Блог. Національні особливості вболівання за збірну

Відбір на Евробаскет 2013 не залишив, напевно, байдужим нікого, було багато сказано і написано і про Фрателло і про Буртта і загалом про нашу збірну.

Чотири міста приймали доманші ігри, та от організація і підтримка були зовсім різні. Дніпропетроськ, судячи по картинці трансляціі, проявив себе як справжне баскетбольне місто, повний зал, пітримка команди.

В Київі все було діаметрально протилежно. Напівпустий палац спорту, тишу якого лише розбавяли скандування кадетів… Жалюгідне явище… Навіщо проводити ігри збірної у місті де баскетом цікавляться пару людей,а інші прийшли для массовки… Про кадетів взагалі мова не йде, вони скандують, роблять примарне уявлення підтримки залу… Смішно, якби не було так плачевно…

Львів місто яке живе футболом, але не баскетом. Повний зал це лише ілюзія. За два дні до гри на сайті Політехніки зявляється інформація, що аби потрапити на гру потрібно взяти безкоштовний квиток. Та на ділі, квиточків вже майже нема, бо квитки роздали Дюсша, Інфізу, якомусь інтернату… і,звичайно, зал був повний… баскетбол у Львові лише для обраних людей… це так сказати ложка дьогтю у бочці меду. Все ж на грі була чудова атмосфера, не раз весь зал скандував Україна вперед, на гру приїхали і з Франківська і з Рівного і з Чернівців. Подивимось, як зал буде заповнюватись на ігри Політехніки.

Южний, місто, яке особисто я,дуже люблю. Гра, яка не мала турнірного становища, все ж зібрала людей і це тішить. Знаю, що збірну у Южний приїхали підтримати з Миколаїва та Одеси. Едине але, южненці настільки розбалувані баскетболом, що гра збірної для них не подія, а рядова гра.

Цікаво було б дізнатись, яким чином федерація вибирає міста для
проведення ігор. Загалом хотілося б щоб кількість людей на іграх збірною була пропорційна якосьті підтримки. І на баскетбол люди йшли по своєму бажанню, а не по проханню федерації… це я про кадетів.

Відбір на Евробаскет 2013 не залишив, напевно, байдужим нікого, було багато сказано і написано і про Фрателло і про Буртта і загалом про нашу збірну. Чотири міста приймали доманші ігри, та от організація і підтримка були зовсім різні. Дніпропетроськ, судячи по картинці трансляціі, проявив себе як справжне баскетбольне місто, повний зал, пітримка команди. В Київі все було діаметрально протилежно. Напівпустий палац спорту, тишу якого лише розбавяли скандування кадетів… Жалюгідне явище… Навіщо проводити ігри збірної у місті де баскетом цікавляться пару людей,а інші прийшли для массовки… Про кадетів взагалі мова не йде, вони скандують, роблять примарне уявлення підтримки залу… Смішно, якби не було так плачевно… Львів місто яке живе футболом, але не баскетом. Повний зал це лише ілюзія. За два дні до гри на сайті Політехніки зявляється інформація, що аби потрапити на гру потрібно взяти безкоштовний квиток. Та на ділі, квиточків вже майже нема, бо квитки роздали Дюсша, Інфізу, якомусь інтернату… і,звичайно, зал був повний… баскетбол у Львові лише для обраних людей… це так сказати ложка дьогтю у бочці меду. Все ж на грі була чудова атмосфера, не раз весь зал скандував Україна вперед, на гру приїхали і з Франківська і з Рівного і з Чернівців. Подивимось, як зал буде заповнюватись на ігри Політехніки. Южний, місто, яке особисто я,дуже люблю. Гра, яка не мала турнірного становища, все ж зібрала людей і це тішить. Знаю, що збірну у Южний приїхали підтримати з Миколаїва та Одеси. Едине але, южненці настільки розбалувані баскетболом, що гра збірної для них не подія, а рядова гра. Цікаво було б дізнатись, яким чином федерація вибирає міста для проведення ігор. Загалом хотілося б щоб кількість людей на іграх збірною була пропорційна якосьті підтримки. І на баскетбол люди йшли по своєму бажанню, а не по проханню федерації… це я про кадетів.