Марцін Срока: «Будемо битися до кінця і потрапимо у плей-офф»

Марцін Срока у львівській «Політехніці-Галичині» лише один місяць, однак його внесок у командну гру важко недооцінити. У кожному із матчів польський форвард демонструє жагу до перемоги й бореться із першої секунди до останньої.

– Марціне, чи думав ти у дитинстві, що твоя доля буде пов’язана із баскетболом?

– Якось не задумувався над цим. У дитинстві я спробував величезну кількість видів спорту: футбол, волейбол, гандбол, карате, важка атлетика… Навіть був переможцем юніорської першості Польщі з метання ядра. Мені просто подобалося спортивне життя. Однак 12 років тому я потрапив у баскетбол, який став справою усього життя. У Катовіце є такий тренер – Анджей Зиґмунд. Свого часу хтось йому розповів про мене (вже тоді я був доволі високим) саме Зиґмунд став моїм першим баскетбольним тренером. Він мене заявив у третю лігу за «Рибнік», щоправда, там я пробув лише якихось три місяці.

– На початку кар’єри ти відзначався високою результативністю?

– Мені вдавалося забивати по 30-40-50 очок за матч.

– Саме це допомогло тобі перейти в екстраклясу?

– Думаю, так. Я потрапив спочатку в екстраклясову «Погонь Руда», а згодом і в юніорську збірну Польщі. Цим я завдячую своєму другому тренеру – Ричарду Познаньському. Він вивів мене на новий рівень.

– За свою кар’єру ти змінив багатенько клубів…

– Так, я встиг пограти в «Острові Велькопольському», «Анвілі» (вдалося пограти і в Кубку УЛЕБ), грецькому «Аполоні», «Чарні», «Кошаліні».

– Як тебе доля пов’язала з «Політехнікою-Галичиною»?

– Насамперед, варто зазначити, що я вже був знайомий із Андрієм Подковировим. Він вже тренував мене у складі «Чарні». Та й самому хотілося спробувати щось нове, я хочу відчути новий баскетбол.

– Чи зустрічався ти раніше з «Політехнікою-Галичиною» на баскетбольному майданчику?

– Років сім тому львівська команда приїжджала на збір у Польщу. Я тоді виступав за «Остров Велькопольський». Уже не пам’ятаю як завершився матч, та мені запам’яталося, що «Політехніка-Галичина» грає у швидкий баскетбол, б’ється на паркеті до останнього, а це завжди викликає повагу.

– Чи дуже відрізняється український баскетбол від польського?

– Баскетбол усюди однаковий, однак різниця все ж є. У Польщі баскетбол більш комбінаційний, захисний. Команди намагаються подовгу розігрувати м’яч. А в Україні баскетбол дуже швидкий, потрібно бути у постійному русі. Мені це до вподоби. Я дуже люблю бігати.

– Ти вже вивчив усі українські команди?

– Практично усі. Мені тренери надали відеозаписи за участю суперлігових команд. Можу запевнити, що українська ліга дуже сильна. Навіть, якщо порівнювати польський чемпіонат з українським, то тут баскетбол сильніший. У Польщі є лише двійко команд, які дуже сильні. Там перша четвірка турнірної таблиці з легкістю перемагає свої суперників у рідних стінах. В Україні ж від кожної команди можна очікувати сенсації.

– Після перемог над «Азовмашем» і «Будівельником» усі очікували здобуття чотирьох очок у матчах проти БК «Київ» та МБК «Миколаїв»…

– Це баскетбол. Таке буває. Ми десь втратили концентрацію, десь психологія зашкутильгала. Після перемоги над «Будівельником» ми були в ейфорії. Гаряча голова у таких випадках тільки шкодить. Баскетбол – інтелектуальний вид спорту. Тут не так важливі м’язи, як розум. До того ж, у матчі проти БК «Київ» у нас «не пішов» кидок, а у суперника – навпаки – усе залітало.

