу 2+2, які жодну хвилину не забували нагадувати який класний Олександр що настріляв 18 очок з болгарами. Втрати в «клачтаймі» з росіянами і грузинами якось лишаються за кадром і проходять повз нас. Я схильний вважати, що в цих поразках є величезна вина Майка Фрателло. Перетримання на паркеті Кольченка, відсутність проти грузинів прекрасно відігравшого і над мотивованого ЛИПОВОГО, незрозуміла гра в три «низьких» - ЛУКАШОВА, БЕРТА, і Кольченка одночасно на паркеті…Печеров закидає три поспіль три очкових і майже одразу сідає на лавку відпочивати. Я не знаю більше тренерів, які міняють гравця у котрого «поперло» і який набирає 9 очок за 5 хвилин ! Полетіло, нехай кидає далі ! Нащо добра від добра шукати ? Кріс Берт, на адресу якого було написано тонни критики (щоправда, як правило не руками баскетбольних оглядачів, а вболівальників) до останнього, нічого для нас не значущого матчу проти Бельгіїї, взагалі був, чи не єдиним, разом з хіба що ЛІЩУКОМ (ще одним гіпотетичним лідером української команди), який не боявся брати на себе ініціативу і просто КИДАТИ. Проте, Сергій, чи то в силу все ще триваючого відновлення від колишньої травми, чи то з якихось інших причин(можливо вік, та чи не зарано ?) ці матчі провів незвично однотипно та шаблонно. Без розворотів, обманних рухів, з усього декількома спробами «дальніх», і мінімумом середніх.Якщо б мене попросили описати гру баскетболіста Валенсії одним словом, це слово було б БОРОТЬБА.Гра Сергія мене розчарувала – при прийомі м’яча? сильніше притиснути його до тіла, і прямолонійно ломитись в оборонні редути суперника, з «шашкою наголо». Так, він був ОДНОЗНАЧНО кращим в плані самовіддачі і зараженості на боротьбу, проте, ми звикли вимагати від Сергія дещо більшого… Страх відповідальності взагалі став, причому в черговий раз, ледь не головною проблемою нашої збірної. ПУСТОЗВОНОВ та ЗАБІРЧЕНКО, 2 роки тому регулярно і успішно накидували очки суперникам в «безлегіонерному» бк Київ. На Євробаскеті, до самого останнього матчу, хлопці начебто взагалі вимкнули функцію «кидок». Особливо це стосується Макса, який за 4 матча, здається не спромігся атакував кільце більше 10 разів ! Той Київ, ВІТАЛІЯ ЧЕРНІЯ, не ставив перед собою високих цілей, принайні на початку сезону. Команда грала як могла, розкомплексовано, і разом з тим самовіддано. Їй елементарно легко дихалось. На ЧЄ хлопці мало атакують, бо бояться схибити, тому і атаки в нас дотягуються до сирени. ДЕНИС ЛУКАШОВ, якому теж перепадало не слабо, хороший розігруючий, я це точно знаю. Я бачив як цей хлопець протистояв набагато більш іменитим першим номерм в розігриші Єврокубка, я пригадую як Денис віддавав гострі передачі, як він набирав очки і руки в нього не дрижали. На нинішньому Євробаскеті цього не має, не я цього не бачу а цього не має . Денис просто кружляє навколо і віддає паси на метр, в руки, боючись обрізки. Всі знають, що у нас в дитячо-юнацьких командах взагалі всіляко вбивають індивідуалізм. Саме тому у нас не має скорерів. Ледь не єдиний скорер найвищого класу останніх років, який, до того ж, в цьому році виграв конкурс триочкових в вищій лізі, зараз грає в другому дивізіоні. Ви подивіться скільки він набирав за Політехнік ! Комусь з іноземців розповісти- не повірять ! Звуть цього хлопця Тімур Арабаджи, але командам з вишки, як і національній збірній, такі гравці не потрібні… Про впевненість в собі є дуже стара, але прекрасна історія ,про Одного з найбільш харизматичних гравців в НБА Рея Аллєна. В часи коли він вже був в трійці найкращих снайперів в історії ліги, в 2005, він провів дуже погану гру, реалізувавши ледь не третину свої кидків. Боб Хілл, тодішній хедкоуч Рея, тоді розповів журналістам про один цікавий випадок. – «Я вам розповім одну історію, просто щоб ви зрозуміли яка він людина.Ми тоді грали в Вашигтоні під вечір, Рей провів жахливу гру, реалізація залишала бажати кращого.Він влучив здається лише 3, чи то 4 кидка з 18.На ранок ми вже тренувалися в Нью Йорку, де мали зіграти наступний матч. Я проводив тактичне заняття, і якось зачепив вчорашню гру, привівши в приклад партнера Рея по команді. Я тоді сказав - хлопці, треба робити висновки зі своїх помилок. Ось Реджі наприклад, коли в нього не йшов кидок, почав майстерно асистувати партнерам….А Рей стоїть в стороні, все це слухає і відповідає мені-Це все немає ніякого значення. Я не кидав погано. Я виконував кидки так, як я виконую їх завжди, я кидав добре.