На рівні з сексом.

Є певна категорія приємних,позитивних почуттів,яка дозволяє людині ще прожити декілька років свого життя.Про ці почуття мова піде далі,і це все завдяки баскетболу.
Раніше я взагалі не дуже ставився до баскетболу окрім футболу ніщо не цікавило,але все змінила одна команда,одне місто.
Намагатимусь бути об*єктивним,так як я не є жителем цього міста,і в свої 25 трохи поколесив країною.
Так сталось,що мої юнацькі роки пройшли в корабельному краї.Миколаїв-просте,звичайне,сіре місто,але баскетбол надає йому іншого забарвлення,іншого життя.
Я є прихильником тих колективів,які витискають максимум своїх можливостей,і для яких не має авторитетів,і яким фіолетово хто до них приїзджає,вони змітають все на своєму шляху.
Такої атмосфери як в спортшокі я ще не бачив,коли гудить весь зал,мурашки аж по тілу свирблять.Після Стамбульського матчу Ліверпуль-Мілан,коли я зарядив всю зарплату на Ліеврпуль,в мене не тещо волосся,але і яйця ледь не посивіли.Пісяля того я стараюсь дивитись матчі без емоцій,тихо сидячи,і спокійно дивлячись за перебігом подій на майданчику.Здоров*я для мене важливіше.В сортшколі сидіти спокійно було не реально.
Скільки було захоплюючих ігор в спортшколі "Надежда",щоб порахувати на пальцях так копит так десять треба.Але в пам*яті найбільше згадується дві гри.Я ніколи не забуду лютий 2003 року.Це було щось неймовірне,почуття та емоції так зашкалювати.БК Київ просто винесли вперед ногами.Це був той випадок,коли дядько зі свистком був просто безсильним щось зробити(за звичай БК Київ не раз тянули у протистоянні з Миколаєвом).Корабелів було просто не спинити,це був їх день.На столичну команду було болісно дивитись,особливо на Гришу.Хто би міг подумати,що буде -26(!).Ну і звичайно як не згадати в цій грі про Олександра,його 50 очок.В том сезоні він ще накидав і хімпромкомбінату 52 пункти..Друга гра-одна з результативнішніх ігор за часів незалежності у вищому ешелоні українського баскетболу.Гра з Азовмашем 123-125.Яка інтрига була в грі.Тоді Маріуполь на останніх секундах врятував холоднокровний Любін.Але що найбільше подобалось серед в болівальників,так після таких ігор,хоч була і поразка зал стоячи аплодував команді,захоплюючий момент.На ту гру проти Азовмашу я взяв з собою подружку,вона в спорті не дуже розбирається так як і більшість дівчат,але залишила спортшколу в такому емоційному стані,була дуже задоволена,що я її взяв на гру.Зараз вона живе в Неаполі,і по-можливості відвідує "Сан Паоло".Є і ще одна пам*ятна гра,коли Миколаїв переміг в Маріуполі,шалений трьохочковий Володимира Поляха на останніх секундах і перемога в одне очко.А фантастичний сезон 2007/2008 рр.залишиться на довго в пам*яті.
Підтримка вболівальників в спортшколі-це окрема тема.Про це можна говорити довго-довго.Не раз вболівальники гнали своїм шаленим ревом вперед команду.Для гравця це є сильним зарядом.Хоча в мене є один добрий знайомий,який іншої думки.Він пограв першому англійському дивізіоні,для нього то не було зарядом,бо він повністю зосереджувався на грі,і не відчував тої підтримки.По вболівальникам скажу одне,в кожному місті вони практично однакові,і в кожному є свої бэтмени.Знав пару хлопців-корсарів,хороші були.Перед матчем з Політехом раз сказав своєму вчителю,що вони переможуть.Політех переміг,я сміявся,а він дивився на мене з сердитим виразом обличчям,він мені навіть не мстив в школі за моє уподобання.Дудки дуже дратують,от якби навчити співати вболівальників,їм би ціни не було.Мене дуже заділи вболівальники Ліверпуля своїм співом,я довго стояв і милувався їхнім мистецтвом.
Мій друг,який був на грі Карпати-Галатасарай(я на стадіон не хожу)був в шаленому захваті від гри,і говорив що нічого неймовірного в житті не бачив.Відверто скажу,так,я був здивований,але не набагато,бо в спортшколі таких по-духу ігор було багато,і такі почуття мені відомо в великій кількості.