– Щодо концентрації: у багатьох матчах певна розслабленість завадила «Політехніці-Галичині» здобути перемоги…

– Мене вчили тренери: грати від першої до останньої секунди. Кожен професійний гравець повинен боротися усі 40 хвилин. Не можна грати 20 хвилин, 20 – відпочивати. Особливо часто ми провалюємо третю чверть. Чи це перерва на нас так впливає, чи що – не можу пояснити. Ми з тренерами працюємо над цим питанням.

– Після останніх поразок шанси на плей-офф похитнулися. Ти віриш, що «Політехніка-Галичина» буде у вісімці кращих?

– Я був би не собою, якби не вірив. Ми будемо битися до кінця і потрапимо у плей-офф. У нас хороший колектив, ми можемо це зробити. Якщо будемо демонструвати командний дух, обов’язково будемо у вісімці.

– На високе місце претендувати у вісімці розраховувати важко, чи не лякає той факт, що у такому випадку доведеться грати з лідерами суперліги?

– Нічого страшного. Ми вже перемагали лідерів і зможемо здобути перемоги ще не раз.

– Твоя сім’я у Львові?

– Дружина Юлія з дочкою Зузанною (їй, до речі, 26 лютого виповниться 7 років) приїжджають до мене на два-три дні. Зараз вони виїхали у Польщу у Кошалін. Дружині потрібно працювати, а дочці ходити у школу, тому вони не можуть постійно бути зі мною.

– Як ти проводиш вільний час?

– Сиджу вдома, дивлюся фільми, слухаю музику, сумую за сім’єю. Вони для мене – усе.

– У тебе є хобі?

– Так, я люблю мисливство. У мене є дозвіл на рушницю і влітку я ходжу на полювання. Окрім цього люблю з друзями грати у футбол.

– Востаннє коли полював?

– Минулого літа ходив на кабана.

– У наступних матчах прийматимемо «Кривбасбаскет» і «Ферро». Які плани на ці ігри?

– Перемагати! І тільки перемагати. Нам потрібно здобувати перемоги і потрапляти у вісімку!