Просто м'яч не хотів залітати в кільце! А я стою вражений. Яка неймовірна віра в себе" Це все не до того, що я жалкую про те що в нас немає Рея Аллєна. Суть в тому що таких характерів у нас вже дуже давно «не роблять» або краще сказати не виховують. Тепер про найцікавіше. Про ставлення до збірної в її власній державі. Нинішній тиск на баскетболістів, на мою думку, перевищує всі попередні і вже остаточно виходить за всі адекватні рамки. Масова травля в ЗМІ Олександра Волкова дуже прямо і безпосередньо передається на гравців. Вже не раз писав про це в своїх коментарях і не перестану писати і далі ! ПРИПИНІТЬ ТРАВИТИ НАШУ ЗБІРНУ ! Перемоги над такими суперниками як Естонія, з розривом менше ніж 20 очок у нас сприймться як трагедія. А коли я радію за першу за 10 років перемогу на Євробаскеті і пишу про це відкрито, мене мають за дурня, і говорять що радіти немає чому, що гри в нас НЕМАЄ ! Якщо колишні чемпіони Європи Росіяни обігрують нас всього всього в 5-8 очок то 90 із 100 вболівальників, з якимось незрозумілим мені маніакальним задоволенням пишуть – «Ось, я так і знав. Я ж казав програють. Правда, дуже дивно що не -30, як це наші калічі спромоглися так мало пропустити? « А потім інший, через декілька хвилин так само відповість йому –« Це тому що Росіяни зараз ніякі. Нам просто пощастило» Це ті самі Росіяни які всіх виносли перед самим чемпіонатом. Про всі ці речі, в своєму відкритому листі до вболівальників, під назвою «Крик Душі» написав центровий збірної Кирил Фесенко. Кому цікаво, і хто ще не читав, раджу ознайомитись… Таж сама історія, правда тепер вже зі зміною назв команд суперниць відбувається і на наступний день, коли ми в інфарктному матчі програємо Словенцям, теж далеко не останній збірній континенту. Макс(імовірно Сєргєєв) в своєму блозі написав, що не бачить в очах наших баскетболістів віри в перемогу. ПОВНІСТЮ ПОГОДЖУЮСЬ. Я лише не розумію ,де та впевненість візьметься, якщо в збірну у власній державі не вірить жодна жива душа? Ще раз, звідки ? На Aerosvit Cup, на БЕЗПЛАТНИЙ матч НАЦІОНАЛЬНОЇ ЗБІРНОЇ, якій грати на Євробаскеті вперше за чортзна скільки років, в місті де проживає 5 мільйонів чоловік приходить одна тисяча людей !!!!!! Порожні трибуни! ЗВІДКИ ? Вчені давно назвали це – національним КОМПЛЕКСОМ МЕНШОВАРТОСТІ. Ті, хто цікавляться іншими видами спорту мене прекрасно зрозуміють. Футбольна збірна у нас теж завжди погана, якби вона не грала і головне, з КИМ би вона не грала. У нас, якесь незрозуміле прагнення, при кожній нагоді полити лайном самих себе. І майже нікого ,не цікавить що в Словеніїї баскетбол спорт номер один, а в Грузії з недавніх пір, баскетболу, зрештою як і будь якому виду спорту, виділяється в рази більше коштів ніж у нас. Я не маю на увазі національну команду, я говорю про розвиток з низів – майданчики (нормальні, не з кільцями 290 або 310 см в висоту як в Києві) та спортивні зали ! Відкинувши розмови про те, кому подобається чи не подобається Фрателло… За дні Євробаскету я багато начитався про те який, Майк, «насправді» розрекламований телепень, тренер невдаха, і що він тут так, приїхав бабла накосити. Але будьмо відверті, хто з наставників національної збірної влаштовував нашу «абчєствіннасть»? Хто? ЗАЩУК ? Майже кожен почне з того, що згадає всі програні матчі на минулому Євробаскеті… ЛЕБЕДИНЦЕВ ? Його, по моєму ненавидять найбільше. Черній ? Скажуть – «Він спромігся лише на 3 місце в групі, і не його заслуга що ми на цьому чемпіонаті граємо» Нууууу хіба що Мельничук, але і він теж, мабуть не може назвати збереження в вищому дивізіоні досягненням . Адже, якшо вже це називати досягненням, то просто руки опускаються від такого усвідомлення.Я вважаю, що в збереженні прописки більше заслуга Олексія Печерова, який просто феноменально провів більшість заключних матчів того циклу і тягнув нашу команду на свої плечах. Я б хотів щоб Майк залишився, я б хотів щоб він продовжував працювати з нашою командою. Як не крути, але не можна проігнорувати той факт, що для перемоги над фаворитами нам не вистачило зовсім і зо всім не багато. Гра зі Словенцями продемонструвала неймовірний характер колективу, чого не спостерігалося вже давно. Останній матч, який ми виграли на характері, здається, був київській поєдинок з французами, але там не було -20, та і не чемпіонат Європи то був. Суперників класом нижче, ми все таки обігруємо, це треба визнати. А до перемог над суперниками вище, ми ще мабуть не доросли. Все має бути поступово. Просто, до наступного відбору команді варто зібратися трошки раніше аніж за 2 місяці. Майку Фрателло має стати соромно за слова – «ми з президентом вирішимо яких гравців ми відсіємо» бо це страшний сором, і «страшний сором» я пишу тому, що матюки сюди просто не пропустять! В якій це країні президент вирішує кого брати у команду ? Це не здорОво, і будемо сподіватися що можливо колись, до Олександра Анатолійовича це дійде. Приклад Майкла Джордана з його Шарлотт, може бути гарною ілюстрацією того, що не варто лізти в справи тренера. Гадаю, що вже у наступному відбірному циклі наш команда буде виглядати зібраніше і впевненіше. Майк, матиме більше часу для ознайомлення з матеріалом, для тренувань і розробки оптимальної моделі гри. Звичайно якщо федерація не буде міняти тренера, або сам Фрателло не кине все до бісової матері і не поїде в штати бавитись з внуками. Давайте вірити в краще. Навіть якщо нічого не зміниться, все одно вірити в краще корисно для здоров’я . З повагою до всіх. Максим Гайовий.