Хтось колись запитував про історію клубу.За часів союзу команда переважно грала в першій лізі,і показувала вагомі результати.У 1976/1977рр. і 1990/1991рр. команда грала у вишці.В сезоні 1976/1977 рр. "Спартак"(так тоді називалась команда) і "Будівельник" були єдиними представникам української сср в вишці.По тренерам тут взагалі унікальність.Якщо не брати до уваги керування командою Володимира Поляха,то починаючи з 1972 і по сьогоднішній день у команди було всього 4(!) тренери.Берестнев працює головним з 1995р.Легендарному французу Гі Ру підкорилась планка в 40 років.Миколаїв та Будівельник(це якщо рахувати УБЛ) не пропустили жодного розіграшу чеппіонату.Миколаїв в своїй історії перемагав сам ЦСКА.Сам Сизоненко грав в цьому клубі.
Хочу звернути питання на організаційність продажу квитків та реклами.В Миколаєві це одне з кращих в країні.Я рівняюсь на мать городов русских.Перший раз коли заїхав в Мередіан за день до гри щоб взяти квиток, тамя просто прозрів.Запитую у жіночки,в середині "Мередіану":
"А где можно купить билеты на баскетбол?"-запитав я.
"На какой баскетбол?!"-перепитала вона у мене з великими здивованими очима.
" На НБА б..."-ледь не вирвалось у мене з вуст.
Вона,і ще одна жіночка не розуміли чого хоче цей хлопчина,запитуючи їх про якийсь баскетбол.Аж потім мені охоронець розповів що до чого.Я пару годин ще не міг прийти в себе,я не розумів цього,не розумів чому я не можу купити квиток,для мене то було дуже дико.А рекламу баскетболу бачив тільки,якщо мені не підводить пам*ять в підземному переході біля ЦУМу.В Миколаєві за день до гри легко можна взяти квиток.По місту розташовані пару гарних міні-бордів.І всі розташовані в людних місцях.Бачив 2 здорових при в*їзді в місто з київського та одеського напрямів.
Знання можливостей команди не раз мені допомогали підняти непогані гроші в бк,з хорошими кофами.
Був би зараз живий Пушкин він би писав це про спортшколу:
"И я там был,и пиво пил,попкорн лопал,и судьи факер тыкал.."

Є певна категорія приємних,позитивних почуттів,яка дозволяє людині ще прожити декілька років свого життя.Про ці почуття мова піде далі,і це все завдяки баскетболу. Раніше я взагалі не дуже ставився до баскетболу окрім футболу ніщо не цікавило,але все змінила одна команда,одне місто. Намагатимусь бути об*єктивним,так як я не є жителем цього міста,і в свої 25 трохи поколесив країною. Так сталось,що мої юнацькі роки пройшли в корабельному краї.Миколаїв-просте,звичайне,сіре місто,але баскетбол надає йому іншого забарвлення,іншого життя. Я є прихильником тих колективів,які витискають максимум своїх можливостей,і для яких не має авторитетів,і яким фіолетово хто до них приїзджає,вони змітають все на своєму шляху. Такої атмосфери як в спортшокі я ще не бачив,коли гудить весь зал,мурашки аж по тілу свирблять.Після Стамбульського матчу Ліверпуль-Мілан,коли я зарядив всю зарплату на Ліеврпуль,в мене не тещо волосся,але і яйця ледь не посивіли.Пісяля того я стараюсь дивитись матчі без емоцій,тихо сидячи,і спокійно дивлячись за перебігом подій на майданчику.Здоров*я для мене важливіше.В сортшколі сидіти спокійно було не реально. Скільки було захоплюючих ігор в спортшколі "Надежда",щоб порахувати на пальцях так копит так десять треба.Але в пам*яті найбільше згадується дві гри.Я ніколи не забуду лютий 2003 року.Це було щось неймовірне,почуття та емоції так зашкалювати.БК Київ просто винесли вперед ногами.Це був той випадок,коли дядько зі свистком був просто безсильним щось зробити(за звичай БК Київ не раз тянули у протистоянні з Миколаєвом).Корабелів було просто не спинити,це був їх день.На столичну команду було болісно дивитись,особливо на Гришу.Хто би міг подумати,що буде -26(!).Ну і звичайно як не згадати в цій грі про Олександра,його 50 очок.В том сезоні він ще накидав і хімпромкомбінату 52 пункти..Друга гра-одна з результативнішніх ігор за часів незалежності у вищому ешелоні українського баскетболу.