http://www.politehgalychyna.com.ua/posts/view/2025

Марцін Срока у львівській «Політехніці-Галичині» лише один місяць, однак його внесок у командну гру важко недооцінити. У кожному із матчів польський форвард демонструє жагу до перемоги й бореться із першої секунди до останньої. – Марціне, чи думав ти у дитинстві, що твоя доля буде пов’язана із баскетболом? – Якось не задумувався над цим. У дитинстві я спробував величезну кількість видів спорту: футбол, волейбол, гандбол, карате, важка атлетика… Навіть був переможцем юніорської першості Польщі з метання ядра. Мені просто подобалося спортивне життя. Однак 12 років тому я потрапив у баскетбол, який став справою усього життя. У Катовіце є такий тренер – Анджей Зиґмунд. Свого часу хтось йому розповів про мене (вже тоді я був доволі високим) саме Зиґмунд став моїм першим баскетбольним тренером. Він мене заявив у третю лігу за «Рибнік», щоправда, там я пробув лише якихось три місяці. – На початку кар’єри ти відзначався високою результативністю? – Мені вдавалося забивати по 30-40-50 очок за матч. – Саме це допомогло тобі перейти в екстраклясу? – Думаю, так. Я потрапив спочатку в екстраклясову «Погонь Руда», а згодом і в юніорську збірну Польщі. Цим я завдячую своєму другому тренеру – Ричарду Познаньському. Він вивів мене на новий рівень. – За свою кар’єру ти змінив багатенько клубів… – Так, я встиг пограти в «Острові Велькопольському», «Анвілі» (вдалося пограти і в Кубку УЛЕБ), грецькому «Аполоні», «Чарні», «Кошаліні». – Як тебе доля пов’язала з «Політехнікою-Галичиною»? – Насамперед, варто зазначити, що я вже був знайомий із Андрієм Подковировим. Він вже тренував мене у складі «Чарні». Та й самому хотілося спробувати щось нове, я хочу відчути новий баскетбол. – Чи зустрічався ти раніше з «Політехнікою-Галичиною» на баскетбольному майданчику? – Років сім тому львівська команда приїжджала на збір у Польщу. Я тоді виступав за «Остров Велькопольський». Уже не пам’ятаю як завершився матч, та мені запам’яталося, що «Політехніка-Галичина» грає у швидкий баскетбол, б’ється на паркеті до останнього, а це завжди викликає повагу. – Чи дуже відрізняється український баскетбол від польського? – Баскетбол усюди однаковий, однак різниця все ж є. У Польщі баскетбол більш комбінаційний, захисний. Команди намагаються подовгу розігрувати м’яч. А в Україні баскетбол дуже швидкий, потрібно бути у постійному русі. Мені це до вподоби. Я дуже люблю бігати. – Ти вже вивчив усі українські команди? – Практично усі. Мені тренери надали відеозаписи за участю суперлігових команд. Можу запевнити, що українська ліга дуже сильна. Навіть, якщо порівнювати польський чемпіонат з українським, то тут баскетбол сильніший. У Польщі є лише двійко команд, які дуже сильні. Там перша четвірка турнірної таблиці з легкістю перемагає свої суперників у рідних стінах. В Україні ж від кожної команди можна очікувати сенсації. – Після перемог над «Азовмашем» і «Будівельником» усі очікували здобуття чотирьох очок у матчах проти БК «Київ» та МБК «Миколаїв»… – Це баскетбол. Таке буває. Ми десь втратили концентрацію, десь психологія зашкутильгала. Після перемоги над «Будівельником» ми були в ейфорії. Гаряча голова у таких випадках тільки шкодить. Баскетбол – інтелектуальний вид спорту. Тут не так важливі м’язи, як розум. До того ж, у матчі проти БК «Київ» у нас «не пішов» кидок, а у суперника – навпаки – усе залітало. – Щодо концентрації: у багатьох матчах певна розслабленість завадила «Політехніці-Галичині» здобути перемоги… – Мене вчили тренери: грати від першої до останньої секунди. Кожен професійний гравець повинен боротися усі 40 хвилин. Не можна грати 20 хвилин, 20 – відпочивати. Особливо часто ми провалюємо третю чверть. Чи це перерва на нас так впливає, чи що – не можу пояснити. Ми з тренерами працюємо над цим питанням. – Після останніх поразок шанси на плей-офф похитнулися. Ти віриш, що «Політехніка-Галичина» буде у вісімці кращих? – Я був би не собою, якби не вірив. Ми будемо битися до кінця і потрапимо у плей-офф. У нас хороший колектив, ми можемо це зробити. Якщо будемо демонструвати командний дух, обов’язково будемо у вісімці. – На високе місце претендувати у вісімці розраховувати важко, чи не лякає той факт, що у такому випадку доведеться грати з лідерами суперліги? – Нічого страшного. Ми вже перемагали лідерів і зможемо здобути перемоги ще не раз. – Твоя сім’я у Львові? – Дружина Юлія з дочкою Зузанною (їй, до речі, 26 лютого виповниться 7 років) приїжджають до мене на два-три дні. Зараз вони виїхали у Польщу у Кошалін. Дружині потрібно працювати, а дочці ходити у школу, тому вони не можуть постійно бути зі мною. – Як ти проводиш вільний час? – Сиджу вдома, дивлюся фільми, слухаю музику, сумую за сім’єю. Вони для мене – усе. – У тебе є хобі? – Так, я люблю мисливство. У мене є дозвіл на рушницю і влітку я ходжу на полювання. Окрім цього люблю з друзями грати у футбол. – Востаннє коли полював? – Минулого літа ходив на кабана. – У наступних матчах прийматимемо «Кривбасбаскет» і «Ферро». Які плани на ці ігри? – Перемагати! І тільки перемагати. Нам потрібно здобувати перемоги і потрапляти у вісімку! http://www.politehgalychyna.com.ua/posts/view/2025