Гра з Азовмашем 123-125.Яка інтрига була в грі.Тоді Маріуполь на останніх секундах врятував холоднокровний Любін.Але що найбільше подобалось серед в болівальників,так після таких ігор,хоч була і поразка зал стоячи аплодував команді,захоплюючий момент.На ту гру проти Азовмашу я взяв з собою подружку,вона в спорті не дуже розбирається так як і більшість дівчат,але залишила спортшколу в такому емоційному стані,була дуже задоволена,що я її взяв на гру.Зараз вона живе в Неаполі,і по-можливості відвідує "Сан Паоло".Є і ще одна пам*ятна гра,коли Миколаїв переміг в Маріуполі,шалений трьохочковий Володимира Поляха на останніх секундах і перемога в одне очко.А фантастичний сезон 2007/2008 рр.залишиться на довго в пам*яті. Підтримка вболівальників в спортшколі-це окрема тема.Про це можна говорити довго-довго.Не раз вболівальники гнали своїм шаленим ревом вперед команду.Для гравця це є сильним зарядом.Хоча в мене є один добрий знайомий,який іншої думки.Він пограв першому англійському дивізіоні,для нього то не було зарядом,бо він повністю зосереджувався на грі,і не відчував тої підтримки.По вболівальникам скажу одне,в кожному місті вони практично однакові,і в кожному є свої бэтмени.Знав пару хлопців-корсарів,хороші були.Перед матчем з Політехом раз сказав своєму вчителю,що вони переможуть.Політех переміг,я сміявся,а він дивився на мене з сердитим виразом обличчям,він мені навіть не мстив в школі за моє уподобання.Дудки дуже дратують,от якби навчити співати вболівальників,їм би ціни не було.Мене дуже заділи вболівальники Ліверпуля своїм співом,я довго стояв і милувався їхнім мистецтвом. Мій друг,який був на грі Карпати-Галатасарай(я на стадіон не хожу)був в шаленому захваті від гри,і говорив що нічого неймовірного в житті не бачив.Відверто скажу,так,я був здивований,але не набагато,бо в спортшколі таких по-духу ігор було багато,і такі почуття мені відомо в великій кількості. Хтось колись запитував про історію клубу.За часів союзу команда переважно грала в першій лізі,і показувала вагомі результати.У 1976/1977рр. і 1990/1991рр. команда грала у вишці.В сезоні 1976/1977 рр. "Спартак"(так тоді називалась команда) і "Будівельник" були єдиними представникам української сср в вишці.По тренерам тут взагалі унікальність.Якщо не брати до уваги керування командою Володимира Поляха,то починаючи з 1972 і по сьогоднішній день у команди було всього 4(!) тренери.Берестнев працює головним з 1995р.Легендарному французу Гі Ру підкорилась планка в 40 років.Миколаїв та Будівельник(це якщо рахувати УБЛ) не пропустили жодного розіграшу чеппіонату.Миколаїв в своїй історії перемагав сам ЦСКА.Сам Сизоненко грав в цьому клубі. Хочу звернути питання на організаційність продажу квитків та реклами.В Миколаєві це одне з кращих в країні.Я рівняюсь на мать городов русских.Перший раз коли заїхав в Мередіан за день до гри щоб взяти квиток, тамя просто прозрів.Запитую у жіночки,в середині "Мередіану": "А где можно купить билеты на баскетбол?"-запитав я. "На какой баскетбол?!"-перепитала вона у мене з великими здивованими очима. " На НБА б..."-ледь не вирвалось у мене з вуст. Вона,і ще одна жіночка не розуміли чого хоче цей хлопчина,запитуючи їх про якийсь баскетбол.Аж потім мені охоронець розповів що до чого.Я пару годин ще не міг прийти в себе,я не розумів цього,не розумів чому я не можу купити квиток,для мене то було дуже дико.А рекламу баскетболу бачив тільки,якщо мені не підводить пам*ять в підземному переході біля ЦУМу.В Миколаєві за день до гри легко можна взяти квиток.По місту розташовані пару гарних міні-бордів.І всі розташовані в людних місцях.Бачив 2 здорових при в*їзді в місто з київського та одеського напрямів. Знання можливостей команди не раз мені допомогали підняти непогані гроші в бк,з хорошими кофами. Був би зараз живий Пушкин він би писав це про спортшколу: "И я там был,и пиво пил,попкорн лопал,и судьи факер тыкал.."